Справа №22ц-3730/10 Суддя першої інстанції Яворська Ж.М.
Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
17 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Базовкіної Т.М., Колосовського С.Ю.,
при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,
без участі сторін,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляційною скаргою Державного підприємства ,,Миколаївський морський торгівельний порт" (далі – ДП ,,Миколаївський морський торгівельний порт") на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2010 р., постановлену за позовом ДП ,,Миколаївський морський торгівельний порт" до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 грн.,
В С Т А Н О В И Л А :
19 листопада 2009 р. ДП ,,Миколаївський морський торгівельний порт" звернулось у суд із указаною позовною заявою, яка ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 лютого 2010 р. була залишена без руху, як така, що на думку судді, не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, та не оплачена судовим збором у встановленому розмірі. Тому позивачу було запропоновано в строк до 15 березня 2010 р. усунути зазначені в ухвалі недоліки.
Наступною ухвалою судді цього ж суду від 15 березня 2010 р. позовну заяву повернуто позивачу, як неподану, на підставі ч. 2 ст. 121 ЦПК України.
В апеляційній скарзі представник позивача просив останню ухвалу скасувати як незаконну, а позов повернути до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позов без руху, суддя місцевого суду вважала, що позивачем: не встановлено та не названо власника веб-сайту, на якому відповідач розмістив в Інтернеті неправдиву, на його думку, інформацію; не зазначено, які немайнові права позивача порушені та не надано доказів на підтвердження цього; не вказано, яка саме інформація поширена відповідачем, із зазначенням часу, способу й осіб, яким інформація повідомлена, та інші обставини, які мають юридичне значення; позовні вимоги позивачем викладено не у повному обсязі - не зазначено, чи слід розповсюджену інформацію визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача; не в повному обсязі оплачена судовим збором вимога про відшкодування моральної шкоди.
Копія ухвали про залишення позову без руху була отримана позивачем поштою 4 березня 2010 р. і вже 11 березня 2010 р. його представник подав до місцевого суду письмову заяву, в якій уточнив позовні вимоги та виклав пояснення щодо правильності сплати ним судового збору в загальному розмірі 34 грн. Таким чином позивач через свого представника виконав в доступних йому межах вимогу судді про усунення недоліків позовної заяви.
До того ж, в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першій інстанції" від 12 червня 2009 р. роз'яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред’явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Окрім того, пунктом ,,ж" ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України ,,Про державне мито" від 12 лютого 1993 р. (з наступними змінами) (далі – Декрет), який в силу п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦПК України підлягає застосуванню, встановлено, що державне мито справляється:
- із позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності та із позовних заяв немайнового характеру - у розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
- із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової)шкоди з ціною позову до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
- із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 100 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 5 відсотків ціни позову.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян – це грошова сума розміром у 17 грн., встановлена Указом Президента України від 25 серпня 1996 р. № 762/96 на підставі п. 22.5 ст. 22 Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб", яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах.
Таким чином сплативши при подачі позову 34 грн. судового збору (17 грн. + 17 грн.) позивач у повній мірі виконав приписи вказаного Декрету, а тому вказівка судді на неповну сплату судового збору є помилковою.
Інші вимоги судді, щодо усунення недоліків позову, торкались тих обставин, які могли бути уточнені в судовому засіданні.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена ухвала судді місцевого суду не відповідає вимогам процесуального закону, а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ДП ,,Миколаївський морський торгівельний порт" задовольнити.
Ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2010 р. скасувати, а матеріали позову ДП ,,Миколаївський морський торгівельний порт" до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди повернути до того ж суду для виконання вимог ст. ст. 118 - 122 ЦПК України.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: