УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року березня місяця  13  дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою представників ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

11 жовтня 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у сумі 10000 грн. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що моральна шкода їй заподіяна у зв'язку з отриманням тілесних пошкоджень середнього ступеня тяжкості, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої по вироку суду визнаний відповідач.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивачка уточнила суму моральної шкоди, виходячи із захворювання відповідача і його матеріального стану та просила стягнути на її користь 2500 грн.

Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1700 грн.

На вказане рішення суду представники ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 принесли апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати та ухвалити по справі нове про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 Доводи скарги зводяться до того, що судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи та порушені норми матеріального і процесуального права. Вказують, що ОСОБА_2 оплатив всі витрати пов'язані з наданням першої медичної допомоги позивачці в лікарні. На даний час він сам хворий і не має можливості відшкодовувати моральну шкоду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку відхилити апеляційну скаргу по наступних підставах.

Суд першої інстанції в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов вірного висновку про наступне.

Справа № 22-ц-2050/2007 р.                                 Головуючий суду першої інстанції

Старова Н.Е. Доповідач    Сокол B.C.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем спричинена шкода позивачці внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Дана обставина безперечно підтверджується вироком суду (а.с.4) та іншими матеріалами справи. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вказаний доказ являється обов'язковим для суддів при розгляді даної справи, сторонами не оспорюється.

Згідно з ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_3 не заперечувала сам факт того, що позивачці спричинена тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є ОСОБА_2 (а.с.46-47).

Оцінюючи докази на підтвердження одержання позивачкою моральної шкоди, враховуючи конкретні обставини справи, стан здоров'я відповідача, колегія суддів вважає, що суд ухвалив рішення відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України і Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" із змінами, згідно з якими моральна шкода відшкодовується, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров'я дії джерела підвищеної небезпеки, яким в даному випадку являвся транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представників ОСОБА_2 -ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.