Справа №11-533 2007 р.

Головуючий у 1 інстанції Молчанов В.А.

Доповідач Самойленко АЛ.

УХВАЛА

Іменем України

20 лютого 2007 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Калашникова В.М. суддів Самойленка А.І., Яременка А.Ф.

з участю виправданого ОСОБА_1 розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Донецьку  справу  за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 7 грудня 2006 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Олександрівка Олександрівського району Донецької області, мешканця с.Шостаківка цього ж району, не судимого виправдано за ст.125 ч.1 КК України за відсутності у його діях складу злочину.

Згідно матеріалів справи потерпілий ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, в якій просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України. Як зазначено у цій скарзі, 12 січня 2006 року ОСОБА_1, перебуваючи у дворі агрофірми "Агротіс" в селі Іверське, умисно вдарив рукою в обличчя ОСОБА_2 за те, що останній відмовився зливати солярку з трактора, на якому працював ОСОБА_1. Внаслідок цих дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 були завдані легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у виді забитої рани верхньої губи, струсу головного мозку.

Виправдовуючи ОСОБА_1 за ст.125 ч.1 КК України, суд своє рішення мотивував тим, що доведеним в судовому засіданні є завдання потерпілому лише легких тілесних ушкоджень у виді невеличкої ранки слизової оболонки лівої щоки внаслідок одного легкого удару ОСОБА_1. З урахуванням наведеної обставини, а також того, що конфлікт між сторонами виник через непорозуміння на роботі, дії ОСОБА_1 формально містять ознаки злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України. Однак, вони не заподіяли і не могли заподіяти потерпілому істотної шкоди і через їх малозначність не становлять суспільної небезпеки. Тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину.

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду першої інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд через незаконність виправдання ОСОБА_1. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що суд першої інстанції не врахував того, що КК України прямо передбачена кримінальна відповідальність за умисне завдання легких тілесних ушкоджень,

2

що ці дії ОСОБА_1 вчинив на робочому місці щодо людини похилого віку, яким є потерпілий, що завдана йому травма спровокувала загострення інших хвороб, наявних у нього. Тому висновок суду про малозначність діяння ОСОБА_1 є необгрунтованим.

Заслухавши доповідача, виправданого ОСОБА_1, який заперечував проти апеляції і просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Висновок суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_1 не заподіяли і не могли заподіяти потерпілому істотної шкоди і через їх малозначність не становлять суспільної небезпеки, не відповідають фактичним обставинам справи і чинному кримінальному законодавству.

Фактично суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 вдарив рукою в обличчя потерпілого ОСОБА_2, внаслідок чого останньому була заподіяна рана слизової оболонки лівої щоки, яка згідно висновків судово-медичної експертизи є легким тілесним ушкодженням. Тобто, судом встановлено, що ОСОБА_1 умисно завдав потерпілому легких тілесних ушкоджень, за що Кримінальним кодексом України прямо передбачена кримінальна відповідальність. Такі дії ОСОБА_1 вчинив щодо потерпілого, якому виповнилось 68 років, тобто, щодо особи похилого віку, що згідно вимог ст.67 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання. Також судом встановлено, що ці дії були вчинені під час виконання ними обома трудових обов'язків, що підвищує їх суспільну небезпечність, а не пом'якшує, як про це зазначено у вироку. Не дано належної оцінки у вироку і висновкам експертизи, що завдана потерпілому травма могла спровокувати загострення інших наявних у нього хвороб.

Наведені обставини не були належним чином враховані судом першої інстанції, тому висновок суду, що дії ОСОБА_1 не заподіяли і не могли заподіяти потерпілому істотної шкоди і через їх малозначність не становлять суспільної небезпеки і не містять складу злочину, не можуть бути визнані обгрунтованими.

Тому вирок щодо ОСОБА_1 як такий, що не відповідає вимогам ст. 323 КПК України підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд під час якого необхідно дослідити наявні у справі докази, дати їм відповідну оцінку і зробити висновок про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляцією потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 7 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.