Справа №22ц-3488/10 Суддя першої інстанції Павлова Ж.П.
Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Базовкіної Т.М., Колосовського С.Ю.,
при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,
за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 та представника відповідача Жеребцова С.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ,,ВАРЯГ КОМПАНІ" (далі – ТОВ ,,ВАРЯГ КОМПАНІ") на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 березня 2010 р., ухвалене за позовом ОСОБА_2 до ТОВ ,,ВАРЯГ КОМПАНІ" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
16 лютого 2010 р. ОСОБА_2 звернулась у суд з позовом до ТОВ ,,ВАРЯГ КОМПАНІ" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.
Позивачка вказувала, що працювала у відповідача на посаді провідного діловода з 3 вересня 2007 р. та була звільнена 9 лютого 2010 р. за скороченням штатів, у зв’язку з ліквідацією підприємства, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, але повний розрахунок по заробітній платі з нею не було проведено.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 115, 116, 2371 КЗпП України, вона просила стягнути з відповідача на свою користь 90729 грн. 53 коп. заборгованості по заробітній платі, а також 15000 грн. моральної шкоди, завданої порушенням відповідачем її трудових прав.
В судовому засіданні місцевого суду представник відповідача позов визнав частково лише щодо стягнення 90729 грн. 53 коп. заборгованості по заробітній платі.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 березня 2010 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 90729 грн. 53 коп. заборгованості по заробітній платі, а також 1000 грн. моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник відповідача посилався на те, що після ухвалення зазначеного рішення була проведена інвентаризація майна товариства, яка виявила заподіяння позивачкою матеріальної шкоди підприємству. Тому просив рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Вислухавши суддю – доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність й обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції в межах заявлених позовних вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами доказам і дійшов вірного висновку, що відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка була звільнена із ТОВ ,,ВАРЯГ КОМПАНІ" 9 лютого 2010 р. При звільненні їй виплачено лише заробітну плату за лютий 2010 р. в розмірі 37203 грн., хоча борг підприємства перед нею по заробітній платі складає ще 90729 грн. 53 коп. (а.с. 6, 16). Однак, у порушення вимог ст. 116 КЗпП України, повний розрахунок при звільненні з нею не проведено.
Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача на її користь указану заборгованість по заробітній платі.
Крім того, є правильним висновок місцевого суду про необхідність задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки встановлено незаконну невиплату позивачці заробітної плати при розрахунку, що відповідно до ч. 1 ст. 2371 КЗпП України, є підставою для відшкодування моральної шкоди.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, судом першої інстанції повністю враховані критерії, визначені ст. 23 ЦК України, та роз’яснення викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) стосовно того, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги не спростовують указані висновки місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 – 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ТОВ ,,ВАРЯГ КОМПАНІ" відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 березня 2010 р. – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: