Справа №22ц-4168/10 Суддя першої інстанції Терентьєв Г.В.
Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Базовкіної Т.М., Колосовського С.Ю.,
при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,
за участю: позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, їх представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком,
В С Т А Н О В И Л А:
17 вересня 2009 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_3 звернулись у суд з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком.
Зазначали, що вони є власниками житлового будинку АДРЕСА_1. Їхнім сусідом є відповідач, який отримав у спадок житловий будинок АДРЕСА_2 по тій же вулиці.
Як вони, так і сусід, є користувачами суміжних земельних ділянок, межа яких в установленому порядку не визначена.
У травні 2009 р. відповідач порушив правил добросусідства, а саме: збудував огорожу, яка не дає їм змоги обслуговувати задню стінку будинку, а також пошкодив газорозподільний димар, який виступає із задньої стіни їхнього будинку.
Посилаючись на такі обставини, позивачі просили суд усунути перешкоди в користуванні належним їм будинку шляхом покладення на відповідача обов’язку перенесення огорожі, надання їм доступу для обслуговування задньої стінки будинку, проведення ремонту газорозподільного димаря та перенесення загону для утримання птиці на санітарну відстань від задньої стіни їхнього будинку.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2010 р. позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача не чинити перешкод позивачам у користуванні належним їм будинком, шляхом надання вільного доступу до задньої стіни вказаного будинку та демонтажу огорожі. Також зобов’язано відповідача відремонтувати газорозподільний димар позивачів. В задоволенні інших вимог відмовлено і така відмова позивачами не оскаржена.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, просив указане рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність й обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив правила добросусідства, передбачені ст. 103 ЗК України та пошкодив власність позивачів.
Між тим, з такими висновками місцевого суду повністю погодитися не можна, оскільки він, всупереч вимогам ст. 212 ЦПК України, дійшов до них без належної оцінки наявних у справі доказів, що мають значення для справи, та, як наслідок, неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні вимог про усунення перешкод у користуванні будинком.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
При цьому земельним законодавством України на користувачів земельних ділянок, на яких розміщені будинки, покладено обов'язок дотримуватися правил добросусідства, - в тому числі, обов'язку власників і землекористувачів обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, тощо та дотримуватися правового режиму меж між земельними ділянками, співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного із них (ст. ст. 91, 96, 103 ЗК України).
Крім того, згідно з положеннями ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
У випадку, якщо власник пред’являє позов про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні майном достатньо встановити факт об’єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі є власниками житлового будинку АДРЕСА_1, а відповідач проживає в житловому будинку АДРЕСА_2 по тій же вулиці.
Сторони є користувачами суміжних земельних ділянок, межа між якими в установленому порядком не визначена. Між ними вже тривалий час існують неприязні стосунки з приводу того, що відповідач звів огорожу і протиправно не допускає позивачів до обслуговувати задньої стінку їхнього будинку.
Актом депутатів Ольшанської селищної ради від 16 жовтня 2009 р. та поясненнями землевпорядника цієї ради ОСОБА_8 підтверджено, що будинки сторін розміщені на суміжних неприватизованих земельних ділянках, межа між якими не встановлена, оскільки є спірні 4 м земельної ділянки позаду будинку позивачів, на які претендують обидві сторони.
Позивачі не мають вільного доступу до задньої стінки свого будинку для обслуговування та можливості ремонту газорозподільного димаря, який примикає до цієї стіни, через те, що відповідач звів огорожу та облаштував там загін для домашньої птиці.
Сам відповідач у судових засіданнях як місцевого, так і апеляційного суду, визнав, що він умисно пошкодив газорозподільний димар позивачів, через неприязні стосунки з ними.
В зв’язку з цим, не викликає заперечень висновок суду першої інстанції про необхідність покладення на ОСОБА_5 обов’язку відремонтувати указаний димар позивачів.
Разом з тим, оскільки межа суміжних земельних ділянок сторін не встановлена, то вирішення вимог позивачів про перенесення огорожі та загону для утримання птиці є передчасним.
Однак, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про усунення перешкод у зазначених межах, місцевий суд не звернув належної уваги на вказані обставини справи та зазначені вимоги цивільного законодавства України щодо захисту прав власності, а тому передчасно ухвалив рішення в такій редакції, хоча задоволенню підлягали лише негатроні позовні вимоги, вирішення яких ґрунтується на вказаних вище положеннях ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України.
За таких обставин, відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 309 ЦПК України, оскаржене рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про усуненню перешкод у користуванні будинком підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2010 р. в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні будинком скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення таких вимог.
Зобов’язати ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в користуванні задньою стіною належного їм житлового будинку АДРЕСА_1 та газорозподільним димарем, який прилягає до цієї стіни, і проведенні там ремонтів.
В іншій частині вказане рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді