Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2010 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді – Буцяка З.І.
суддів: Мельника Ю.М., Собіни І.М.
з участю секретаря судового засідання Сеньків Т.Б.,
прокурора, апелянта та представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду від 20 квітня 2010 року у справі за позовом Прокурора Костопільського району в інтересах КП «Костопільське будинкоуправління» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Костопільського районного суду від 20 квітня 2010 року позов Прокурора Костопільського району в інтересах КП «Костопільське будинкоуправління» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги задоволено. З відповідача на користь КП «Костопільське будинкоуправління» стягнено 1135,87 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та 81 грн. судових витрат у справі.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що прокурор не вправі був подавати, а суд приймати та розглядати позов, поданий в інтересах комунального підприємства. Вважав, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України. При вирішенні спору суд не врахував, що він є власником квартири, а не її наймачем.
Покликаючись на ці обставини, апелянт просив апеляційний суд рішення місцевого суду скасувати і позовну заяву прокурора в інтересах КП «Костопільське будинкоуправління» залишити без розгляду.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора в інтересах КП «Костопільське будинкоуправління», суд першої інстанції правильно виходив з наступного.
Відповідно до ст. 179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями (зараз – Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків).
Пунктом 7 ч. 2 „Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків”, затверджених Постановою КМ України від 8 жовтня 1992 року за № 572, встановлено, що власники, наймачі, орендарі квартир зобов’язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, 1 липня 2006 року уклав з КП «Костопільське будинкоуправління» договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який залишається чинним до цього часу. Станом на 1 грудня 2009 року його заборгованість перед КП «Костопільське будинкоуправління» за надані житлово-комунальні послуги становила (з урахуванням змінених позовних вимог) 1135,87 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що він є власником своєї квартири, а тому платити квартплату не повинен.
Проте відповідно до ч 1 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, утримання приватизованих та викуплених квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів її власників.
Тому помилкове вживання місцевим судом у мотивувальній та резолютивній частинах ухваленого рішення слів «квартирна плата» замість «плати за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» з тексту рішення підлягає виключенню, оскільки у справі безспірно йдеться не про квартплату, а про оплату відповідачем вартості наданих йому позивачем послуг з утримання прибудинкової території та житлового будинку, в якому він проживає.
Доказів про ненадання КП «Костопільське будинкоуправління» цих житлово-комунальних послуг у повному обсязі в матеріалах справи немає. Відповідач із зустрічними позовними вимогами з цього приводу (про перерахунок вартості наданих послуг) до позивача в судовому порядку не звертався.
Посилання апелянта на те, що прокурор не вправі був подавати, а суд приймати та розглядати позов в інтересах комунального підприємства, не заслуговують на увагу, оскільки власником цього підприємства є Костопільська міська рада. Крім того, дана обставина, на переконання колегії суддів, не є достатньою і безумовною підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги правильності зроблених судом першої інстанції висновків також не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Костопільського районного суду від 20 квітня 2010 року частково змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частин рішення слова «квартирна плата».
В решті рішення місцевого суду залишити без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий
Судді: