Справа № 22-ц-2976/2010 рік.                       Головуючий 1-ї інстанції: - Бабенко Ю.П.

Категорія: допомога на оздоровлення.                        Суддя-доповідач  -  Кокоша В.В.

                                                Р І Ш Е Н Н Я

                             І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

         12 травня   2010 року.    Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                        головуючого - судді: - Бобровського В.В.,

                        суддів: - Черкасова В.В.,   Кокоші В.В.,

                        при секретарі  - Андрійко О.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Орджонікідзевського  районного суду м. Харкова від 25 січня 2010 року  по справі за позовом ОСОБА_5 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації - про перерахунок та виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення,

                                                        в с т а н о в и л а:

         У грудні 2009 року ОСОБА_5 звернувся в суд із вказаним позовом.

         В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є  учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 3 групи, у зв’язку з чим має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

         Проте, відповідач виплачує йому щорічну допомогу на оздоровлення виходячи з Постанов Кабінету Міністрів України, а не з мінімальної заробітної плати.

         Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_5 просив суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова щодо нарахування та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 ріки не в повному обсязі неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення виходячи з вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2008, 2009 роки.

        Зобов’язати Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації здійснювати контроль правильності призначення та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення управлінням праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова.

        Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова  позов не визнало.

         При цьому посилалося на те, що виплату щорічної допомоги на оздоровлення  ОСОБА_5 управління праці та соціального захисту населення здійснило у  лютому 2008 року, та жовтні 2009 року, в порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562.        

         Представник Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації в судове засідання не з’явився.

         Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 січня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

         Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

         Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова    здійснило виплату щорічної допомогу на оздоровлення ОСОБА_5 в 2008 - 2009 ріках, в порядку та розмірах, встановлених  Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562.

         Проте погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

         Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_5 внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, встановлено 3 групу інвалідності  (довідка МСЕК серії ХАР-06 №031736 від 8 серпня 2007 року) та згідно з положеннями статті 14 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  його віднесено до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

         Статтею 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, абзацом третім частини четвертої цієї норми передбачено виплата інвалідам 3 групи, що стали такими внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

         Згідно ч. 7 ст. 48 вказаного Закону України, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати  щорічної допомоги на оздоровлення.

         З матеріалів справи вбачається, що управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова здійснює позивачу виплату  щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

         Виплата щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_5 за 2009 рік  здійснена відповідачем 16 жовтня 2009 року.

         Статтею 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2009 року - 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні.

          Верховною Радою України дія статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2009 рік не призупинялась.  

         Таким чином, відповідач у 2009 році повинен був виплатити позивачу  щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 2600 гривень (650 х 4 = 2600), однак  сплатив  йому лише 90 гривень, тобто не виплаченою залишилась сума у розмірі  2510 грн. (2600- 90 = 2510).

         З урахуванням викладеного, судова колегія не може визнати законною та обґрунтованою постанову суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5  в частині визнання противоправними дій управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова щодо нарахування та виплати  не в повному обсязі щорічної допомоги на оздоровлення позивача за 2009 рік, та відмови щодо зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік.

         З огляду на це, судова колегія скасовує постанову суду в цій частині та ухвалює нове рішення, яким визнає протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_5 щорічної  допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також  обов’язує відповідача здійснити перерахунок та провести відповідні виплати  щорічної допомоги на оздоровлення  ОСОБА_5 за 2009 рік, як особі віднесеної до 1 категорії учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС, у відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням фактично виплачених йому сум за 2009 рік.

         Доводи управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова про те, що виплату допомоги на оздоровлення воно здійснює в порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги.

         Згідно з ч. 1  ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

         Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

        Наявність у позивача права на призначення йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).

         Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

         Крім того, розмір виплат, передбачених вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України,  не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміру, кратному мінімальній заробітній платі, яка збільшувалась в різні часи Законами України «Про встановлення мінімальної заробітної плати» на відповідні роки.

         Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

             В той же час, судова колегія погоджується з постановою суду про відмову у задоволенні позову  ОСОБА_5 щодо здійсненням  відповідачем перерахунку та виплатити недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік.

          Виплата щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_5 за 2008 рік  здійснена відповідачем  13 лютого 2008 року.

 Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет  на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп від 22 травня 2008 року вказана норма Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» визнана неконституційною.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Таким чином, з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали, внаслідок ліквідації наслідків на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет  України на 2008 рік», відповідно.

         З огляду на це, органи соціального захисту населення, здійснивши позивачу в зазначений період, виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік», діяли правомірно, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

         Отже, в період 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст. 48  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

         Виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер.

         Таким чином право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

         Оскільки позивач скористався своїм правом на отримання щорічної допомоги на оздоровлення до винесення 22 травня 2008 року рішення Конституційним Судом України, підстави для стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення  за 2008 рік відсутні.

         Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

          Керуючись ст. ст. 15, 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313,   ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

                                                           в и р і ш и л а:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити - частково.

       Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 січня 2010 року в частині відмови ОСОБА_5 у задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова нарахувати йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести відповідні виплати - скасувати.

       Визнати бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_5 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправною.

         Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова здійснити перерахунок та провести відповідні виплати ОСОБА_5 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, як особі віднесеної до 1 категорії учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС, у відповідності до положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням фактично виплачених йому сум за 2009 рік.

         В іншій частині постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 січня 2010 року залишити без змін.

        Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

          Головуючий:

          Судді: