ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2010 р. Справа № 2а-3236/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лучко О.О.,
при секретарі Круглій О.М.,
за участю сторін:
представника позивача: Чеха М.В.,
представника відповідача: Григоріва В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ТОВ "Новекс", вул. Ак.Сахарова, 23 А,м. Івано-Франківськ,76000
до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 20,м. Івано-Франківськ,76000
про скасування першої податкової вимоги № 1/2300 від 22.09.2009 р. та другої податкової вимоги № 2/2595 та зобов"язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
01 грудня 2009 року ТзОВ "Новекс" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м.Івано-Франківську про скасування першої податкової вимоги № 1/2300 від 22.09.2009 р. і другої податкової вимоги № 2/2595 та зобов"язання внести зміни в картку особового рахунку платника податків.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що умови договору про розстрочення податкового зобов”язання №24-150/74 від 30.07.09р. позивачем виконані, перерахунок коштів на погашення податкової заборгованості на суму 179 650 грн. через ВАТ СКБ “Дністер” здійснено і відповідальність за порушення обов”язку щодо перерахування податків лежить на банку з моменту прийняття ним розрахункових документів до виконання. Непоступлення коштів на розрахунковий рахунок управління державного казначейства відбулось з вини банку. А тому, на його думку, у відповідач не мав правових підстав для виставлення першої та другої податкових вимог. Просив позов задовольнити та визнати протиправними та скасувати першу та другу плодаткові вимоги та внести зміни в картку особового рахунку товариства.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що перша та друга податкові вимоги направлені позивачу у зв”язку з несплатою ним у встановлені терміни податкових зобов”язань згідно договору про розстрочення податкових зобов”язань від 30.07.09р. №24-150/74 на підставі п.п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000р. Згідно п.п.16.5.1 п.16.5 ст.16 даного Закону за порушення строків перерахування податків, зборів (обов”язкових платежів), встановлених Законом України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” банк сплачує пеню та штрафні санкції у встановлених розмірах, а також несе іншу відповідальність встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов”язкового платежу) до бюджету. При цьому, платник податків не звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів, включаючи нараховану пеню та штрафні санкції. Ненадходження коштів на розрахунковий рахунок органу державного казначейства і не зарахування їх в доходну частину державного чи місцевого бюджетів вказує на те, що податковий борг чи податкові зобов”язання не можуть вважатися погашеними. Дії позивача вважає правомірними та просить у позові відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 22 вересня 2009 року ДПІ в м.Івано-Франківську виставило ТзОВ “Новекс” першу податкову вимогу про нарахування податкового боргу за узгодженими податковими зобов”язаннями на суму 88781,97 грн., а 26 жовтня 2009 року - другу податкову вимогу про нарахування податкового боргу за узгодженими податковими зобов”язаннями на суму 217 979,92 грн.
Підставою для виставлення податкових вимог стало невиконання позивачем умов договору розстрочення податкових зобов”язань від 30.07.2009 року, згідно якого позивачу надавалось розстрочення сплати узгодженого податкового зобов”язання з податку на додану вартість на загальну суму 428 491,72 грн. під 120% річних терміном з 30.07.2009 року до 18.12.2009р. Суми розстроченого податкового зобов»язання повинні були сплачуватись по 85 698,34 грн. щомісячно. З наступленням першого терміну сплати - 20.08.09р. позивачем сплачено 85 698,34 грн. З наступленням другого терміну сплати -18.09.09р. позивачем умови даного договору були порушені, зазначені для сплати кошти до бюжету не поступили.
Так, на виконання умов вищенаведеного договору позивачем на підставі платіжних доручень №602 від 03.09.09р., № 754 від 10.09.09р., №754 від 17.09.09р., № 595 від 18.09.09р., № 596 від 18.09.09р., №755 від 22.09.09р. на загальну суму 179 650 грн. доручено ВАТ СКБ “Дністер” перерахувати суми податку на додану вартість на рахунок державного бюджету. При цьому у даному банку з 17.04.09р. булла призначена тимчасова адміністрація і з метою створення сприятливих умов для відновлення його фінансового стану Правлінням Національного банку України введений мораторій на задоволення вимог кредиторів до 16.10.2009 року, який потім був продовжений до 16.04.2010 року.
У зв»язку з несплатою ТзОВ «Новекс»податкового боргу ДПІ в м.Івано-Франківську 22.09.2009 року виставило товариству першу податкову вимогу №1/2300 на суму 88781,97 грн., а 26.10.2009 року - другу податкову вимогу №2/2595/28845/10/24-150/7401 на суму 217979,92 грн.
Судом встановлено, що підставою для виставлення даних податкових вимог стало невиконання позивачем умов договору розстрочення податкових зобов»язань та наявності непогашенного податкового боргу з податку на додану вартість.
Посилання представника позивача на те, що у ТзОВ «Новекс»відсутній податковий борг, а відповідальність за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку до бюджету згідно п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»покладено на банки, з вини яких не було здійснено таку проплату, суд оцінює критично з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 17.07.2009 року подав до ДПІ в м.Івано-Франківську податкову декларацію з податку на додану вартість за 6-й місяць 2009 року із визначенням суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в розмірі 417609 грн. та суми штрафу, нарахованої платником самостійно у зв»язку з виправленням помилки, в розмірі 11395 грн.
Відповідно до п.5.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000р. податкове зобов”язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
На підставі поданої ТзОВ «Новекс»заяви про розстрочення податкового зобов»язання ДПІ в м.Івано-Франківську 30.07.2009 року прийняла рішення про розстрочення податкового зобов»язання в розмірі 428491 грн. з 30.07.2009 року по 18.12.2009 року з щомісячною сплатою 85698,34 грн. та уклала договір про розстрочення податкових зобов»язань.
Відповідно до п.п.14.1.3 п.14.1 ст.14 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов»язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов»язання.
Крім того, відповідно до п.1.3 ст.1 даного Закону податковий борг (недоїмка) –це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Вказане свідчить про наявність у позивача податкового боргу, який ним не погашений у встановленому порядку.
Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (п.п.6.2.2 п.6.2 ст.6 цього Закону).
Відповідно до п.п.6.2.3 п.6.2 ст.6 даного Заокну податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється (п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 цього Закону).
Стосовно посилання представника позивача на те, що відповідальність за неперерахування коштів до бюджету законом покладено на банки, суд зазначає наступне.
Згідно із п.п.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення строків перерахування податків, зборів (обов”язкових платежів), встановлених Законом України “Про платіжні системи та переках грошей в Україні” банк сплачує пеню та штрафні санкції у встановлених розмірах, а також несе іншу відповідальність встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов”язкового платежу) до бюджету. При цьому, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів, включаючи нараховану пеню та штрафні санкції.
Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п. 16.5.2. п.16.5 ст.16 цього Закону).
Відповідно до п.п.16.5.3. п.16.5. ст.16 вказаного Закону до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом, зокрема, за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку. З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) у розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію;
Представником позивача підтверджено той факт, що на момент подання ним платіжних доручень банку на перерахування сум податку, на його розрахунковому рахунку знаходилися кошти, достатні для здійснення таких операцій.
Так, за період з 03.09.09р. по 18.09.09р. позивачем до ВАТ СКБ “Дністер” подані платіжні доручення №602 від 03.09.09р., № 754 від 10.09.09р., №754 від 17.09.09р., № 595 від 18.09.09р., № 596 від 18.09.09р., №755 від 22.09.09р. на загальну суму 179 650 грн. для перерахування даних коштів до державного бюджету. Згідно листа банку №02-344 від 15.06.10р. недостатність коштів на кореспондентському рахунку ВАТ СКБ «Дністер»призвело до незавершення переказу за цими платежами та облікування цих платіжних документів на позабалансовому рахунку банку 9804 –“Документи клієнтів банку, що не виконані в строк з вини банку”, оскільки діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів з 17.04.09р до 16.04.10р.
Відповідно до п.22.4 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціювання переказу коштів проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. При цьому ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа до виконання. Відповідальність за порушення строків переказу після цього несе банк.
Таким чином, вказані норми закону встановлюють відповідальність банків за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору до бюджету або державного цільового фонду, однак вказане не звільняє позивача від податкового боргу у разі, коли ці кошти не надійшля на казначейський рахунок державного бюджету. Крім того, згідно ст. 58 Закону України “Про банки та банківську діяльність” банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов”язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Правління Національного банку України №229 від 16.04.09р. у ВАТ СКБ «Дністер» з 17.04.09р. по 16.04.10 р. призначена тимчасова адміністрація та у відповідності до ст.85 Закону України “Про банки та банківську діяльність” введений мораторій на задоволення вимог кредиторів на 6 місяців з 17.04.09 по 16.10.09р., а 15.10.09р. дія мораторію продовжена по 16.04.10р.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про банки та банківську діяльність” мораторій - це зупинення виконання банком зобов”язань перед кредиторами та зобов”язань щодо сплати податків і зборів та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов”язань. На перекази за платежами позивача поширюється дія мораторію і вони підлягають перерахуванню за призначенням після закінчення дії мораторію та /або відновлення платоспроможності банку.
Станом на 15.03.2010 р. Постановою Правління Національного банку України №128 від 13.03.2010 року ліцензію ВАТ СКБ «Надра»відкликано та ініційовано процедуру ліквідації, у зв»язку з чим позивачу повернуто без виконання розрахункові документи. При цьому 09.04.2010р. позивачем заявлено вимогу на включення його до реєстру кредиторів банку та віднесено до 7 черги.
А тому суд приходить до висновку, що ненадходження коштів на розрахунковий рахунок органу державного казначейства і не зарахування їх в доходну частину державного свідчить про наявність непогашеного податкового боргу, дії податкового органу по виставленню податкових вимог є правомірними, а, відтак, в задоволенні позовних вимог про скасування першої податкової вимоги №1/2300 від 22.09.2009 року та другої податкової вимоги №2/2595 від 26.10.2009 року слід відмовити.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов”язання відповідача внести зміни в картку особового рахунку платника податків, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України №276 від 18.07.2005 року, органи державної податкової служби для ведення оперативного обліку платежів, що надходять до бюджету, одержують відповідні документи від органів Державного казначейства України та інших установ згідно з чинними порядками передачі інформації.
Органи державної податкової служби на обласному та районному рівнях одержують, зокрема, від відповідних органів Державного казначейства України виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів (п. 2.3. цієї Інструкції).
Згідно із п.3.1 даної Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Картки особових рахунків відкриваються тим структурним підрозділом органу державної податкової служби, який відповідно до своїх функціональних обов'язків відкриває особові рахунки платників (п. 3.2 цієї Інструкції).
Відповідно до п.3.6 Інструкції зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).
Згідно із п.5.3 цієї Інструкції дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.
В пункті 11.4 даної Інструкціїї зазначено, що: під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від”ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.
В електронному реєстрі розрахункових документів, отриманому ДПІ в м.Івано-Франківську від органів Держказначейства 18.09.09р. були відсутні будь-які відомості про зарахування платежів до бюджету від позивача. Сума податкового зобов”язання, не сплачена позивачем, набула статусу податкового боргу.
Відповідно до ст.1 Бюджетного кодексу України доходи бюджету –це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). А платіж –це погашення зобов'язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах.
Згідно ст.9 даного Бюджетного кодексу України податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Відповідно до ч.4 ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.
Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч.5 ст.50 БК України).
Оскільки таке зарахування податку на додану вартість від позивача на казначейський рахунок державного бюджету не відбулося, то на зворотньому боці облікової картки ТзОВ «Новекс»податковий орган правомірно відобразив податковий борг позивача по сплаті податку на додану вартість. Відтак, позовна вимога про зобов»язання відповідача внести зміни в картку особового рахунку платника податків ТзОВ «Новекс»задоволенню не підлягає.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положення ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України.
Стосовно судових витрат, то відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб»єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати, пов»язані із залученням свідків та проведеням судових експертиз.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Лучко О.О.
Постанова складена в повному обсязі 21.06.2010 року.