ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2010 р.                                                            Справа № 21/56-10

вх. № 2775/5-21

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача -  ОСОБА_1 довіреність ВМР № 204689  від 08.04.2010р.

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_2, м. Балаклія  

до  ПП "Федорівське-CГ", с. Федорівка  

про стягнення 177062,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача по справі на свою користь заявлену суму позову, а саме суму основного боргу в розмірі 150140,00 грн,  неустойку  у сумі  15102,64 грн.,  інфляційні витрати у розмірі 9805,76 грн., 3% річних у сумі 2013,70 грн.,   витрати по сплаті державного мита у розмірі 1770,63 грн. та 236,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги позивач  обґрунтовує тим, що між сторонами по справі було укладено договір №б/н  від 06 серпня 2009 року на виконання сільськогосподарських робіт  позивач виконав  сільськогосподарські роботи, що підтверджує  актами виконаних робіт, а відповідач   оплатив  виконані  роботи  частково .

Представник позивача  через канцелярію  господарського суду  за вх№11559 від  25.05.2010р.  надав уточнений  розрахунок позовних вимог , який  долучений  до  матеріалів справи  на підставі ст.22 ГПК України .

Відповідач   відзив  на позовну  заяву та витребувані  господарським судом  документи не  надав, представник  відповідача  на виклик господарського суду не з'явився,  про причину неявки  суд не повідомив , про час та місце  засідання  суду  був повідомлений належним чином.

Заявлена вимога розглядається  за наявними  в матеріалах справи  доказами   в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши  матеріали справи  судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено  договір  №б/н від 06.08.2009р. на  виконання  сільськогосподарських   робіт  та  додатки  №1 та №2 до цього  договору які  є його  невід'ємними частинами.

 Згідно  з вимогами п..1.1.,п .1.2.  договору сторонами  передбачено,  що  замовник (відповідач)  доручає,  а виконавець ( позивач) прийняв   на себе  зобов8язання  виконати   сільськогосподарські  роботи  по  збиранню  сільськогосподарських культур  комбайнами, а замовник (відповідач) зобов'язався   прийняти   виконані   сільськогосподарські  роботи  та  оплатити їх вартість  в порядку  та строки визначені  договором .   
В п.п. 2.6.,3.1. договору сторони  передбачили, що   прийомка - передача   виконаних   робіт  здійснюється  шляхом  підписання  сторонами акту  прийомки - передачі  виконаних  робіт, що  надається  виконавцем  замовнику після  кожних  зібраних  триста  га   сільськогосподарських  культур  в день  закінчення  виконання  робіт .

Вартість  окремих  видів  сільськогосподарських  робіт, а також  загальна вартість  сільськогосподарських  робіт , які виконавець  зобов'язується  виконати   за цим  договором   встановлюється  з а погодження сторін   і зазначається  в  додатку №1  до цього  договору , що є його невід'ємною частиною.

На виконання умов  договору  позивача  виконав  для відповідача  сільськогосподарські  роботи  передбачені  договором та  додатками №1,№2 до  договору №б/н від 06.08.2009р., які  були  прийняті відповідачем, що підтверджується актами прийомки - передачі  виконаних   робіт №1 від  06.09.2009р. на суму  178990,0грн., №2  від 06.09.2009р. на суму  49350,0грн., №3 від 01.10.2009р. на суму  14000,0грн., №4 від  01.11.2009р. на суму  107800,0грн., одна відповідач свої зобов'язання  щодо оплати  виконаних  робіт в  термін  передбачений п.3.2. договору  ,а саме   на протязі  одного   календарного дня   із дня підписання   сторонами  акту  прийому - передачі  виконаних  робіт , здійснив частково  , що підтверджується  банківськими виписками  позивача  з АКБ "Укрсоцбанк" від 02.09.2009р.  на   суму 120000,0грн.,  від    25.09.2009р. на суму  80 000,0грн.,  заборгованість складає  150140,0грн., що підтверджено  актом  звірки  розрахунків сторін  станом  на 17.12.2009р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи, що вказана сума  боргу,  відповідачем не оспорена, відповідач  не надав  суду  доказів погашення суми  боргу, а  також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги позивача  щодо стягнення  з відповідача150140,0грн. основного боргу  обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі  п.4.2. договору   за простроченням  оплати   виконаних робіт  замовник  сплачує виконавцю    пеню в  розмірі  подвійної облікової  ставки  НБУ , що діяла  в період прострочення, від   суми простроченого платежу  за кожний  день   прострочення  оплати. Позивачем  нараховано  пеню в сумі 15102,64грн. за період  з вересня 2009р. по 25.03.2010р.  

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Позовні вимоги  по  пені  підлягають  задоволенню   в сумі 14909,15грн. за шість місяців, в іншій частині позовних вимог  по  пені в сумі  193,49грн., слід  відмовити, як помилково  нарахованим  .

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх обов`язків по оплаті, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 9805,76грн. та 3% річних в сумі 2013,70грн.  визнані судом обґрунтованими та підлягають стягненню.

 Згідно  з вимогами ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона  повинна  довести  ті обставини  на які вона посилається   як  на підставу своїх  вимог  та  заперечень.

Господарський суд приймає тільки  ті  докази , які  мають  значення  для справи. Обставини справи, які відповідно  до законодавства  повинні  бути підтверджені  певними  засобами доказування , не можуть підтверджуватись  іншими  засобами  доказування.

Згідно  з вимогами   ст.49 ГПК України, суми, які  підлягають  сплаті  за проведення  судової  експертизи, послуги  перекладача, адвоката . витрати  на інформаційно  -технічне  забезпечення  судового  процесу та інші  витрати, пов'язані  з розглядом справи , покладаються: при задоволенні  позову - на відповідача, при відмові  в позові  - на позивача   при частковому  задоволенні  позову  - на обидві  сторони  пропорційно  розміру  задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49,  82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  задовольнити частково.

Стягнути  з Приватного  підприємства "Федорівське  -СГ" (Харківська  обл., Нововодолазький р-н, с.Федорівка,  вул.Шкільна, буд.1, код 33929138)  на користь Фізичної особи  - підприємця  ОСОБА_2( АДРЕСА_1, кодНОМЕР_1) -150140,0грн. основного боргу, пені  в сумі 14909,15грн., інфляційні   нарахування в сумі 9805,76грн., 3%річних в сумі  2013,70грн.,  витрати по сплаті  державного мита в сумі 1768,68грн., витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,0грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог по пені в сумі 193,49грн.

Наказ видати після вступу  рішення в  законну силу .    

Суддя                                                                                 

Рішення підписано  28.05.2010р.