Справа № 2 - А - 697 / 10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 р. Чутівський районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Антонова А.А., розглянувши у порядку письмового провадження справу у приміщенні суду в смт. Чутове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Чутівському районі Полтавської області про відновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги, -
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Чутівському районі Полтавської області (надалі – УПФ), в якому просила суд відновити пропущений строк звернення до суду, визнати дії Відповідача у відмові виплатити їй щомісячну соціальну допомогу протиправною та стягнути їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за період з 09.07.2007 р. по час звернення до суду в розмірі 3 942 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії „Дитина війни” та, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідач, всупереч рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., та рішенню Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, в тому числі й щодо зупинення та дії ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не здійснив нарахування та виплату соціальної допомоги до пенсії відповідно до вимог зазначеного Закону. У 2009 - 2010 р. соціальна допомога йому виплачується, але в розмірі, меншому, ніж передбачено законодавством.
Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що у 2007 р. було передбачено виплату надбавки до пенсії дітям війни лише за наявності групи інвалідності. Після прийняття Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. протягом 2007 р. не було прийнято відповідного додаткового законодавчого акту з питання визначення величини мінімальної заробітної плати за віком для обчислення підвищення дітям війни, а тому надбавка до пенсії дітям війни виплачувалась лише за наявності групи інвалідності. У 2008 р. виплата дітям війни підвищення, у т.ч. і Позивачу, проводились відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а після того, як рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) деякі положення Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р., відповідно до якої з 22.05.2008 р. Позивачу було встановлено підвищення до пенсії і йому у 2008 - 2010 р. проводяться дані виплати.
В судове засідання Позивач та представник Відповідача не з'явились. Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідач у своєму запереченні на позов просить справу розглянути без участі їх представника.
Суд, керуючись ст. 122 ч. 3 КАС України, ухвалив про розгляд справи у порядку письмового провадження у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Позивач має статус „Дитини війни”. Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Враховуючи зазначений статус Позивач, судом встановлено, що він, відповідно до ст. 6 вищезазначеного Закону, має право на отримання саме підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком (надалі – Підвищення до пенсії), а не на отримання щомісячної соціальної допомоги. Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стосовно позовної вимоги щодо здійснення Позивачу Підвищення до пенсії з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., суд вважає їх підлягаючими задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 71 п. 12 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з приписів ст. 152 ч. 2 Конституції України та дати ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. УПФ повинно було нараховувати та виплачувати Позивачу Підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності ст. 71 п. 12 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, Відповідач з 09.07.2007 р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати Позивачу відповідне Підвищення.
Суд вважає вимогу Позивача про зобов'язання Відповідача виплачувати йому Підвищення до пенсії у 2008 р. також частково обґрунтованою виходячи з наступного. Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Протягом 2008 р. Позивачу було нараховане та виплачене Відповідачем зазначене Підвищення до пенсії відповідно до розміру, встановленого спочатку Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а потім, з 28.05.2008 р., постановою Кабінету Міністрів України „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 р. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Виходячи із аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 р. та приписів ст. 152 ч. 2 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 р. УПФ повинно було нараховувати та виплачувати Позивачу Підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, Відповідач з 22.05.2008 р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати Позивачу Підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Стаття 64 ч. 1 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку, що при нараховуванні Позивачу після 28.05.2008 р. Доплати до пенсії, Відповідач повинен був керуватись саме Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, а не постановою Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 р., яка істотно звужує обсяг встановлених Законом прав громадян.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання Відповідача виплачувати Позивачу у 2009 р. та по час звернення до суду 09.03.2010 р. Підвищення до пенсії, суд вважає її повністю обґрунтованими, т.я. Законами України дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинена у 2009 – 2010 р. не була і будь-які зміни у зазначений Закон не вносились, але УПФ при нарахуванні та виплаті Підвищення до пенсії керується постановою Кабінету Міністрів України „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 р.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Таким чином, доводи Відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне. Сторонами по справі не заперечується, що Позивачка, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання Підвищення до пенсії. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи Відповідача щодо застосування положення ст. 28 ч. 3 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації Позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання Підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст. 6 ч. 2 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. за № 8-2, Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно Головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії. Таким чином, судом встановлено, що обов’язок по нарахуванню та виплаті Підвищення до пенсії, яка передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на територіальні органи Пенсійного фонду України.
У ст. 2 ч. 1, 2 КАС України наголошується, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Одночасно у ст. 2 ч. 3 п. 1 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання Відповідача на відсутність коштів як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед Позивачем.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ст. 46 ч. 1 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України „Про соціальний захист дітей війни” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус дітей війни, серед яких їм надано право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком. Тобто, фактично ця вимога Позивача щодо виплати Підвищення до пенсії є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист. Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати Позивачу Підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату Підвищення до пенсії громадянам України, які мають статус дітей війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку Суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання Підвищення до пенсії, яке прямо передбачена законом. Враховуючи те, що Позивач має статус дитини війни, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання Підвищення до пенсії. Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають статус дітей війни. Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, які мають статус дітей війни. Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права окремої категорії громадян України на отримання Підвищення до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейський Суд з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання Підвищення до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р. (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики. Відповідно до ст. 71 ч. 1, 2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що Відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати Позивачу Підвищення до пенсії у розмірі, встановленому Законом України „Про соціальний захист дітей війни” та Законом України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”. Отже, відсутність коштів у Відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення Позивачу доплат, гарантованих їй Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності Відповідача.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФ підвищення до пенсії у визначеній Позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Суд не вбачає пропущення Позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання Підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 6, 22, 46, 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 4-зп від 03.10.1997 р., рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р., рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., ст.ст. 2, 3, 7-11, 69-72, 86, 87, 94, 98, 159-163, 167 КАС України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Чутівському районі Полтавської області про відновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі Полтавської області .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чутівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. та з 01.01.2010 р. по 09 березня 2010 р., врахувавши раніше проведені виплати.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Чутівський районний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий підпис
Вірно : Заступник голови Чутівського районного суду А.А.Антонов
Постанова набрала законну силу
Заступник голови Чутівського районного суду А.А.Антонов
- Номер: 2-а-697/10
- Опис: стягнення соц.допомоги
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2-а-697/10
- Суд: Виноградівський районний суд Закарпатської області
- Суддя: Антонов Андрій Анатолійович
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 19.06.2015
- Дата етапу: 19.06.2015
- Номер: 2-а-697/10
- Опис:
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2-а-697/10
- Суд: Пирятинський районний суд Полтавської області
- Суддя: Антонов Андрій Анатолійович
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.09.2015
- Дата етапу: 03.09.2015
- Номер:
- Опис: перерахунок пенсії
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2-а-697/10
- Суд: Таращанський районний суд Київської області
- Суддя: Антонов Андрій Анатолійович
- Результати справи:
- Етап діла: Зареєстровано
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 11.10.2010
- Дата етапу: 11.10.2010
- Номер:
- Опис: стягнення та виплата додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоровю
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2-а-697/10
- Суд: Славутицький міський суд Київської області
- Суддя: Антонов Андрій Анатолійович
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 12.11.2010
- Дата етапу: 30.11.2010
- Номер: 2-а-697/10
- Опис: Про визнання протиправною бездіяльності УПФУ та зобов’язати здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії як дитині війни
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2-а-697/10
- Суд: Талалаївський районний суд Чернігівської області
- Суддя: Антонов Андрій Анатолійович
- Результати справи: заяву задоволено частково
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 29.11.2010
- Дата етапу: 08.12.2010