Справа № 2- 23/2010 р.

                                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                             І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

18 травня 2010 року        Конотопський міськрайонний суд Сумської області

    в складі :                        судді                     Аршук Т. М.

                                        при секретарі                 Головенській Л.В.

                 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за   позовом  ОСОБА_1  до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об»єднання « Червоний  металіст» про зміну формулювання причини звільнення  та стягнення середнього заробітку , -

                                      В С Т А Н О В И В :

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зміну формулювання причини звільнення  та стягнення середнього заробітку , мотивуючи свої вимоги тим , що  з 26 травня 2008 року згідно наказу № 152/к  він був прийнятий на роботу начальником гальвано-механічного виробництва  ТОВ НВО « Червоний металіст» з окладом в розмірі 1000 грн. та надбавкою в розмірі 50% посадового окладу. В зв»язку  з неналежними умовами праці , а саме:  один з найнижчих посадових окладів серед керівників структурних підрозділів, неукомплектованість робочими кадрами, незабезпечення безпечних умов праці , ним  було прийняте рішення розірвати  трудовий договір. 22 грудня 2008 року він подав заяву про звільнення його з роботи  за угодою сторін.   Дану заяву він надав  виконавчому директору ОСОБА_2, який  підписав її , тобто дав згоду на звільнення. На підставі цієї заяви  відділ кадрів видав наказ № 320/к від 22 грудня 2008 року про його звільнення  за угодою сторін та видав йому трудову книжку і копію наказу. В цей же день через якійсь проміжок часу  йому зателефонувала   начальник відділу кадрів і попрохала принести трудову книжку , пояснивши тим , що в ній  помилково вказаний не той номер наказу. З»явившись в цей же день до відділу кадрів, він віддав свою трудову книжку і йому повідомили , що ніякого звільнення не відбулося.

     24  грудня 2008 року він звернувся  зі скаргою до Конотопської міжрайонної прокуратури на незаконні дії адміністрації ТОВ НВО « Червоний металіст». На свою скаргу отримував відповіді про проведення перевірки , про внесення прокурором протесту.

  25 лютого 2009 року  він отримав повідомлення з прокуратури, яким його повідомили, що запис в трудовій книжці про  звільнення його за угодою сторін анульовано і наказом № 6/к від 23 січня 2009 року він звільнений з підприємства з 23 грудня 2008 року  за прогули, а 23 квітня 2009 року він отримав третє повідомлення про те , що протест відповідачем  відхилений у зв»язку з тим, що не було досягнуто  взаємного  волевиявлення  щодо звільнення між  ним та власником товариства. Йому було рекомендовано звернутися до суду.

      Звільнення його за прогули вважає незаконним , оскільки своє звільнення за угодою сторін  він узгодив з виконавчим директором ОСОБА_2, який підписав його заяву. Відділ кадрів його заяву з підписом  ОСОБА_2 прийняв до виконання  і оформив його звільнення наказом № 320/к та вніс відповідний запис   в його трудову книжку. Він безпосередньо  підкорявся виконавчому директору  ОСОБА_2 і знав , що саме він вирішує кадрові питання , тому саме йому подав заяву про звільнення за угодою сторін. Вважає , що якби ОСОБА_2 не мав повноважень вирішувати кадрові питання , то відділ кадрів  не прийняв би від нього заяву і не став би оформляти його  звільнення.

 Незаконність його звільнення  підтверджується  висновком , який дав державний інспектор праці  Димитрова Т.О., яка проводила перевірку його звільнення за дорученням прокуратури.

    Таким чином адміністрація підприємства , без усяких на то підстав , змінила формулювання його звільнення , сфальсифікувавши , що звільнення за угодою сторін  не відбулося.

  У зв»язку з тим , що відповідач самовільно змінив  формулювання причини звільнення  він не мав можливості своєчасно встати на облік в центр  зайнятості населення  та отримати роботу і відповідно отримувати допомогу , заробітну плату для утримування своєї родини.

    Трудова книжка з 22 грудня 2008 року  знаходилася  у відповідача, отримана ним в квітні 2010 року.

 Тому прохає  поновити строк для подання  даного позову, оскільки він був пропущений з поважних причин , змінити  формулювання причини його звільнення з п.4 ст.40 на ст. 36 п.1 КЗпП України та стягнути з відповідача  на його користь середній заробіток  за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2008 року по день прийняття рішення судом , компенсацію за невикористану відпустку , а також витрати  за юридичну допомогу в розмірі 280 грн.

      В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

     Помічник прокурора Конотопської міжрайонної прокуратури Богдан А.В. , яка брала участь у справі  на стороні позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

      Представник ТОВ НВО « Червоний металіст» Кириченко Р.Ю., що діє за дорученням, позовні вимоги визнав частково, в частині виплати  компенсації за невикористану відпустку та пояснив , що в іншій частині позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Свої заперечення мотивує тим, що  позивач  посилається на те , що його заява про звільнення  від 22 грудня 2008 року підписана виконавчим директором  ТОВ НВО « Червоний металіст» ОСОБА_2, але  заява про звільнення подана на ім»я   директора товариства – Спицького О.П. , який і є відповідно до  статуту   ТОВ НВО « Червоний металіст» єдиною особою , уповноваженою вирішувати кадрові питання  та укладати будь-які угоди та договори, у тому числі угоди про звільнення працівників за угодою сторін, відповідно до розділу  9 статуту. Підпис виконавчого директора ОСОБА_2 на заяві про звільнення  є лише внутрішньою візою на підприємстві, що підтверджує для відділу кадрів факт ознайомлення  керівництва із заявою про звільнення , після чого перевіряються умови та підстави звільнення.

 Відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України  підставою припинення трудового договору є угода сторін. Однак така підстава звільнення  можлива лише при наявності взаємного волевиявлення між працівником та роботодавцем, або уповноваженим ним органом. Позивач  не надав жодного доказу , який би підтверджував взаємну згоду сторін на припинення трудового договору, оскільки підпис виконавчого директора на заяві про звільнення не може вважатися належною правовою згодою роботодавця та працівника  щодо звільнення  на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

   Тобто фактично позивач надав суду докази, які підтверджують відсутність  факту звільнення.

     Посилання позивача  на видачу  відділом кадрів наказу № 320/к про звільнення за угодою сторін не відповідає дійсності, оскільки   даний наказ є попереднім бланком, який заповнює працівник , що має намір  звільнитися , в якому заповнюється довідка про не здані матеріально-майнові та інші цінності , тобто чи не має  працівник заборгованості перед роботодавцем.  Крім того на вказаному наказі відсутній підпис керівника підприємства , що робить його  недійсним.

   Із вини начальника відділу кадрів ОСОБА_7  був помилково внесений запис у трудову книжку позивача  про звільнення за угодою сторін, а оскільки наказ ( розпорядження ) № 320/к, на підставі якого внесений запис є недійсним , то у трудову книжку позивача  і був внесений запис про те , що  запис про звільнення вважати недійсним. Тобто самого факту звільнення  не відбулося , оскільки запис про звільнення за угодою сторін внесений помилково та виправлений належним чином.

     Починаючи з 23 грудня 2008 року ОСОБА_1 на роботу не з»являвся, поважних причин нез»явлення чи доказів його хвороби не надав. За дорученням директора підприємства , за місцем проживання ОСОБА_1  його відвідали табельниці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 21 січня 2009 року та 22 січня 2009 року. При цьому позивач усно повідомив , що вважає себе звільненим і не бажає з»являтися на роботу та  давати письмові пояснення. Тому 23 січня 2009 року директором ТОВ НВО « Червоний металіст « Спиць ким О.П.  був виданий наказ  № 6/к від 23 січня 2009 року про звільнення ОСОБА_1 за прогули  з 23 грудня 2008 року. На адресу позивача був направлений лист № 44/339 від 23 січня 2009 року щодо необхідності забрати його трудову книжку ,  листом № 48/01 від 27 січня 2009 року позивачу повторно пропонувалося забрати трудову книжку.

    Посилання позивача на те , що відповідач самовільно змінив  формулювання причини звільнення, а тому  позивач був позбавлений можливості  своєчасно встати на облік в центр зайнятості населення та отримати роботу, спростовується тим , що в судовому засіданні 25  березня 2010 року позивач повідомив , що до центру зайнятості населення  він взагалі не звертався, не надав жодного доказу того , що йому відмовили у прийомі на роботу через відсутність трудової книжки або у зв»язку із звільненням саме за прогули.  Те , що позивач не працевлаштувався , не є вимушеним прогулом , оскільки він   мав право забрати трудову книжку та бути прийнятим  на іншу роботу.

   За таких обставин вважає , що  ОСОБА_1 не надав доказів , які б підтверджували незаконність процедури його звільнення , а тому прохає в задоволенні позову  в частині зміни формулювання причини звільнення  та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  відмовити.

    Вислухавши пояснення позивача , прокурора, представника відповідача , свідків , вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

     Згідно п.1 ст.36 КЗпП України  підставою припинення трудового договору є угода сторін.

      Згідно  п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року  « Про практику розгляду судами трудових спорів « ( із послідуючими змінами та доповненнями  )  при домовленості між працівником і власником підприємства  або уповноваженим ним органом   про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП Украхни ( за згодою сторін) договір припиняється  в строк , визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній  згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

         Пункт 4 ст.40 КЗпП України передбачає , що   трудовий договір , укладений на невизначений термін може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин.

          Розірвання трудового договору за ст.40 п.4 КЗпП України у відповідності зі ст. 43 КЗпП  України  може бути проведено лише за попередньою згодою  первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

          У відповідності зі ст. 235 ч. 3  КЗпП України  якщо  неправильне формулювання причини  звільнення  в трудовій  книжці перешкоджало  працевлаштуванню працівника , орган , який розглядає трудовий спір , одночасно приймає рішення  про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу  в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.  

          В судовому засіданні встановлено , що позивач ОСОБА_1 з 26 травня 2008 року  , згідно наказу №с152/к від 23 травня 2008 року  був прийнятий на роботу  начальником  гальвано- механічного виробництва ТОВ НВО « Червоний металіст»  ( а.с.126 ).

  22 грудня 2008 року на ім»я директора ТОВ НВО « Червоний металіст»   Спицького О.П.  позивачем була  написана заява про звільнення його з роботи за згодою сторін.  Вказана заява не містить  вказівки  на строк , з якого позивач бажає  розірвати трудовий договір, а також не містить резолюції директора  Спицького О.П., про те , що він погоджується на розірвання трудового договору з позивачем  у визначений сторонами строк. ( а. с. 6 ). Натомість  під підписом позивача мається підпис виконавчого директора ТОВ НВО « Червоний металіст»  ОСОБА_2, без будь-якої вказівки відділу кадрів щодо звільнення позивача.  ОСОБА_2 працює за контрактом ( а.с.134-137)  і не має права вирішувати  питання про прийом чи звільнення з роботи працівників підприємства.

 Згідно п.5.20 статуту ТОВ НВО « Червоний металіст» директор вирішує кадрові питання ( а.с.123 ).

    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила , що  вона працювала  начальником управління  кадрів ТОВ НВО « Червоний металіст» , і 22 грудня 2008 року при звільненні працівників підприємства , які подали заяви на звільнення з 22 грудня 2008 року , помилково працівником управління кадром , в трудову книжку ОСОБА_1 була зроблена запис про його звільнення за згодою сторін , а вона як начальник управління кадрів,  не перевіривши законність зробленого запису , поставила свою підпис і трудова книжка була видана ОСОБА_1  В цей же день , через декілька  хвилин , вона  виявила помилку і зателефонувала  ОСОБА_1 , пояснивши , що сталася помилка. Коли він приніс трудову книжку, вона пояснила , що  помилково внесена запис про його звільнення , оскільки заява не підписана директором підприємства , а тому  звільнення не відбулося і йому слід  з заявою  про звільнення звернутися до директора. ОСОБА_1 сказав , що він не  буде  принижуватися і не піде до директора підписувати заяву, залишив трудову книжку і більше на  підприємстві не з«являвся.  Про вказану  помилку вона  писала доповідну записку на ім»я  директора  та отримала догану.

    Свідок ОСОБА_2 підтвердив , що він працює за контрактом виконавчим директором ТОВ НВО « Червоний металіст». Згідно контракту  він не  має права займатися питаннями прийняття та звільнення з роботи працівників і він ніколи не займався такими питаннями.  Кадрові  питання вирішує директор підприємства. На заяві ОСОБА_1 про  звільнення , дійсно мається його підпис , але  це означає , що він лише ознайомлений з тим , що ОСОБА_1 мав намір звільнитися з роботи .Такий порядок був встановлений директором ,  для того , щоб він міг контролювати які кадри  слід  запрошувати , давати рекламу і т.і.

     Таким чином в судовому засіданні не здобуто і позивач не надав доказів того , що між ним та  директором ТОВ НВО « Червоний металіст» була досягнена домовленість , щодо звільнення  його з роботи за згодою сторін. Тому  помилково зроблений запис в трудовій книжці позивача анульований   на законних підставах.

       Позивач з 23  грудня 2008 року не з»являвся на роботі  без поважних причин , оскільки не надав будь-яких доказів того ,  що він не з»являвся на роботі з поважних причин, від дачі письмових пояснень відмовився  ( а.с. 116,117 ).

         Тому  23  січня 2009 року наказом № 6/к був звільнений  за прогули  за ст. 40 п. 4 КЗпП України з 23 грудня 2008 року ( а.с. 67,118 ).  Позивач не являвся  членом  профспілкової організації ТОВ НВО « Червоний металіст» ( а.с. 78 ) , тому при звільненні  згода  профспілкового комітету не вимагається.

      Адміністрація  ТОВ НВО « Червоний металіст»  двічі направляла позивачу листи з проханням з»явитися на підприємство для  отримання трудової книжки  ( а.с. 65,66,119,120, 212 ) , але позивач  не надав суду доказів того , що він не мав змоги отримати  трудову книжку та,  що неправильне формулювання причини  звільнення  в трудовій  книжці перешкоджало його працевлаштуванню.  Крім того , як він пояснив в судовому засіданні  25 березня 2010 року , що він не звертався до центру зайнятості населення про постановку його на облік для працевлаштування.

       За таких обставин  позовні вимоги щодо зміни   формулювання причини звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

         При звільненні позивача за прогули   йому  не була  виплачена компенсація за невикористану відпустку в розмірі  637,14 грн. ( а.с. 127 ), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

       Судові витрати  у відповідності зі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави  пропорційно сумі задоволених вимог.

        Згідно ст. 82 ч.5 ЦПК України  не підлягають оплаті витрати на інформаційно – технічне забезпечення у справах, в яких представництво інтересів громадянина в суді здійснює прокурор.

         Керуючись ст.ст. 36 п.1, 40 п. 4 , 235 КЗпП України , ст.ст. 10,57, 60 , 82 ч.5 ,  88, 212 ЦПК України , суд-

                                      В И Р І Ш И В:

            Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

            Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об»єднання « Червоний  металіст» на користь ОСОБА_1   637,14 грн. (шістсот  тридцять сім грн.  14 коп.)  компенсації за невикористану відпустку та 7,17 грн. за надану правову допомогу , а всього 644,31 грн. ( шістсот сорок чотири грн.. 17 коп. ).

            В задоволенні іншої частини вимог  відмовити.

            Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об»єднання « Червоний  металіст» на користь держави  6,37грн. судового збору  та 3,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи для зарахування платежів до спеціального фонду Державного бюджету ( КЕКД 22050000, ОКПО 23635072, р/р 31219259700008, банк ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013), призначення платежу – ІТЗ розгляду цивільної справи №2-23 /2010  в  Конотопському міськрайонному суді.

             Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Конотопського міськрайонного суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів без попереднього подання заяви.

Суддя                                             Т.М.Аршук