КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

23.03.10 р.                                                                                          № 20/197          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Корсакової Г.В.,

суддів:                              Гаврилюка О.М.,

Рудченка С.Г.,

При секретарі судового засідання –Матвієвській Г.В.

за участю представників:

від позивача: не з’явились;   

від відповідача: не з’явились;  

розглянувши апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. (підписано 01.12.2009р.)

по справі          № 20/197 (суддя Киричук О.А.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава

до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, м. Полтава

про стягнення 14078,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. (підписано 01.12.2009р.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області до державного бюджету України суму основного боргу по орендній платі в розмірі 4426,58 грн. та 794,38 грн. пені. Стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України 52,21 грн. державного мита та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 87,52 грн. В іншій частині позову – відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. по справі № 20/197 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

На підставі апеляційної скарги суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009 року, згідно зі ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 20.01.2010р.  відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.03.2010 року змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя –Корсакова Г.В., судді –Рудченко С.Г., Гаврилюк О.М.

З метою повного, всебічного  та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та надання сторонам можливості подати додаткові документи розгляд апеляційної скарги відкладався.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Судова колегія вважає, що відсутність представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р., оскільки їх явка в судове засідання обов’язковою не визнавалась.

Зважаючи на викладене та враховуючи обмеження апеляційного розгляду справи процесуальними строками, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить з наступних обставин.

21 січня 2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди майна, що належить до державної власності  № 227/05-Н, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно –частину нежитлового приміщення фойє площею 4 кв.м. в будівлі вокзалу ст. Полтава-Київська за адресою: м. Полтава, вул. С. Кондратенка, 12, яке знаходиться на балансі Полтавської дистанції цивільних споруд (а.с.6-9).

Передача відповідачу нежитлового приміщення за договором оренди від 21.01.2005 р. № 227/05-Н підтверджується Актом приймання-передачі від 21.01.2005 року, підписаного сторонами та погодженого балансоутримувачем (а.с. 10).

Згідно п. 1.2. Договору майно передається в оренду під розташування кіоску торгівлі промисловими товарами.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2004р. –222,37 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень, січень 2004 року (п. 3.2. Договору).  

Згідно з п. 3.3. Договору орендна плата перераховується у співвідношенні 70% та 30% (Держбюджет, Балансоутримувачу) щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції.: 70 відсотків орендної плати –до державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім’я територіальних органів Державного казначейства; 30 відсотків орендної плати –Балансоутримувачу. Сума ПДВ на орендну плату нараховується та сплачується згідно чинного законодавства.

Згідно з розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди державного майна, що знаходиться на балансі Полтавської дистанції цивільних споруд, орендна плата за перший (базовий) місяць оренди у розмірі 70% становить 155,66 грн.(а.с.11).

Відповідно до п. 3.5. Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 10.1. договору визначено, що строк оренди складає одинадцять місяців з 21.01.2005р. до 21.12.2005р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за погодженням з Балансоутримувачем договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. (п. 10.6 Договору).

В серпні 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення з відповідача до Державного бюджету України суму основного боргу по орендній платі в розмірі 4426,58 грн. за період з 25.03.2008р. по 10.07.2009р. та 9652,05 грн. пені за період з 11.08.2008р. по 30.07.2009р. в зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань по сплаті орендної плати за договором оренди від 21.01.2005 р. № 227/05-Н.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути змінено.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

Згідно ч. 1,2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов’язання виникає, зокрема з господарського договору (ст.174 ГК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»відносини щодо оренди державного майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 2 названого Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди майна, що належить до державної власності  № 227/05-Н від 21.01.2005р., згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно –частину нежитлового приміщення фойє площею 4 кв.м. в будівлі вокзалу ст. Полтава-Київська за адресою: м. Полтава, вул. С. Кондратенка, 12, яке перебуває на балансі Полтавської дистанції цивільних споруд.

Договір укладено сторонами строком на 11 місяців і діє з 21 січня 2005 року по 21 грудня 2005 року (п.10.1. Договору). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за погодженням з Балансоутримувачем договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. (п. 10.6 Договору).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2009р. по справі № 11/174 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 6150,99 грн. встановлено, що на підставі п. 10.6 договору від 21.01.2005 р. № 227/05-Н останній продовжувався до 24.03.2008р. (а.с.25-27).

Судовими рішеннями у справі № 11/174 стягнуто з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 21.01.2005р. по 24.03.2008р.

В межах даної справи позивач заявляє до стягнення заборгованість по орендній платі за договором від 21.01.2005 р. № 227/05-Н за період з 25.03.2008р. по 10.07.2009р.

В матеріалах справи відсутні докази припинення договору оренди від 21.01.2005р. № 227/05-Н та сторонами не заперечується, що останній продовжений  після 24.03.2008р. та є чинним у період, за який нарахована орендна плата, заявлена позивачем до стягнення у даній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частинами 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 5.2. Договору оренди від 21.01.2005 р. № 227/05-Н відповідач зобов’язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди державного майна, що знаходиться на балансі Полтавської дистанції цивільних споруд, орендна плата за перший (базовий) місяць оренди у розмірі 70% становить 155,66 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору № 227/05-Н орендна плата у розмірі 70 відсотків перераховується до державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім’я територіальних органів Державного казначейства щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно п. 13 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України  № 786 від 04.10.1995р., розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

З огляду на зазначене, є необґрунтованими доводи скаржника про те, що місячний платіж, згідно договору, повинен складати 155,66 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання за договором від 21.01.2005 р. № 227/05-Н щодо сплати орендної плати до Державного бюджету за користування приміщенням за період з 25.03.2008р. по 10.07.2009р. не виконував.

Згідно з розрахунком позовних вимог Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області відповідачу за договором № 227/05-Н за період з 25.03.2008р. по 10.07.2009р. нараховано 4426,58 грн. орендної плати.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нараховані відповідачу суми орендної плати за спірний період відповідають умовам договору та п. 13 названої Методики.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що з квітня 2009 року орендну плату належало зменшити більш ніж в два рази, є необґрунтованими та доказами не підтверджені, а тому судовою колегією до уваги не приймаються. Витребуваний ухвалами суду апеляційної інстанції від 20.01.2010р., від 16.02.2010р. та від 09.03.2010р. контррозрахунок позовних вимог відповідачем не надано.

Доказів сплати заборгованості по орендній платі матеріали справи не містять та не надані суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача до державного бюджету України 4426,58 грн. боргу по орендній платі  обґрунтованими та погоджується з висновком місцевого господарського суду про їх задоволення.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема –сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3.5. Договору № 227/05-Н орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, слід зазначити, що  Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»не обмежує розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Згідно з розрахунком позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 9652,05 грн. пені за період з 11.08.2008р. по 30.07.2009р. виходячи з її розміру, встановленого в п.3.5 Договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення пені задоволені частково в сумі 794,38 грн. з врахуванням наданого позивачем під час розгляду справи розрахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 11.01.2009р. по 30.07.2009р., тобто в межах строку, встановленого  ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судова колегія вважає помилковим стягнення судом першої інстанції пені в сумі 794,38 грн. з огляду на таке.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 232 ГК України початком для нарахування пені буде день, наступний за днем, коли зобов’язання мало бути виконано, при цьому нарахування пені триває протягом шести місяців.

З наданого позивачем розрахунку пені на суму 794,38 грн. вбачається, що нарахування пені за період з 11.01.2009р. по 30.07.2009р. здійснено з врахуванням заборгованості відповідача по орендним платежам у сумі 5 331,12 грн., яка виникла до 11.01.2009р.

Судова колегія вважає необґрунтованим нарахування позивачем пені на суму боргу в розмірі 5 331,12 грн., оскільки даний розрахунок зроблений без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з здійсненим судовою колегією розрахунком, виходячи з розміру боргу відповідача по орендній платі за період з 11.01.2009р. по 10.07.2009р., з урахуванням строку виконання зобов’язання, визначеного п. 3.3. Договору від № 227/05-Н від 21.01.2005р. та вимог ч.6 ст. 232 ГК України, розмір пені за період з 11.01.2009р. по 30.07.2009р. становить 141,58 грн.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 141,58 грн. В решті пені в розмірі 9510,47 грн. (9652,05 грн. –141,58 грн.) позов залишається без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України основний борг по сплаті орендної плати в сумі 4426,58 грн. та  пеня в  сумі 141,58 грн. В решті позовних вимог позов залишається без задоволення.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. підлягає зміні, апеляційна скарга Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,  

п о с т а н о в и в :

1.          Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. у справі № 20/197 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. у справі № 20/197 змінити, виклавши п. 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (36000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- на користь Державного бюджету України на рахунок № 31119094700002 УДК у м. Полтава, код ЄДРПОУ 34698804, Банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, код бюджетної класифікації: 22080300, символу 094, суму основного боргу по орендній платі в  розмірі 4 426,58 грн. та 141,58 грн. пені;

- в доход Державного бюджету України, отримувач: УДК у м. Полтава, ЗКПО 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області м. Полтава, МФО 831019 на р/р 31118095700002, КБК 22090200 –45,68 грн. державного мита;

- в доход Державного бюджету України, отримувач: УДК у м.Полтава, ЄДРПОУ 34698804, Банк: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, рахунок 31211259700002, код бюджетної класифікації 22050000, символ 259 75,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. у справі № 20/197 залишити без змін.

4. Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

5. Матеріали справи № 20/197 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя                                                                                 Г.В. Корсакова

Судді:                                                                                                   С.Г. Рудченко

                                                                                                     О.М. ГаврилюкКиївський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Корсакової Г.В.,

суддів:                              Гаврилюка О.М.,

Рудченка С.Г.,

При секретарі судового засідання –Матвієвській Г.В.

за участю представників:

від позивача: не з’явились;   

від відповідача: не з’явились;  

розглянувши апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. (підписано 01.12.2009р.)

по справі          № 20/197 (суддя Киричук О.А.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава

до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, м. Полтава

про стягнення 14078,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. (підписано 01.12.2009р.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області до державного бюджету України суму основного боргу по орендній платі в розмірі 4426,58 грн. та 794,38 грн. пені. Стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України 52,21 грн. державного мита та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 87,52 грн. В іншій частині позову – відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. по справі № 20/197 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

На підставі апеляційної скарги суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009 року, згідно зі ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 20.01.2010р.  відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.03.2010 року змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя –Корсакова Г.В., судді –Рудченко С.Г., Гаврилюк О.М.

З метою повного, всебічного  та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та надання сторонам можливості подати додаткові документи розгляд апеляційної скарги відкладався.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Судова колегія вважає, що відсутність представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р., оскільки їх явка в судове засідання обов’язковою не визнавалась.

Зважаючи на викладене та враховуючи обмеження апеляційного розгляду справи процесуальними строками, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить з наступних обставин.

21 січня 2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди майна, що належить до державної власності  № 227/05-Н, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно –частину нежитлового приміщення фойє площею 4 кв.м. в будівлі вокзалу ст. Полтава-Київська за адресою: м. Полтава, вул. С. Кондратенка, 12, яке знаходиться на балансі Полтавської дистанції цивільних споруд (а.с.6-9).

Передача відповідачу нежитлового приміщення за договором оренди від 21.01.2005 р. № 227/05-Н підтверджується Актом приймання-передачі від 21.01.2005 року, підписаного сторонами та погодженого балансоутримувачем (а.с. 10).

Згідно п. 1.2. Договору майно передається в оренду під розташування кіоску торгівлі промисловими товарами.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2004р. –222,37 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень, січень 2004 року (п. 3.2. Договору).  

Згідно з п. 3.3. Договору орендна плата перераховується у співвідношенні 70% та 30% (Держбюджет, Балансоутримувачу) щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції.: 70 відсотків орендної плати –до державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім’я територіальних органів Державного казначейства; 30 відсотків орендної плати –Балансоутримувачу. Сума ПДВ на орендну плату нараховується та сплачується згідно чинного законодавства.

Згідно з розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди державного майна, що знаходиться на балансі Полтавської дистанції цивільних споруд, орендна плата за перший (базовий) місяць оренди у розмірі 70% становить 155,66 грн.(а.с.11).

Відповідно до п. 3.5. Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 10.1. договору визначено, що строк оренди складає одинадцять місяців з 21.01.2005р. до 21.12.2005р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за погодженням з Балансоутримувачем договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. (п. 10.6 Договору).

В серпні 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення з відповідача до Державного бюджету України суму основного боргу по орендній платі в розмірі 4426,58 грн. за період з 25.03.2008р. по 10.07.2009р. та 9652,05 грн. пені за період з 11.08.2008р. по 30.07.2009р. в зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань по сплаті орендної плати за договором оренди від 21.01.2005 р. № 227/05-Н.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути змінено.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

Згідно ч. 1,2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов’язання виникає, зокрема з господарського договору (ст.174 ГК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»відносини щодо оренди державного майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 2 названого Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди майна, що належить до державної власності  № 227/05-Н від 21.01.2005р., згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно –частину нежитлового приміщення фойє площею 4 кв.м. в будівлі вокзалу ст. Полтава-Київська за адресою: м. Полтава, вул. С. Кондратенка, 12, яке перебуває на балансі Полтавської дистанції цивільних споруд.

Договір укладено сторонами строком на 11 місяців і діє з 21 січня 2005 року по 21 грудня 2005 року (п.10.1. Договору). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за погодженням з Балансоутримувачем договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. (п. 10.6 Договору).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2009р. по справі № 11/174 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 6150,99 грн. встановлено, що на підставі п. 10.6 договору від 21.01.2005 р. № 227/05-Н останній продовжувався до 24.03.2008р. (а.с.25-27).

Судовими рішеннями у справі № 11/174 стягнуто з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 21.01.2005р. по 24.03.2008р.

В межах даної справи позивач заявляє до стягнення заборгованість по орендній платі за договором від 21.01.2005 р. № 227/05-Н за період з 25.03.2008р. по 10.07.2009р.

В матеріалах справи відсутні докази припинення договору оренди від 21.01.2005р. № 227/05-Н та сторонами не заперечується, що останній продовжений  після 24.03.2008р. та є чинним у період, за який нарахована орендна плата, заявлена позивачем до стягнення у даній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частинами 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 5.2. Договору оренди від 21.01.2005 р. № 227/05-Н відповідач зобов’язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди державного майна, що знаходиться на балансі Полтавської дистанції цивільних споруд, орендна плата за перший (базовий) місяць оренди у розмірі 70% становить 155,66 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору № 227/05-Н орендна плата у розмірі 70 відсотків перераховується до державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім’я територіальних органів Державного казначейства щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно п. 13 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України  № 786 від 04.10.1995р., розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

З огляду на зазначене, є необґрунтованими доводи скаржника про те, що місячний платіж, згідно договору, повинен складати 155,66 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання за договором від 21.01.2005 р. № 227/05-Н щодо сплати орендної плати до Державного бюджету за користування приміщенням за період з 25.03.2008р. по 10.07.2009р. не виконував.

Згідно з розрахунком позовних вимог Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області відповідачу за договором № 227/05-Н за період з 25.03.2008р. по 10.07.2009р. нараховано 4426,58 грн. орендної плати.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нараховані відповідачу суми орендної плати за спірний період відповідають умовам договору та п. 13 названої Методики.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що з квітня 2009 року орендну плату належало зменшити більш ніж в два рази, є необґрунтованими та доказами не підтверджені, а тому судовою колегією до уваги не приймаються. Витребуваний ухвалами суду апеляційної інстанції від 20.01.2010р., від 16.02.2010р. та від 09.03.2010р. контррозрахунок позовних вимог відповідачем не надано.

Доказів сплати заборгованості по орендній платі матеріали справи не містять та не надані суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача до державного бюджету України 4426,58 грн. боргу по орендній платі  обґрунтованими та погоджується з висновком місцевого господарського суду про їх задоволення.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема –сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3.5. Договору № 227/05-Н орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, слід зазначити, що  Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»не обмежує розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Згідно з розрахунком позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 9652,05 грн. пені за період з 11.08.2008р. по 30.07.2009р. виходячи з її розміру, встановленого в п.3.5 Договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення пені задоволені частково в сумі 794,38 грн. з врахуванням наданого позивачем під час розгляду справи розрахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 11.01.2009р. по 30.07.2009р., тобто в межах строку, встановленого  ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судова колегія вважає помилковим стягнення судом першої інстанції пені в сумі 794,38 грн. з огляду на таке.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 232 ГК України початком для нарахування пені буде день, наступний за днем, коли зобов’язання мало бути виконано, при цьому нарахування пені триває протягом шести місяців.

З наданого позивачем розрахунку пені на суму 794,38 грн. вбачається, що нарахування пені за період з 11.01.2009р. по 30.07.2009р. здійснено з врахуванням заборгованості відповідача по орендним платежам у сумі 5 331,12 грн., яка виникла до 11.01.2009р.

Судова колегія вважає необґрунтованим нарахування позивачем пені на суму боргу в розмірі 5 331,12 грн., оскільки даний розрахунок зроблений без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з здійсненим судовою колегією розрахунком, виходячи з розміру боргу відповідача по орендній платі за період з 11.01.2009р. по 10.07.2009р., з урахуванням строку виконання зобов’язання, визначеного п. 3.3. Договору від № 227/05-Н від 21.01.2005р. та вимог ч.6 ст. 232 ГК України, розмір пені за період з 11.01.2009р. по 30.07.2009р. становить 141,58 грн.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 141,58 грн. В решті пені в розмірі 9510,47 грн. (9652,05 грн. –141,58 грн.) позов залишається без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України основний борг по сплаті орендної плати в сумі 4426,58 грн. та  пеня в  сумі 141,58 грн. В решті позовних вимог позов залишається без задоволення.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. підлягає зміні, апеляційна скарга Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,  

п о с т а н о в и в :

1.          Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. у справі № 20/197 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. у справі № 20/197 змінити, виклавши п. 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (36000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- на користь Державного бюджету України на рахунок № 31119094700002 УДК у м. Полтава, код ЄДРПОУ 34698804, Банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, код бюджетної класифікації: 22080300, символу 094, суму основного боргу по орендній платі в  розмірі 4 426,58 грн. та 141,58 грн. пені;

- в доход Державного бюджету України, отримувач: УДК у м. Полтава, ЗКПО 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області м. Полтава, МФО 831019 на р/р 31118095700002, КБК 22090200 –45,68 грн. державного мита;

- в доход Державного бюджету України, отримувач: УДК у м.Полтава, ЄДРПОУ 34698804, Банк: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, рахунок 31211259700002, код бюджетної класифікації 22050000, символ 259 75,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009р. у справі № 20/197 залишити без змін.

4. Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

5. Матеріали справи № 20/197 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя                                                                                 Г.В. Корсакова

Судді:                                                                                                   С.Г. Рудченко

                                                                                                     О.М. Гаврилюк

Дата відправки  09.04.10