АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2006 року.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого судді  Козака 1.0.,

суддів Ходоровського М.В., ДемковичаЮ.Й.,

при секретарі СтецьІ.В.,

з участю апелянтів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представника

відповідача Монастирській В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Тернопільського обласного управління про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулися із вимогою до суду про зобов'язання відповідача здійснити переоформлення компенсаційного рахунку № НОМЕР_1 в сумі 5340,36 грн., який належить ОСОБА_1, на ім'я ОСОБА_2.

В обґрунтування своїх вимог зазначили, що відповідач, без законних підстав, на вимогу ОСОБА_1 відмовився вчинити дану дію, внаслідок чого заподіяв їм моральну шкоду, яку оцінюють в 1200,00 грн.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 14.05.06 у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.

Не погодившись із рішення суду, позивачі звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати його, оскільки воно прийняте із порушенням норм матеріального права, та постановити нове, яким задовольнити їхні вимоги в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи із наступних мотивів.

У силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно визначені правовідносини, які виникли між сторонами спору та вірно оцінено докази, язі подані сторонами та досліджені в судовому засіданні.

Справа № 22ас - 375                                          Головуючий у 1-й інстанції - Хома М.В.

Категорія                                                          Доповідач - Демкович Ю.Й.

Так, із матеріалів справи вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 відповідачем відкрито компенсаційний рахунок № НОМЕР_1 на суму 5340,36 грн. для компенсації понесених ним втрат у зв'язку із знеціненням заощаджень, що були ним розміщенні в установі Ощадбанку СРСР в період до 02.01.92.

Підтвердженням вкладу є ощадкнижка ОСОБА_1, яка стверджує, що на ім'я останнього 21.12.81 відкрито рахунок № НОМЕР_2 в сумі 3500,00 крб.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що компенсаційний рахунок лише дає право ОСОБА_1 отримати в майбутньому в якості компенсації кошти в сумі 5340,36 грн., які виділяються для цих цілей із Державного бюджету України в порядку, встановленому КМ України, й оскільки законодавством України не передбачено можливості вчинення будь-яких дій щодо компенсаційних рахунків, тому визнав вимоги позивачів безпідставними.

Із таким висновком колегія суддів погоджується.

Апеляційна інстанція виходила із того, що Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" /надалі "Закон"/ визнано як обов'язок держави компенсувати понесені втрати вкладникам у зв'язку із знеціненням вкладів, що були ними розміщенні в установі Ощадбанку СРСР в період до 02.01.92.

Дане зобов'язання не є боргом держави, а компенсаційною виплатою, порядок надання та розміри якої визначаються КМ України.

Це підтверджує ст. 2 Закону, згідно із якою Держава зобов'язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.

Оскільки Законом не передбачено переоформлення компенсаційних рахунків із одного вкладника на іншого, тому висновок суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права і застосувати положення ст.ст. 11,512 ЦК України неможливо.

Враховуючи наведене, апеляційна інстанція не вбачає підстав для скасування постанови з мотивів, наведених у скарзі.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом одного місяця.