Справа № 22ц-21231/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (І) Шум Л.І.
Доповідач – Михайлів Л.В.
УХВАЛА
Іменем України
15 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Михайлів Л.В.
суддів - Соколан Н.О., Зубакової В.П.
при секретарі - Євтодій К.С.
за участю: позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – Чуплої Ірини Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В квітні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Металургтрансремонт» про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 12.07.2004 року при виконанні трудових обов’язків слюсаря пило-вентиляційних систем ВАТ «Металургтрансремонт» його було травмовано, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 27.10.2004 року первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 15%.
Змінивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив суд стягнути на його користь з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Фонд) моральну шкоду в розмірі 121000 грн.
Ухвалою суду від 24.09.2007 року до участі у розгляді справи залучено співвідповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 03.03.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ВАТ «Металургтрансремонт» про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 лютого 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн., а також – в дохід держави 1,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач Фонд ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, судом не прийнято до уваги, що дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку зупинено на 2006, 2007 роки, а з 01.01.2008 року взагалі припинено, а тому Фонд є неналежним відповідачем.
В матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі немає висновку ЛКК щодо наявності моральних страждань у нього, розмір моральної шкоди не обґрунтовано, факт спричинення моральної шкоди позивачу не встановлено.
Судом не враховано, що строк позовної давності по вказаним категоріям справ становить три місяці.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача Відділення Фонду підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 липня 2004 року з ОСОБА_2 при виконанні ним трудових обов’язків слюсаря пило-вентиляційних систем ВАТ «Металургтрансремонт», стався нещасний випадок внаслідок якого його було травмовано й отримано ним відкритий перелом бугристості нігтьової та середньої фаланг 2 пальця, перелом нігтьової фаланги 3 пальця зі зміщенням та основної фаланги стопи.
Висновком МСЕК від 27.10.2004 року ОСОБА_2 встановлено стійку втрату професійної працездатності у загальному розмірі 45%, з них: 15% - первинно по отриманій 12.07.2004 року виробничій травмі та 30% - повторно по професійному захворюванню. Висновком МСЕК від 25.05.2009 року встановлено стійку втрату професійної працездатності у загальному розмірі 50%, з них: 10% - повторно по виробничій травмі та 40% - повторно по професійному захворюванню.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманою ним виробничою травмою.
Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров’я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Зазначений висновок суду узгоджується також із Рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв’язку з отриманою ним виробничою травмою встановлений в судовому засіданні. Позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з відсутністю висновку ЛКК щодо наявності у нього моральних страждань й необхідності в такому випадку обов’язкового проведення МСЕК для встановлення факту спричинення йому моральної шкоди є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено втрати професійної працездатності.
Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в жовтні 2004 року, тобто до набрання чинності, як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», якими було зупинено дію чинності норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати профпрацездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік – дію цих норм припинено.
Також необґрунтованими вважає колегія суддів й доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховані характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: