Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2010 р.                                                           Справа № Б-24/171-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Горбачова Л.П., суддя-доповідач   Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

кредитора - від ВАТ «БМ Банк»- представник Брагіна А.В. за довіреністю № 04/87 від 15.06.2010 р.,

боржника –не з’явився,

ліквідатора – арбітражного керуючого Антоненка Д.О. (ліцензія серії АВ № НОМЕР_3 від 12.05.2009 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк», м. Київ, (вх. №157Х/2-6 ),  

на постанову господарського суду Харківської області від 24.11.2009 р. по справі  № Б-24/171-09,

за заявою боржника –фізичної особи - підприємця ОСОБА_4,       м. Харків, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про банкрутство в порядку статей 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, -   

встановила:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області згідно статей 7, 47 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з заявою про порушення справи про банкрутство та визнання його банкрутом на тій підставі, що до нього звернувся кредитор з вимогами щодо погашення заборгованості за договором позики, а активів боржника недостатньо для погашення зобов’язань перед іншими кредиторами у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.11.2009 р. порушено провадження у справі про банкрутство № Б-24/171-09 у відношенні боржника, призначено розгляд справи у судовому засіданні, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на все майно, що належить фізичної особі –підприємцю ОСОБА_4, а також витребувано від боржника та державних органів (установ) певні відомості щодо заборгованості та майна боржника.

Оскаржуваною постановою господарського суду Харківської області від 24.11.2009 р. (суддя Плахов О.В.) з урахуванням ухвали господарського суду від 10.12.2009 р. про виправлення описки визнано фізичну особу –підприємця ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Цією постановою суду також ухвалено з дня прийняття господарським судом постанови про визнання  громадянина –підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури  підприємницьку діяльність банкрута завершити закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строки виконання зобов’язань громадянина –підприємця вважати такими, що настали; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за усіма зобов’язаннями громадянина –підприємця; припинено стягнення за усіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян; відомості про фінансове становище перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладання угод, пов’язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Скасовано арешт, накладений ухвалою господарського суду Харківської області від 05.11.2009 р. у справі № Б-24/171-09 на все майно фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 Скасовано інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, в тому числі (але не виключно) такі обмеження, які внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

       Призначено ліквідатором арбітражного керуючого Антоненка Д.О. (ліцензія серія АВ № НОМЕР_3 від 12.05.2009 р.), до якого переходить право розпоряджатися майном банкрута, якому встановлено розмір оплати послуг ліквідатора в сумі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.  

Встановлено строк ліквідаційної процедури до 24.11.2010 р. Зобов’язано ліквідатора опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах. Встановлено строк - 60 днів для пред’явлення вимог кредиторів до банкрута.

Зобов’язано ліквідатора виконати всі необхідні заходи, передбачені ст.ст.22-34, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно банкрута, суми коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.

      Ухвалено, що постанова є виконавчим документом щодо скасування арешту та інших обмежень щодо розпорядження майном фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дата народження –05.03.1964 р., місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.126-135, 150-151 т.1).

        Відкрите акціонерне товариство «БМ Банк»з  постановою суду не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду  від 24.11.2009 р.  по справі № Б24/171-09 скасувати, посилаючись на те, що суд: визнав встановленими обставини, що не були доведені та мають значення для справи; неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи; а також порушив та неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

          В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на таке: з аналізу змісту та умов кредитних договорів та договорів, укладених між боржником та іншими кредиторами, вбачається, що вони укладені боржником як фізичною особою, тому боржник при зверненні до суду в порушення ст. 7 Закону про банкрутство не надав достатніх доказів про існування господарсько-правових відносин та грошових зобов’язань перед його кредиторами; боржник не надав документів, що достовірно підтверджують наявність грошових вимог ОСОБА_5 та доказів існування грошових зобов’язань у боржника перед цим кредитором за договорами позики; в супереч ч.2 ст. 8 Закону господарський суд прийняв постанову і визнав, що вимоги всіх кредиторів забезпечені заставою нерухомого та рухомого майна; встановлюючи факти використання боржником позичених та кредитних коштів в сумі 7000000,00 грн на цілі, пов’язані з підприємницькою діяльністю, та заліку однорідних вимог, суд не з’ясував статус сторін договору від 05.02.2008 р., висновок про відсутність дебіторської заборгованості або прав вимоги поставки боржнику товарів (майна) не відповідає дійсності; до заяви боржником не додано документів на підтвердження факту передачі боржником 7000000,00 грн на виконання договору комісії; боржником не надано належних доказів визначення ринкової вартості майна; а також апелянт вважає, що висновок суду про скасування обмежень щодо розпорядження майном боржника, що внесені до Єдиного реєстру заборон є необґрунтованим, а вимога щодо скасування обмежень щодо розпорядження майном є незаконною та такою, що грубо порушує права іпотекодержателя ( а.с.17-20 т.2).

          Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк»у відзиві на апеляційну скаргу підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі, просить постанову господарського суду від 24.11.2009 р. скасувати. При цьому, посилається на те, що як сторона  у судове засідання банк та інші кредитори не викликалися, постанова винесена за відсутності сторін; не наведено та не доведено обставин неспроможності боржника виконати безспірні грошові вимоги кредитора (кредиторів), пов’язані  із здійсненням підприємницької діяльності, що задоволення вимог одного кредитора приведе до неможливості виконання перед іншими кредиторами; вважає безпідставними висновки суду, що вартість майнових активів боржника менше ніж визнана ним сума заборгованості; не встановлено судом неможливість повернення  грошових коштів за договорами позики від 18.06.2007 р. та 18.08.2008 р. та не підтверджене отримання боржником грошових коштів за цими договорами  (а.с. 31-35 т.2).

          Боржник та ліквідатор надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких вважають апеляційну скаргу необґрунтованою, просять залишити постанову господарського суду Харківської області від 24.11.2009 р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. В обґрунтування посилаються на те, що судом було повно та всебічно досліджено обставини справи, встановлено, що майна банкрута недостатньо для задоволення вимог кредиторів, які пов’язані  із здійсненням ним підприємницької діяльності, а також те, що задоволення вимог наявних кредиторів можливе лише у випадку визнання боржника банкрутом і продажу його майна.

          Крім того, зазначають, що отримані боржником кредити в банках у сумі 6853315,00 грн, та інші власні кошти  були використані на здійснення підприємницької діяльності, а саме, на придбання за договором комісії сільськогосподарських товарів на суму 7000000,00 грн; отримання коштів комісіонером підтверджується  квитанцією до прибуткового касового ордеру;  отримані від кредиторів по справі кошти не використовувалися на інші ніж здійснення підприємницької діяльності цілі, оскільки після укладення відповідних договорів банкрутом не придбавалося будь-яке майно на особисті потреби, не відкривалися депозитні рахунки чи інші рахунки в банківських установах. На підтвердження наявності прострочених зобов’язань підприємця ОСОБА_4 перед підприємцем ОСОБА_5 надано відповідні договори позики, вимога позикодавця про повернення боргу, письмові розписки про отримання боржником коштів за договорам позики.  Грошові зобов’язання перед кредиторами - ОСОБА_5 та ВАТ «Кредитпромбанк»є простроченими, їх вимоги є безспірними, оскільки визнані боржником у повному обсязі. Також боржник з липня 2009 р. не сплачував чергові внески за кредитним договором з ТОВ «БМ Банк»та ЗАТ «ПУМБ», внаслідок чого банки набули права вимагати дострокової сплати всієї суми кредитів та право на здійснення договірного списання коштів боржника.  Оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови банкрутом та кредиторами не було змінено вартість заставленого майна в договорах застави, то визначена в таких договорах вартість заставленого майна могла бути використана господарським судом першої інстанції; вартість заставленого майна ФОП ОСОБА_4 була визначена на підставі належних та допустимих доказів; ліквідатор вважає безпідставним твердження апелянта про те, що всі вимоги кредиторів забезпечені заставою майна банкрута; апелянт та інші кредитори не надали  будь-яких доказів наявності у банкрута активів, ніж були зазначені в оскаржуваній постанові суду; вважає, що в ліквідаційної процедурі після визнання боржника банкрутом виявленню та продажу підлягають усі належні банкруту майнові активи, зокрема, і заставлені, окрім майна, на яке згідно законодавства не може бути звернуто стягнення. Окрім того, ліквідатор посилається на те, що після визнання боржника банкрутом усі зазначені у заяві боржника та постанові суду кредитори звернулися до ліквідатора та до суду з кредиторськими вимогами до боржника, які ліквідатором розглянуті та визнані.  

          Боржник проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності не заперечував.

У судовому засіданні 07.06.2010 року оголошено перерву до 15-00 год. 16.06.2010 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників кредиторів, ліквідатора, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції встановив, що боржник фізична особа - ОСОБА_4 (ідентифікаційний  код НОМЕР_1) зареєстрований як підприємець, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію серії  В00 № 938718 від 16.01.2002 р., номер запису про включення відомостей до ЄДР 24800170000018248.

Боржник звернувся до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, в якій просить визнати його як підприємця банкрутом у зв’язку з фінансовою неспроможністю задовольнити вимоги його кредиторів.

Боржник знаходиться на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, не веде бухгалтерський облік, облік наявних активів та облік касових операцій.

 Боржник не має заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших видів загальнообов'язкового державного соціального страхування та по податках і зборах (обов'язкових платежах); не має заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди.

Боржник не має найманих працівників. Боржник не має готівкових або безготівкових коштів, дебіторської заборгованості за грошовими зобов’язаннями або прав вимоги поставки йому товарів (майна), а також іншого майна, окрім носильних речей та предметів домашнього вжитку, необхідних боржникові і особам, які перебувають на його утриманні.

        Як вбачається з матеріалів справи, і цього не спростовано сторонами під час апеляційного провадження, 06.10.2009 року до боржника - підприємця  звернувся кредитор ОСОБА_5 з вимогою щодо повернення заборгованості, яка виникла на підставі укладених між ними  цивільно-правових договорів позики від 18.06.2007 р. у сумі  4000000,00 грн  і 18.08.2008 р.1000000,00 грн  (а.с.56-57 т. 1,  а.с. 107-110 т.2).

18.06.2007 р. між боржником, який діяв як фізична особа - підприємець (у договорі - позичальник) і ОСОБА_5 (у договорі - позикодавець) було укладено договір позики, за яким боржник в той же день отримав в позику 4000000,00 грн для використання в підприємницькій діяльності, в т. ч. для придбання земельних ділянок та інших об’єктів нерухомості з метою подальшого продажу. Боржник зобов’язався повернути дану суму позики в строк до 17.04.2009 р. Отримання коштів у зазначеній сумі підтверджується складеною і підписаною боржником  розпискою від    18.06.2007 р.

Відповідно до абз. 2 п. 3.2 договору позики від 18.06.2007 р. боржник у випадку зміни офіційного курсу долару США до гривні зобов’язаний повернути суму позики з врахуванням такої зміни, що відповідає приписам ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Станом на 18.06.2007 р. сума позики була еквівалентна 792079,21 доларам США за офіційним курсом НБУ, який на день підписання договору дорівнював 505,00 грн за 100 доларів США.

Станом на 23.11.2009 р. офіційний курс гривні до долара США становив 799,00 грн, у зв’язку з чим сума, яка підлягає сплаті боржником, становить 6328712,89 грн.

Однак, дане зобов’язання боржник виконав частково, в сумі 180622,00 грн, тому борг ФО-П ОСОБА_4 перед ОСОБА_5 за вказаним договором становить 6148090,89 грн, а час прострочення –більше п’яти місяців.

18.08.2008 р. між ФО-П ОСОБА_4 (у договорі - позичальник) і ОСОБА_5 (у договорі - позикодавець) 18.08.2008 р. було укладено договір позики, за яким боржник отримав позику у сумі 1000000,00 грн також на придбання земельних ділянок та інших об’єктів нерухомості з метою подальшого продажу. Боржник зобов’язався повернути дану суму позики в строк - до 01.10.2009 р., але не виконав дане зобов’язання. Отримання коштів у зазначеній сумі підтверджується складеною і підписаною боржником  розпискою від 18.08.2008 р.

Відповідно до абз. 2 п. 3.2 договору позики від 18.08.2008 р. боржник у випадку зміни офіційного курсу долару США до гривні зобов’язаний повернути суму позики з врахуванням такої зміни, що відповідає приписам ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Станом на 18.08.2008 р. сума позики була еквівалентна 206440,96 доларів США за офіційним курсом НБУ, який на день підписання договору дорівнював 484,40 грн за 100 доларів США.

Станом на 23.11.2009 р. офіційний курс гривні до долара США становив 799,00 грн, у зв’язку з чим сума, яка підлягає сплаті боржником за договором позики від 18.08.2008 р., становить 1649463,27 грн.

З метою забезпечення зобов’язань боржника за договором позики від 18.08.2008 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено 12.08.2009 р. договір застави  автомобілю «МАZDА 6», 2003 р.в., реєстр. № НОМЕР_2.  

          Під час розгляду справи в суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_5 підтримав свої вимоги до боржника.

          Суд першої інстанції також встановив, і матеріалами справи підтверджується,  що ОСОБА_4 станом на 23.11.2009 р. має зобов’язання перед кредиторами: ВАТ «Кредитпромбанк»за кредитними договорами № 0709/38/07-С від 22.06.2007 р. у сумі 34540,00 доларів США (275974,60 грн) та № 0709/20/08-С від 20.03.2008 р. - 499990,00 грн.; ТОВ “БМ Банк” за кредитними договорами № 7/10/280208 від 28.02.2008 р. у сумі 17519,81 доларів США (139983,28 грн) та № 7/28/170408 від 17.04.2008 р. у сумі 17573,74 доларів США (140414,18 грн); ЗАТ “Перший Український Міжнародний банк” за кредитним договором № 6660629 від     31.07.2008 р. у сумі 192916,67 доларів США (1541404,19 грн).

          Отримані від кредиторів позичкові та кредитні кошти в сумі 7000000,00 грн були використані на придбання сільськогосподарської продукції, а саме, передані ФОП ОСОБА_6  за договором комісії від 11.08.2008р., у відповідності до п. 7.6 якого, якщо товар не буде придбано протягом 45 днів з дня отримання коштів на його придбання, він зобов’язаний протягом місяця з дня спливу такого строку повернути кошти підприємцю ОСОБА_4

          Строк виконання зобов’язань по договору комісії настав, товар не придбано і комітенту не передано, кошти не повернуті. Але, боржником надані документи, згідно яких до порушення провадження у справі про банкрутство підприємця ОСОБА_4 підприємець ОСОБА_6 направив боржнику заяву про залік зустрічних однорідних  вимог, де вважає, що на підставі договору від 05. 02.2009 р. ним було набуто право вимоги до боржника за договором від 17.09.2008 р. на суму 7500000,00 грн; внаслідок проведеного ним заліку його зобов’язання щодо сплати боржнику 7000000,00 грн припинилося повністю.

На думку суду першої інстанції, та обставина, що в кредитних договорах з ВАТ «Кредитпромбанк»у якості цілі отримання кредиту боржником зазначено «споживчі цілі»,  не спростовує того, що отримані кредитні кошти боржником витрачено на здійснення підприємницької діяльності у вищезазначений спосіб, оскільки встановлення таких умов в кредитних договорах не обмежує фактичної можливості боржника витрати коштів на інші цілі, а їх недотримання тягне за собою лише цивільно-правову відповідальність боржника за порушення умов договору.

У кредитних договорах з  ВАТ «БМ Банк»цільовим призначенням кредитів визначено як поточні потреби,  а п.1.2. кредитного договору з  ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»зазначено, що він надається на розсуд позичальника.

Як свідчать матеріали справи, договори, укладені підприємцем ОСОБА_4 були предметом іншого судового розгляду. Так, під час розгляду цивільної справи №2-3124/10 Фрунзенським районним судом м. Харкова за позовом ОСОБА_7 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_6  про визнання договору на придбання товару 11.08.2008 р. (договору комісії) недійсним, було встановлено такі факти: укладення 18.06.2008 р. та 18.06.2007 р. договорів позики між підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_8; 11.08.2008 р. договору комісії між підприємцем ОСОБА_4 та підприємцем ОСОБА_6; 22.06.2007 р. та 20.03.2008 р. кредитних договорів з ВАТ “Кредитпромбанк”, укладення 28.02.2008 р. та 17.04.2008 р.  кредитних  договорів з ВАТ “БМ Банк”, 31.07.2008 р. з ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк»;  отримання підприємцем ОСОБА_4 коштів від ОСОБА_9 та зазначених банків; укладення 05.02.2008р. між ОСОБА_10Ю  та ОСОБА_6 договору про відступлення права вимоги, за яким кредитор у грошовому зобов’язанні за договором позики від 17.09.2008 р. змінений на ОСОБА_6; а також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 уклав договори позики та кредиту з метою здійснення підприємницької діяльності; кредитні кошти, отримані ОСОБА_4 в ВАТ “Кредитпромбанк”,  ВАТ “БМ Банк”  ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк»за договорами кредитів, а також позичені грошові кошти у ОСОБА_9 за договорами позики від 18.06.2008 р. та 18.06.2007 р., були використані під час підприємницької діяльності, а саме, на оплату укладеного на оплату придбання товару за договором комісії від 11.08.2008 р., таким чином оплата за договором комісії була здійснена за рахунок грошових коштів фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Тобто, встановлення у судовому порядку зазначених фактів, не спростовують висновків, які були покладені в основу оскаржуваної постанови про визнання боржника –підприємця ОСОБА_4 банкрутом.

Як вірно встановив господарський суд,  сума вимог зазначених кредиторів на день їх виникнення, виходячи з офіційного курсу гривні до долара США на відповідний час, дорівнювала 6853315,00 грн, а станом на 23.11.2009 р., навіть з врахуванням здійсненого боржником часткового погашення вимог кредиторів, боржник залишається зобов’язаний повернути вже 10395320,41 грн. Зазначена сума заборгованості визнана ним у повному обсязі.

Судом також правомірно встановлено, що визначена вартість майнових активів боржника відповідно до матеріалів справи становить 1151588,95 грн, до складу яких входять: шість земельних ділянок площею - 0,10 га; 0,15 га; 0,15 га; 0,0993 га, що знаходяться у смт. Мала Данилівка; та площею  0,120 га, яка знаходиться в с. Черкаська Лозова; а також автомобіль «МАZDА 6», 2003 р.в., реєстр. № НОМЕР_2; дане майно є предметом застави (іпотеки), та зареєстровано у встановленому порядку у державному реєстрі обтяжень рухомого та нерухомого майна.

Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази фактичного здійснення боржником підприємницької діяльності, які підтверджуються господарськими договорами, докази використання отриманих від банків - ВАТ “Кредитпромбанк”,  ВАТ “БМ Банк” та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» грошових коштів, хоча боржник отримував кредитні кошти як громадянин, колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що ці зобов’язання пов’язані із здійсненням ним підприємницької діяльності.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції на підставі належних доказів встановлено, і цього не спростовано учасниками процесу в апеляційному суді, що на момент звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство та на момент винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів не погашені боржником у встановлений для їх оплати строк, усе майно боржника є предметом застави  або іпотеки та забезпечує виконання боржником зобов’язань перед ВАТ “Кредитпромбанк”,  ВАТ “БМ Банк”, ПАТ «ПУМБ»та ОСОБА_5 (частково, лише за договором від18.08.2008 р.).

Приймаючи  постанову про визнання боржника –фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 банкрутом і застосування процедури ліквідації з особливостями, передбаченими ст.ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд виходив з того, що майна боржника недостатньо для задоволення безспірних вимог його кредиторів; виконання грошових зобов’язань перед одним з кредиторів  призведе до неможливості виконання в повному обсязі грошових зобов’язань, що перед іншими кредиторами; існування такого незадовільного фінансового стану боржника призведе до  порушення паритету інтересів кредиторів.

З таким висновком погоджується і  колегія суддів, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов’язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 7 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Статтями 47 –49 Закону  встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності (громадянина - підприємця).

Відповідно до приписів статті 1 Закону суб’єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена судом; боржником може бути лише  суб’єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов’язанням є зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

Згідно ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені  боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.

У відповідності до частини 5 статті 7 Закону боржник зобов’язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених  у цієї частині Закону обставин, зокрема, якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Отже, із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що громадянин-підприємець у своєї заяві до господарського суду про порушення відносно нього провадження у справі про банкрутство повинен навести обставини  неспроможності боржника виконати підтверджені  у встановленому порядку документами безспірні грошові вимоги кредитора (кредиторів), пов’язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, а також - обставини щодо того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними документами. Господарський суд зобов’язаний при визнанні боржника банкрутом встановити його неспроможність  виконати при здійсненні підприємницької діяльності підтверджені належними документами вимоги кредиторів через недостатність майна, а також встановити факт наявності вимог кредитора (кредиторів), які заявлені у встановленому порядку до боржника, та того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

За таких обставин, господарський суд правомірно на підставі належних доказів встановив неспроможність боржника при здійсненні ним підприємницької діяльності погасити безспірні грошові  вимоги  ОСОБА_5 за договором від 18.06.2007 р. та виконати грошові  зобов’язання перед іншими кредиторами –ВАТ “Кредитпромбанк”,  ВАТ “БМ Банк”,  ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк»за рахунок майна боржника, оскільки наявне майно є предметом застави кредиторів, кошти від реалізації якого направляються виключно на погашення вимог заставних кредиторів, а вартості цього майна недостатньо для задоволення боржником усіх грошових вимог.

При цьому, під час апеляційного провадження апелянтами не спростовано факту неплатоспроможності боржника та недостатності майна боржника.

Колегія суддів вважає, що господарським судом правомірно у відповідності до вимог ч. 7 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»призначено ліквідатора –арбітражного керуючого Антоненка Д.О., який має відповідну ліцензію та подав заяву для участі у даній справі, оскільки боржник має у власності рухоме та нерухоме майно, яке потребує постійного управління, та з метою подальшого  продажу майна в ліквідаційної процедурі.

Доводи апелянта щодо неправомірного скасування усіх арештів та обмежень, накладених на майно боржника, спростовуються приписами чинного законодавства про банкрутство.

Так, у відповідності до вимог ст. 23 зазначеного Закону  наслідком визнання боржника банкрутом разом з іншими є скасування арешту, накладеного на майно боржника, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

У відповідності до ст. 1 Закону ліквідація передбачає припинення діяльності боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу майна.

Тому, цілком доцільно при винесенні постанови про визнання боржника –фізичної особи - підприємця банкрутом та введенні процедури ліквідації з метою продажу майна та задоволення вимог кредиторів боржника скасовувати арешт, накладений ухвалою господарського суду при порушенні провадження у справі про банкрутство.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 52 Цивільного кодексу України та ст. 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення.

Згідно вимог ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені  в ході ліквідаційної процедури.

У відповідності до ч. 7 ст. 47 Закону у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом, до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина –підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Ст. 48 цього ж Закону зазначає, що продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси.

Крім того, чинним законодавством не розділяється майно фізичної особи як громадянина та майно фізичної особи  як підприємця, тому в ліквідаційної процедурі після визнання боржника банкрутом виявленню та продажу підлягають усі майнові активи, які належать боржнику-банкруту, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, за рахунок цього майна підлягають погашенню у встановленому законом порядку вимоги кредиторів. При цьому, слід зазначити, як встановлено ст. 26 Закону, майно банкрута, що є предметом застави, включається  до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Доводи банку відносно розгляду судом в порушення норм процесуального права справи про банкрутство боржника у його відсутності не ґрунтуються на вимогах спеціальних процесуальних норм, встановлених ст.ст. 11, 47, 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки встановлений порядок зобов’язує господарський суд направити усім  відомим кредиторам постанову про визнання боржника банкрутом і не зобов’язує господарський суд залучати усіх відомих кредиторів до розгляду заяви боржника про порушення відносно нього справи про банкрутство, у тому числі у підготовчому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку,  що місцевим судом при розгляді справи про банкрутство боржника доведено обставини, що мають значення для справи, а саме: неспроможність боржника –підприємця ОСОБА_4 за рахунок власного майна погасити безспірні грошові  вимоги  ОСОБА_5 за договором від 18.06.2007 р. у сумі 6148090,89 грн, які не забезпечені заставою і пов’язані з підприємницькою діяльністю боржника, та виконати грошові зобов’язання перед іншими кредиторами, які також пов’язані з підприємницькою діяльністю боржника, тому законних підстав для скасування постанови господарського суду від 24.11.2009р.  по справі №Б-24/171-09 колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів дійшла також висновку, що доводи апелянта  не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню в повному обсязі, а оскаржувана постанова господарського суду Харківської області по справі № Б-24/171-09 від 24.11.2009 року підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1) ч.1 ст. 103,   ст. 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ; -

постановила:

                    Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк»залишити без задоволення.

                    Постанову господарського суду Харківської області від 24.11.2009 р. по справі №Б-24/171-09 залишити без змін.

        Справу №Б-24/171-09 направити до господарського суду Харківської області  для подальшого розгляду.

                Постанова Харківського апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця.

               Головуючий           суддя                                                 В.В. Лакіза

                                 суддя                                               Л.П. Горбачова                              

суддя                                                О.А. Пуль