ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" травня 2010 р. Справа № 11/1770
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.02.2010р.,
ОСОБА_2, довіреність від 22.07.2008р.,
від відповідачів:
- Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції: Самохвал А.Ю., довіреність від 21.05.2010р.,
- Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області: Давиденко С.А., довіреність №14-04/7157 від 05.12.2008р.,
від прокуратури: Бугайов С.В., прокурор відділу представництва інтересів
громадян та держави прокуратури Житомирської області, посвідчення №86,
розглянувши апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_6
на рішення господарського суду Житомирської області
від "14" січня 2010 р. у справі № 11/1770 (суддя Маріщенко Л.О.)
за позовом підприємця ОСОБА_6 (м. Коростень Житомирської області)
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції (м. Коростень
Житомирської області)
Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області (м.Житомир)
про стягнення 80 104, 00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2009 року підприємець ОСОБА_6 звернувся в господарський суд Житомирської області з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції та Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про стягнення 80 104, 00 грн., у тому числі 25 740, 00 грн. інфляційних та 4 364, 00 грн. річних, нарахованих за період з 15.05.2002р. по 20.08.2009р., а також 50 000, 00 грн. моральної шкоди (а.с.4-6).
Обґрунтовуючи вищевказані позовні вимоги, позивач зазначив, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.11.2008р. було стягнуто на його користь з Коростенської ОДПІ за рахунок державного бюджету 20 000 грн. матеріальної шкоди, завданої йому 28.11.2001р. неправомірними діями працівника Коростенської ОДПІ ОСОБА_7 під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
З приводу відшкодування цієї шкоди ОСОБА_6 був заявлений цивільний позов у кримінальній справі, порушеній проти ОСОБА_7 Ця кримінальна справа була завершена 22.02.2008р. винесенням постанови про її закриття за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, а отже цивільний позов не міг бути розглянутий і був пред'явлений в інтересах ОСОБА_6 прокурором Корольовського району м. Житомира до Коростенського міжрайонного суду, який цей позов задовольнив. Лише 20.08.2009р. гроші в сумі 20 000 грн. були одержані позивачем, внаслідок чого він вважає, що відповідачі згідно зі ст. 214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України повинні сплатити крім вже повернутого основного боргу 20 000 грн. відповідну суму інфляційних та річних, нарахованих з моменту пред'явлення ОСОБА_6 цивільного позову у кримінальній справі. Крім цього, від початку зазначених дій і на протязі останніх 8 років, коли йшло слідство по кримінальній справі, позивач знаходився у постійній нервовій напрузі, змушений був морально страждати, хвилюватися, що призвело до погіршення його стану здоров'я. Жителі м. Коростеня стали з недовірою відноситися до підприємницьких відносин з позивачем. Внаслідок цього позивач вважає, що йому була завдана моральна шкода, яку він оцінює у 50 000 грн.
На підставі ст.29 ГПК України та ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" у справу вступив прокурор з метою захисту інтересів держави у сфері бюджету та фінансів на стороні відповідачів, які є державними установами (а.с.38).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.01.2010р. в позові відмовлено (а.с.55-57).
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що повернення коштів позивачеві в сумі 20000 грн. за рішенням міськрайсуду не пов'язане з підприємницькою діяльністю позивача. Крім того, господарський суд Житомирської області обґрунтовував своє рішення тим, що позивачем не надано доказів, що підтверджують факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, або доказів приниження честі, гідності, а також ділової репутації, а також не надано мотивованого обґрунтування, на підставі якої правової норми нарахована моральна шкода в розмірі 50 000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, підприємець ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права й прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (а.с.60-61).
Обґрунтовуючи доводи скарги, позивач зазначає, що господарські відносини (зобов'язання) між ним та Коростенською ОДПІ виникли в момент зупинення автомашини її працівником та затримання останнім вантажу з цукром, документи на який були виписані на ОСОБА_6 як приватного підприємця, а не фізичну особу.
Вказує, що між позивачем та Коростенською ОДПІ внаслідок вчинення неправомірних дій її працівником виникло грошове зобов'язання про повернення незаконно отриманих державним бюджетом 20 000 грн., що підтверджується рішенням Коростенського міськрайсуду від 06.11.2008р., яке згідно зі ст.35 ГПК України є обов'язковим при розгляді даної господарської справи та на яке послався у своєму рішенні господарський суд, тому господарський суд Житомирської області повинен був на підставі ст.214 ЦК УРСР стягнути до вже стягнутої за судовим рішенням суми боргу в розмірі 20 000 грн. відповідну грошову суму за прострочення повернення цього боргу.
Також посилається, що місцевий господарський суд проігнорував встановлений та доказаний факт, що 30.11.2001р. відносно позивача були вчинені неправомірні дії працівником Коростенської ОДПІ, тому очевидно, що такими незаконними діями, які мають ознаки злочину, позивачу була нанесена моральна шкода, а також призвело до втрати підприємницьких стосунків з діловими партнерами.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, вважають рішення господарського суду Житомирської області незаконним та необґрунтованим, а тому просять його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.
Коростенська об'єднана державна податкова інспекція у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.100) та її представник в засіданні суду заперечили проти апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважають рішення місцевого господарського суду у даній справі законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Зазначили, що нарахування інфляційних та річних є безпідставним, оскільки це суперечить вимогам ст.625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Крім того, зазначає, що в постанові від 22.02.2008р. про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_7, на підставі якої ґрунтуються ствердження про незаконність дій ОСОБА_7, зазначається, що підставою для її закриття є відсутність належних доказів його вини у вчиненні ним злочину, тому у скаржника відсутні правові підстави для стягнення з Коростенської ОДПІ грошових сум.
Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області заперечив проти доводів позивача, вважаючи їх необґрунтованими, а рішення господарського суду Житомирської області у даній справі таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права й з повним дослідженням усіх обставин справи. Просить оскаржене рішення залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Прокурор в засіданні суду проти апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що оскаржене позивачем судове рішення є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а подану позивачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач - Головне управління Державного казначейства України у Житомирській області та прокурор не скористались правом надання письмових відзивів на апеляційну скаргу.
Враховуючи, що ст.96 ГПК України не встановлює обов'язку сторони (відповідно до ст.29 ГПК України прокурор користується правами сторін у справі) подавати письмовий відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності письмових відзивів Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області та прокуратури на апеляційну скаргу позивача за наявними в матеріалах справи доказами.
Представником позивача в судовому засіданні 04.03.2010р. було заявлено клопотання про витребування для ознайомлення з прокуратури Житомирської області матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 по ст.358 КК України, яка була 22.02.2008р. закрита на підставі ст. 213 ч.2 КПК України за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину (а.с.72).
Враховуючи, що зазначена кримінальна справа має відношення до пред'явленого позову у даній господарській справі, колегія суддів задовольнила клопотання, ухваливши витребувати від прокуратури Житомирської обласної кримінальну справу. Крім цього, від Коростенського міжрайонного суду була витребувана цивільна справа №2-1613/08 за позовом прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах ОСОБА_6 до Коростенської ОДПІ та Головного УДК в Житомирській області про стягнення безпідставно внесених на рахунок державного бюджету коштів, а також від ДПА в Житомирській області витребувані матеріали дисциплінарного провадження на ОСОБА_7 у зв'язку з цим розгляд апеляційної скарги був відкладений на 13.04.2010р. (ухвали від 04.03.2010р., а.с.76).
Кримінальна та цивільна справа надійшли до Житомирського апеляційного господарського суду, і були досліджені колегією суддів. ДПА у Житомирській області повідомила, що матеріали службової перевірки знаходяться в кримінальній справі №02/070896, яка була витребувана апеляційним судом (а.с.80).
Представники позивача 13.04.2010р. в судове засідання не з'явилися, позивач надіслав письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника ОСОБА_1 та неможливістю у зв'зку з цим ознайомитися з матеріалами кримінальної справи (а.с.86).
З метою забезпечення необхідних умов для об'єктивного перегляду справи клопотання позивача було задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.05.2010р.
Представниками позивача було заявлено письмове клопотання про долучення до справи окремих документів, огляд в судовому засіданні окремих матеріалів кримінальної справи та долучення копій таких документів до господарської справи (а.с.92).
Вказане клопотання було розглянуто в судовому засіданні 25.05.2010р., суд ухвалив під час дослідження письмових доказів, наявних в матеріалах господарської справи, ознайомитися також з окремими матеріалами кримінальної справи (яка налічує 5 томів), зазначеними позивачем, а також за клопотанням представників позивача долучити до матеріалів справи з кримінальної справи копії висновку по матеріалах службового розслідування та постанови від 02.06.2008р. про закриття кримінальної справи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши наявні матеріали справи, ознайомившись з матеріалами кримінальної справи №02/070896, цивільної справи №2/1663/08, матеріалами службового розслідування, проведеного ДПА у Житомирській області, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану господарським судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
З матеріалів даної господарської справи, а також оглянутих колегією суддів в судовому засіданні кримінальної справи №02/070896 та цивільної справи №2-1663/08 вбачається, що 28.11.2001р. старшим оперуповноваженим відділу організації боротьби з незаконним обігом товарів ГВПМ Коростенської ОДПІ ОСОБА_7 було затримано автомобіль з вантажем цукру, який позивач перевозив за договором комісії №6/44/01 від 06.11.2001р. з ОПТ АОЗТ "Фаворит". При цьому було зобов'язано ОСОБА_6 внести на рахунок держбюджету 20 000 грн. для повернення йому затриманого вантажу цукру. Кошти були внесені 30.11.2001р. від імені ОСОБА_8 за конфісковане майно.
Постановою слідчого СУ УМВС України в Житомирській області від 14.05.2002р. проти ОСОБА_7 була порушена кримінальна справа по факту шахрайства, вчиненого відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України.
У цій кримінальній справі 14.05.2002р. ОСОБА_6 подав цивільний позов про стягнення на його користь 21 200 грн. (2000 грн., сплачених до держбюджету, 200 грн. за послуги банку та 1000 грн., сплачених безпосередньо ОСОБА_7М.). При цьому позов був поданий як від фізичної особи, а не приватного підприємця.
В подальшому обвинувачення проти ОСОБА_7 було перекваліфіковано, на ст.ст.364 ч.3, 365 ч.3 КК України. Постановою від 02.06.2008р. старшого слідчого прокуратури Житомирської області ОСОБА_9 кримінальна справа №02/070896 за обвинуваченням ОСОБА_10 за ст.364 ч.3, ст.365 ч.3 КК України закрито за недоведеністю участі обвинуваченого у вчинені злочинів, тобто цивільний позов ОСОБА_6 у кримінальній справі залишився не розглянутим.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.11.2008р. у цивільній справі №1663/08 з урахуванням виправлень, внесених ухвалою цього суду від 29.05.2009р., стягнуто з Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції за рахунок коштів Державного бюджету України, що надходять від реалізації заставного та безхазяйного майна, на користь ОСОБА_6 безпідставно внесені останнім на рахунок державного бюджету кошти в сумі 20 000 грн. (а.с.13-14, 69-70).
Дане рішення Коростенським міськрайонним судом було прийнято за результатами розгляду позову прокурора Корольовського району м. Житомира, заявленого в інтересах постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи ОСОБА_6 до Коростенської ОДПІ та Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області, тобто винесено на користь фізичної особи, а не на користь приватного підприємця.
Підвідомчість справ господарським судам визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно зі ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом, та розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Приписами ч.1 ст.21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Як вбачається з матеріалів справи, даний позов про стягнення інфляційних, річних та моральної шкоди подано позивачем, який є фізичною особою - підприємцем та зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.
Проте, повернення коштів позивачеві в сумі 20 000 грн. за рішенням міськрайсуду, на які нараховані інфляційні та річні в загальній сумі 30 104 грн., не пов'язане з підприємницькою діяльністю позивача, оскільки позивачем у цивільній справі зазначено фізичну особу, а не приватного підприємця.
Зобов'язання між Коростенською ОДПІ та позивачем по виконання вказаного рішення виникли як між державним органом та фізичною особою.
Інфляційні та річні позивачем, як приватним підприємцем, нараховані безпідставно, оскільки це суперечить вимогам статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Кредитором при стягненні 20 000 грн. згідно цивільної справи №2-1663/08 є фізична особа ОСОБА_6, а не підприємець Костеннюк.
Господарських відносин (зобов'язань) між відповідачами та позивачем як приватним підприємцем по даному спору не виникло, оскільки кредитором при стягненні 20 000 грн., виступала фізична особа, а на приватний підприємець. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу - підприємцю ОСОБА_6 у стягненні інфляційних та річних в сумі 30 104 грн.
Господарським судом першої інстанції також обґрунтовано встановлено, що позивачем не надано доказів, що підтверджують факт заподіяння позивачу моральних або втрат немайнового характеру, або доказів приниження честі гідності, а також ділової репутації. Крім того, позивачем не надано мотивованого обґрунтування, на підставі якої правової норми нарахована моральна шкода в розмірі 50 000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або інтересу.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Як встановлено, ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених ч.2 цієї статті. Згідно з ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001р. № 5 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в ЇЇ заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У даному випадку позивачем не надано доказів, що погіршення стану його здоров'я сталося саме внаслідок дій працівників Коростенської ОДПІ, оскільки це не випливає з доданого ним до позовної заяви висновку ВКК Коростенської міськполіклініки, оригінал якого на вимогу апеляційної інстанції наданий не був і з яким колегія суддів ознайомилися у кримінальній справі (а.с.23). Не представлені позивачем господарським судам першої та апеляційної інстанцій також і підтвердження втрати або погіршення підприємницьких стосунків з діловими партнерами, доказів приниження честі, гідності та ділової репутації. Крім того, позивачем не надано мотивованого обґрунтування визначення розміру, моральної шкоди в сумі 50 000 грн. Враховується також і той факт, що кримінальна справа, порушена проти працівника Коростенської ОДПІ ОСОБА_7 за обвинуваченням за с.ст.364 ч.3, 365 ч.3 КК України постановою слідчого прокуратури Житомирської області від 02.06.2008р. закрита за недоведенням участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Частинами 1,2 ст. 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Рішення господарського суду Житомирської області від 14.01.2010р. у справі №11/1770 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 14 січня 2010 року у справі №11/1770 залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_6 - без задоволення.
2. Справу №11/1770 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи, 2 - позивачу, 3,4 - відповідачам, 5 - прокуратурі Житомирської області.