Справа № 22-ц-4966/2010 рік.                                     Головуючий 1-ї інстанції: - Вергун І.В.

Категорія: допомога на оздоровлення.                                 Суддя-доповідач:  -  Кокоша В.В.

                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                             І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

         16 червня   2010 року.    Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                        головуючого - судді: - Бобровського В.В. ,

                        суддів: - Пономаренко Ю.А.,   Кокоші В.В.,

                        при секретарі  - Каплаух Н.Б..,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 5 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області - про перерахунок та виплату щорічної допомоги  до 5 травня та на оздоровлення,

                                                              в с т а н о в и л а :

         У  листопаді 2009 року ОСОБА_5 звернувся в суд із вказаним позовом.

         В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є інвалідом 3 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

         Крім того, його інвалідність пов’язана з ліквідацією інших ядерних аварій під час проходженні строкової військової служби, а тому його віднесено до 1 категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

         Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.

         Згідно  ч. 4 ст. 48  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання щорічної   допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

         Проте відповідач виплатив йому щорічну грошову допомогу до 5 травня у меншому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством та відмовляє у виплаті щорічної допомоги на  оздоровлення.

         Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_5 просив суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області незаконними; зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок  соціальних виплат за 2008-2009 роки; стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008-2009 роки, виходячи з  законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії; стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки, виходячи з законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

         Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав.

          При цьому посилався на те, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня  була виплачена ОСОБА_5 у квітні 2008-2009 років у розмірах, встановлених чинним законодавством.

          Крім того, ОСОБА_5 не перебуває на обліку в управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області як учасник ліквідації наслідків ЧАЕС, у зв’язку з чим не має права на отримання  щорічної допомоги на оздоровлення.

         Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 5 березня 2010 року позов задоволено частково.

          Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області призначити, начислити та виплатити ОСОБА_5 недоотримані суми допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки, відповідно до ст. 48 Закону України №796-ХІІ.

         В іншій частині позовних вимог відмовлено.

         В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить  скасувати постанову суду щодо призначення, начислення та виплати позивачу недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову у повному обсязі.

         Позивач  ОСОБА_5  постанову суду в апеляційному порядку не оскаржив.

         Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія  вважає, що постанова суду підлягає зміні з таких підстав.

         Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що ОСОБА_5 на підставі ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, однак відповідач її безпідставно не виплачує.

         Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

         З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є інвалідом 3 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

        Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_5 має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.

        На виконання зазначеного закону управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області виплатило ОСОБА_5 грошову допомогу до 5 травня в квітні 2008 року у сумі 350 грн. та в квітні 2009 року у сумі 380 грн.

         З посиланням на ці обставини, суд відмовив ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008-2009 роки.

         Постанову суду в цій частині сторони не оскаржують.

         Крім того, ОСОБА_5 віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  з зазначення в ньому, що він брав участь у ліквідації  «інші ядерних аварій» під час проходження строкової військової служби.

         Статтею 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, абзацом третім частини четвертої цієї норми передбачено виплата інвалідам 3 групи, які стали такими внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

         Згідно до ч. 7 ст. 48 вказаного Закону України, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати  щорічної допомоги на оздоровлення.

         Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_5 не перебуває на обліку в управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області як учасник ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС та грошова допомога на  оздоровлення  йому взагалі не призначалася та ніколи не виплачувалася.

          Крім того,  інвалідність  ОСОБА_5  встановлена не у зв’язку з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а при ліквідації інших ядерних аварій під час проходження  строкової військової служби у 1979-1981 роках.

          За таких обставин, судова колегія вважає, що ОСОБА_5 не має передбаченого законом права на отримання  щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки.

          Вирішуючи спір, суд першої інстанції  вказані обставини не врахував та безпідставно дійшов висновку, що позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за  2008-2009 роки.

           З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду в частині зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області призначити, начислити та виплатити ОСОБА_5 недоотримані суми допомоги на оздоровлення за період з 2008-2009 років, відповідно до ст. 48 Закону України №796-ХІІ  та ухвалити нове рішення, яким відмовити  йому в цій частині вимог.

            Керуючись ст. ст. 15, 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313,   ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

                                                                 в и р і ш и л а :

          Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області задовольнити частково.  

         Постанову Ізюмського міськрайонного суду  Харківської області від 5 березня 2010 року в частині зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області призначити, начислити та виплатити ОСОБА_5 недоотримані суми допомоги на оздоровлення за період з 2008-2009 років, відповідно до ст. 48 Закону України №796-ХІІ  скасувати.

         У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області призначити, начислити та виплатити йому допомогу на оздоровлення за 2008-2009 роки, відповідно до ст. 48 Закону України ««Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - відмовити.

         В іншій частині постанову Ізюмського міськрайонного суду  Харківської області від 5 березня 2010 року  залишити без змін.

         Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

                   Головуючий:

                   Судді: