КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

01.04.10 р.                                                                                          № 13/56          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Федорчук Р. В (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Майданевич А.Г.

                                                  Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання:   Матвієвська Г.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.04.2010 року,

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Полтаваавтотранс»на рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2009 року

у справі № 13/56 (суддя –В.П. Босий)

за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Полтаваавтотранс»

до                    Лохвицької міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_3

          2. Лохвицької райспоживспілки

          3. ОСОБА_4

          4. Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Торгпреса»

          5. ОСОБА_5

          6. ОСОБА_6

про          визнання протиправними і скасування рішень,

в с т а н о в и в :

Господарський суд Полтавської області 22.09.2009 року прийняв рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ «Полтаваавтотранс»до Лохвицької міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, Лохвицької райспоживспілки, ОСОБА_4, ТОВ «Торгпреса», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання протиправними і скасування рішень, відмовив повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що по закінченню договору оренди № 49 від 11.04.2004 року позивач не звернувся до відповідача в порядку передбаченому договором оренди з пропозицією щодо укладення договору оренди на новий строк, а також позивачем порушувались умови договору оренди щодо використання спірної земельної ділянки, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про відсутність підстав для поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах. Також, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не подано належних доказів порушення його права шляхом прийняття відповідачем оспорюваних рішень № 282, № 654, № 486, що також стало підставою для відмови позивачу в задоволенні його позовних вимог.    

Позивач не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2009 року по справі № 13/56 скасувати.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що при розгляді даної справи були неправильно застосовані норми матеріального права та неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого судом зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги з тих підстав, що після закінчення строку договору оренди № 49 позивач не звертався до відповідача з пропозицією щодо його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах. Крім того, позивачем з 2005 року земельна ділянка яку орендував за спірним договором оренди фактично ним не використовувалась, а була передана без згоди відповідача іншими особами в суборенду. З врахуванням зазначеного відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому не може бути зміненим чи скасованим.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.12.2009 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до  апеляційного провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою Заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.02.2010 року строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України продовжувався.

Розпорядженням Заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.03.2010 року склад колегії змінювався.

Представник позивача у судових засіданнях надав пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Третя особа один –ОСОБА_3 та представник третьої особи три, п’ять в судових засіданнях надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Представники третьої особи два, чотири, шість у судові засідання не з’являлись, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

Відповідно до п 3.6. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2009 року за відсутності представників третьої особи два, чотири, шість.

В судовому засіданні 01.04.2010 року колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, встановила наступні обставини справи.

Позивач в обґрунтування своїх доводів щодо задоволення позовних вимог послався на те, що 1975 року Лохвицькою міською радою було надано в постійне користування ВАТ «Полтаваавтотранс»земельну ділянку площею 0,58 га, що знаходиться за адресою м. Лохвиця, вул. Леніна, 14, для розміщення автостанції.

1998 pоку з ініціативи ВАТ «Полтаваавтотранс», у зв'язку із зменшенням пасажиропотоку з користування підприємства було тимчасово вилучено земельну ділянку площею 0,21 га, яка при необхідності може бути використана для розширення автостанції.

Також, позивач у своїх доводах зазначає, що на даний час відповідно до договору оренди № 49 від 01.11.2004 року він користується земельною ділянкою площею 0,37 га, яка знаходиться за адресою м. Лохвиця, вул. Леніна, 14 (а.с. 9).

Проте, відповідач прийняв ряд рішень, які спрямовані на вилучення у позивача частини земельної ділянки площею 110 кв.м. із наступною її передачею в користування приватним підприємцям ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, а саме:

1. Рішення виконкому Лохвицької міської ради № 282 від 12.06.2007 року, яким як стверджує позивач було достроково розірвано договір оренди земельної ділянки № 49 від 01.11.04 року.

2.           Рішення Лохвицької міської ради № 20 від 18.10.2007 року, згідно якого вилучено з користування ВАТ «Полтаваавтотранс»земельну ділянку площею 110 м2.

3.           Рішення Лохвицької міської ради № 654 від 23.11.2007 року, яким вказана земельна ділянка передана у користування приватним підприємцям ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6

4. Рішення виконкому Лохвицької міської ради № 486 від 21.08.2008 року, яким надано дозвіл ВАТ «Полтаваавтотранс»на розробку технічної документації із землеустрою, щодо посвідчення права користування земельною ділянкою площею 3590 кв.м., згідно з фактичним користуванням.

Позивач стверджує, що вказаними рішеннями порушено вимоги Закону України «Про оренду землі»зокрема ст. 33, відповідно до якої орендар (в даному випадку позивач) який продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Також, позивач зазначає про відсутність підстав для припинення права користування земельною ділянкою, оскільки звинувачення у використанні земельної ділянки не за цільовим призначенням не обґрунтовані, а самовільна передача землі в суборенду не є підставою для припинення користування земельною ділянкою.

Таким чином, на думку позивача підстав для прийняття рішень про розірвання договору та вилучення спірної ділянки не існувало, оскільки позивач не порушував земельного законодавства.

З врахуванням викладеного позивач просив суд визнати протиправним і скасувати Рішення виконкому Лохвицької міської ради № 282 від 12.06.2007 pоку, Рішення Лохвицької міської ради № 654 від 23.11.2007 року, Рішення виконкому Лохвицької міської ради № 486 від 21.08.2008 р. та зобов’язати Лохвицьку міську раду поновити строк дії договору оренди земельної ділянки № 49 від 01.11.2004 року.

Господарський суд Полтавської області дослідивши матеріали справи, не погодився з доводами позивача щодо скасування оскаржуваних рішень та поновлення спірного договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, з чим і погоджується колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 4 ЗК України передбачено завдання земельного законодавства, яким є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

12.06.2007 року Виконкомом Лохвицької міської ради було прийнято рішення № 282 «Про заходи щодо впорядкування  землекористування на території автостанції у місті Лохвиця»(а.с. 16). Даним рішенням Виконавчий комітет Лохвицької міської ради вирішив попередити позивача про дострокове розірвання договору оренди № 49 від 01.11.2004 року з Лохвицькою міською радою відповідно до пункту 4 договору та поставити на сесію питання щодо вилучення частини земельної ділянки з користування позивача в м. Лохвиця по вул. Леніна, 14,  зайнятої торгівельними кіосками, та про  подальшу  передачу до фонду міських земель.

Зазначене рішення було прийняте у зв’язку з порушенням позивачем як норм земельного законодавства так і умов договору оренди від 01.11.2004 року, а саме: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, самовільної передачі в суборенду, завищення плати за користування земельною ділянкою, не проведення державної реєстрації договору  суборенди.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі»орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Пунктом 3.2 Договору оренди № 49 від 01.11.2004 року передбачено, що орендар має право передавати у володіння і користування земельну ділянку або її частину іншій особі (суборенда) лише за згодою орендодавця і у випадках та на умовах, передбачених законом.

Проте позивач в супереч ст. 8 Закону України «Про оренду землі» та п. 3.2. договору оренди № 49 без згоди відповідача протягом 2005 –2007 років здавав земельну ділянку в суборенду. Зазначене не заперечував і сам представник позивача в судовому засіданні 01.04.2010 року.

Пунктом 2.3 Договору № 49 від 01.11.2004 року передбачено, що орендна плата встановлена в розмірі 0, 60 грн. за 1 кв.м в рік.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним 08.10.2007 року провідним спеціалістом Лубенського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель у Лохвицькому районі встановлено, що позивачем частина земельної ділянки передана в суборенду приватним підприємцям для ведення комерційної діяльності, орендна плата становить від 15 до 60 грн. у місяць за 1 кв.м. Договори суборенди не відповідають вимогам земельного законодавства, а саме: ст.ст. 8, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 91, 96, 184, 211 ЗК та постанові КМУ № 220 від 03.03.2004 року (а.с. 25).

Зазначене підтверджує, що договори суборенди з підприємцями укладені з метою отримання доходів, тобто земельні ділянки використовувались не за цільовим призначенням.

У своїх вимогах позивач, також посилається на рішення Лохвицької міської ради № 654 від 23.11.2007 року, яким як стверджує позивач було вилучено у нього земельну ділянку площею 110 кв.м. та передано у користування приватним  підприємцям ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6

Проте, в матеріалах справи наявна довідка Лохвицької міської ради № 301/02-14 від 25.05.2009 року з якої вбачається, що 23.11.2007 року засідання сесії міської ради не проводилося, а рішення міської ради № 654 взагалі відсутнє, що свідчить про необґрунтованість вимог позивача щодо скасування рішення Лохвицької міської ради № 654 від 23.11.2007 року (а.с. 26).

Також, позивач в обґрунтування своїх доводів посилається на рішення виконкому Лохвицької міської ради № 486 від 21.08.08 року (а.с. 17), яким надано дозвіл позивачу на розробку технічної документації із землеустрою, щодо посвідчення права користування земельною ділянкою площею 3590 кв.м., згідно з фактичним користуванням.

З договору оренди землі № 49 від 01.11.2004 року вбачається, що позивачу було передано в користування земельну ділянку в м. Лохвиця по вул. Леніна, 14, загальною площею 0,37 га (а.с. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі»строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч. 1 ст. 31 вказаного Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За умовами договору оренди землі № 49, строк його дії закінчився 01.11.2007 року.

Відповідно до пункту 2.2 названого вище договору, орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.   

В матеріалах справи відсутні докази щодо повідомлення позивачем відповідача про наміри щодо продовження дії строку договору на новий термін. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що ВАТ «Полтаваавтотранс»не повідомляло відповідача про наміри продовження дії строку договору оренди землі.

Таким чином, враховуючи закінчення строку дії договору та відсутність продовження його на новий термін відповідачем, договір оренди земельної ділянки № 49 від 01.11.2004 року припинив свою дію із закінченням строку на який його було укладено.

В матеріалах справи відсутні буді –які докази які б свідчили про порушення будь-яких прав позивача при прийнятті оскаржуваних рішень Лохвицької міської ради.

Викладені вище обставини свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про продовження строку дії спірного договору оренди та скасування оскаржуваних рішень відповідача.

Щодо посилання позивача в доводах апеляційної скарги на ст. 33 Закону України «Про оренду землі»як на підставу поновлення договору оренди земельної ділянки, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 33 вказаного Закону передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто, цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Як вбачається з рішення господарського суду Полтавської області, судом не встановлено, що Лохвицькою міською радою приймалось рішення про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки. В спростування зазначеного, позивачем не було подано будь –яких  доказів.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією України права на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що має бути залишене без змін.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасника судового процесу.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, представником позивача не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2009 року по справі № 13/56 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись  ст. ст.  43, 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Полтаваавтотранс»на рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2009 року у справі № 13/56 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2009 року у справі № 13/56 залишити без змін.

3.          Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4.          Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5.          Матеріали справи № 13/56 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя:                                                                      Федорчук Р. В

Судді:

                                                                                                    Майданевич А. Г.

                                                                                                    Ткаченко Б.О.

Дата відправки  19.04.10