У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.06.10                                                                                       Справа №13/117-пн-09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі  Акімовій Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Хрипченко Ю.Ю., довіреність № 37 від 31.12.2009 р.

від відповідача: не з’явився;

3-я особа: Тригуб С.М., довіреність № 9/1-9-54 від 29.05.2010 р.

розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич», смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 01.04.2010 р.

по справі № 13/117-пн-09

За зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич», смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області  поданою в межах справи

за позовом  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м. Херсон

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич», смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Міністерство освіти і науки України, м. Київ

про зобов’язання повернути майно та стягнення неустойки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 01.04.2010 року у справі № 13-117-пн-09 (суддя Закурін М.К.) зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич», смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області та додані до неї матеріали повернуто без розгляду на підставі п. п. 4, 10 ст. 63 ГПК України.

Ухвала обґрунтована тим, що до позовної заяви не додано доказів про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич» (відповідач за первісним позовом) не погодилося з прийнятим судовим актом та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу господарського суду Херсонської області від 01.04.2010 року у справі № 13-117-пн-09 та визнати за ТОВ «Славутич»право на пролонгацію договору оренди державного майна № 148-23-065 від 14.03.2003 р., укладеного між ФВ ФДМУ по Херсонській області та ТОВ «Славутич. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права. Відповідач зазначає, що до позовної заяви було додано документ, який свідчить про сплату держмита. Про наявність такого документа було вказано в додатках, а саме: «документ, що посвідчує сплату держмита». Таким чином вважає, що заявником в повній мірі були виконані приписи ГПК України, щодо вимог, які встановлені для подання позовних заяв.

Позивачем (за первісним позовом) та третьою особою надані відзиви, в яких проти доводів апеляційної скарги викладені заперечення. З підстав, викладених у відзивах просять ухвалу господарського суду Херсонської області від 01.04.2010 р. у справі  № 13/117-пн-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Славутич»без задоволення.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.04.2010 року у справі  № 13/117-пн-09 апеляційну скаргу прийнято до провадження та  призначено до розгляду  на 12.06.2009 року.

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1450 від 09.06.2010 року справу № 13/117-пн-09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Мойсеєнко Т.В. (доповідач), судді: Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

          В судове засідання  заявник апеляційної скарги, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи,  не з’явився, повноважного представника не направив, причини неявки суду невідомі.

Представники позивача (за первісним позовом) та третьої особи - в судовому засіданні підтримали доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу.

За заявою присутніх в судовому засіданні представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За їх згодою по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний  господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.  Апеляційний господарський  суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 106 вказаного кодексу також передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому  для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

          Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до положень статті 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним позовом. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Загальні правила подання позовних заяв до господарського суду визначаються приписами статей 54 - 57 ГПК України. Відповідно до положень пунктів 3 та 3-1 частини 1 статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Отже, чинним процесуальним законодавством чітко встановлено, що при поданні зустрічної позовної заяви повинно бути сплачено державне мито у встановлених порядку і розмірі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Ця вимога є обов'язковою та безумовною для прийняття такої заяви до розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Славутич»звернулося до суду в межах справи N 13/117-пн-09 за позовом РВ ФДМУ по Херсонській області до ТОВ «Славутич», третя особа - Міністерство освіти і науки України про зобов’язання повернути майно та стягнення неустойки з зустрічною позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області з самостійною немайновою вимогою про визнання за ТОВ «Славутич»права на пролонгацію договору оренди державного майна № 148-23-065 від 14.03.2003 р.

          Господарський суд Херсонської області ухвалою від 01.04.2010 р. зустрічну позовну заяву ТОВ «Славутич»повернув без розгляду на підставі п.4, п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України, у зв’язку з тим, що заявником до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно п.4 ч.1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позов без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, а згідно п.10 цієї ж статті –якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Розміри ставок за подачу позовних заяв до господарських судів визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито».

          Позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про визнання за ТОВ «Славутич»права на пролонгацію договору оренди державного майна № 148-23-065 від 14.03.2003 р., укладеного між ФВ ФДМУ по Херсонській області та ТОВ «Славутич.

          Згідно з пп. «в»п. 2 Декрету, із позовних заяв у спорах що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів, які подаються до господарських судів, державне мито сплачується в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже за подачу позову в даній справі належить до сплати мито в сумі 85,00 грн.

Документом, що підтверджує сплату державного мита, є відповідний документ фінансової установи, яка здійснила перерахування суми державного мита до бюджету.

У п. 5 роз'яснення від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України"( в редакції чинній на момент розгляду справи) Вищий господарський суд України дав такі вказівки. Платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом. Платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.

Відповідно до п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. У випадках коли перерахування мита проводиться з рахунку вкладника, що знаходиться в кредитній установі, до документа, оплаченого митом, додається довідка, засвідчена підписом контролера і відтиском печатки кредитної установи.

Якщо позивач має право на пільги зі сплати державного мита, він повинен додати до позовної заяви документи, які підтверджують це право. Перелік пільг зі сплати державного мита встановлений ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. N 7-93 "Про державне мито". Якщо ці пільги пов'язані зі спеціальним статусом позивача, він зобов'язаний додати до позову документи, що підтверджують цей статус.

Крім цього, згідно постанови КМУ «Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»від 21.12.2005 р. № 1258, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на момент подачі зустрічного позову, становив 236,00 грн.

          Відповідно до п. 12 вищезазначеної постанови документ про оплату витрат додається до позовної заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду, відповідно до процесуального законодавства.

          Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв’язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.

Крім того, такий документ має відповідати звичайним вимогам до платіжних документів, що встановлені Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

          Із зустрічної  позовної заяви, доданої  до апеляційної скарги вбачається, що позивачем за зустрічним позовом на підтвердження сплати  державного мита у встановлених порядку і розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не було надано жодного документу, про що також свідчить додаток до зустрічної позовної заяви, в якому відсутнє зазначення про надання відповідних документів. Не надані заявником докази про сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої  інстанцій про те, що зустрічна позовна заява подана з порушенням чинного процесуального законодавства, а тому господарський суд першої інстанції обґрунтовано повернув її без розгляду.

          Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами  доказування,  не можуть підтверджуватися  іншими  засобами доказування  (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Оскільки доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга ТОВ «Славутич»залишається судом без задоволення, а ухвала господарського суду –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101 –105, 106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич», смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області залишити без задоволення.

Ухвалу  господарського  суду  Херсонської області  від 01.04.2010 р.   по  справі   №13/117-пн-09   залишити без змін.