Справа №22ц-1918/07 Головуючий у 1 інстанції Шеметова Н.Г.
Категорія 21 Доповідач Соломаха Л.1.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007р. Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Соломахи Л.І., Барсукової О.І.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 04 грудня 2006р. звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди. Він посилався на те, що з 1980р. працював на вугільних підприємствах на підземних роботах прохідником, внаслідок чого отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу. Рішенням МСЕК від 09 серпня 2006р. йому вперше за цим професійним захворюванням була встановлена втрата професійної працездатності - 40%, він визнаний інвалідом 3 групи. Через ушкодження здоров'я на виробництві йому заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 30000грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2006р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 20000грн., на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1 грн. 50коп.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального
2
права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що з 01 січня 2006р. дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди, а саме, висновку МСЕК про встановлення йому факту заподіяння моральної шкоди. Суд не врахував, що Суд не врахував, що ст.237-1 КЗпП України не виключає відповідальності роботодавця по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення законних прав працівника, в зв'язку з чим безпідставно стягнув моральну шкоду з Фонду. Позивачем пропущено трьохмісячний строк для зверненням до суду, передбачений ст.233 КЗпП України.
В апеляційній інстанції представник відповідача Каракай Ю.С. доводи апеляційної карги підтримала
Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Каракай Ю.С, позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач тривалий час, починаючи з 1980р. до 18 серпня 2006р. працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах. Внаслідок несприятливих умов праці отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу 2 ступеню, синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії верхнії кінцівок, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 10 липня 2006р. Рішенням МСЕК від 09 серпня 2006р. йому вперше за цим професійним захворюванням встановлена стійка втрата професійної працездатності - 40%, він визнаний інвалідом 3 групи безстроково.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами), який на час розгляду справи не скасовано. Внаслідок професійних захворювань позивачу заподіяна моральна шкода, тому він має право на її відшкодування. Зупинення на 2006 рік дії окремих статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки відповідно до ст.22 Конституції України в разі прийняття нових законів або внесення змін до діючих не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
З такими висновками суду погодитися не можливо, оскільки до них суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Згідно ст.13 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних
з
послуг. Підставою для проведення потерпілому страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння).
З матеріалів справи встановлено, що факт професійного захворювання позивача був розслідуваний в липні 2006р., що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 10 липня 2006р. (а.с.9). Саме цей акт є підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Стійка втрата працездатності за встановленим професійним захворюванням позивачу вперше була встановлена також в 2006 році, що підтверджується висновком МСЕК від 09 серпня 2006р. (ах. 13).
Тобто страховий випадок, який підпадає під дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" настав відносно позивача в 2006 році.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а саме, п/п "є" п.1 частини 1 ст.21 та частиною 3 ст.28 передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Проте ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" на 2006 рік була зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що передбачали відшкодування потерпілому моральної шкоди. Цей Закон набув чинності з 01 січня 2006р., тобто правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди виникли під час дії Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Конституційним Судом України положення ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" на теперішній час не визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
При задоволенні позову судом першої інстанції не було враховано, що зупинення дії закону не дає підстав для його застосування.
Пунктом 22 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" на 2007 рік також зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
За таких обставин ухвалене по справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову на підставі п.27 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік".
В зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
4
Відповідно до ст.309 ЦПК України неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст.81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, покладаються на сторони після розгляду справи судом.
Оскільки в задоволенні позову позивачу відмовлено, вказані витрати покладаються на позивача в розмірі 1грн. 50коп., що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів".
Керуючись ст.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області задовольнити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2006р. скасувати.
ОСОБА_1 відмовити в задоволені позову до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 1 гривня 50коп. (на розрахунковий рахунок 31216259700004, одержувач - УДК у м.Донецьку, банк - ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34686537).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : підпис
підпис