ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          

25.05.10                                                                                           Справа№ 11/62 

 Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.          

 по справі за позовом: Приватного підприємства «Астра», м.Львів

до відповідача: Комунального підприємства «Розділжитлосервіс», м.Новий Розділ Львівської області 

про стягнення 162709,00грн.

 В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Гулін Ю.О. - предст. доручення б/н від 05.05.2010року

від відповідача: Фурса В.Г. –предст. доручення № 1347 від 11.11.2009року

 Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

 Суть спору: Приватне підприємство «Компанія «Астра»звернувся до господарського суду Львівської області із позовом про стягнення із Комунального підприємства «Розділжитлосервіс»162709,00грн. боргу, з яких: 142526,42грн. –основна заборгованість, 15723,32грн.-інфляційні, 3366,47грн.-річні та 1092,79грн.-пені.

Позивач позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні. 

Відповідач проти позову не заперечує.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір № 101 від 01.01.2008року та № 75 від 01.02.2009року на ремонт і технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем на підставі яких позивач здійснює ремонт і технічне обслуговування ліфтів на об»єктах «замовника».

На виконання умов договору позивач (виконавець за договором) надавав відповідачу (замовнику за договором) послуги по технічному обслуговуванню ліфтів за період з січня 2008року по лютий 2010року на загальну суму 348158,82грн., що підтверджується Актами –рахунками № 75 приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню обладнання ліфтів за лютий-грудень 2008року, січень-грудень 2009року та січень-лютий 2010року.

Відповідно до п.п.2.2.1 договорів на ремонт і технічне обслуговування ліфтів, відповідач зобов»язався своєчасно вносити плату за технічне обслуговування ліфтів.

Пунктом 3.2 договору № 101 від 01.01.2008року визначено, що замовник проводить оплату виконаних робіт не пізніше десятого числа наступного місяця, а п.п.3.3 договору № 75 від 01.02.2009року зазначено, що на підставі підписаних Актів «замовник»проводить оплату виконаних робіт не пізніше десятого числа наступного місяця.

Із врахуванням того, що повна оплата відповідачем була здійснена не в повному обсязі, у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 142526,42грн.

Дану суму позивач просить суд стягнути із відповідача в примусовому порядку.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано 15723,32грн.-інфляційні, 3366,47грн.-річні та 1092,79грн.-пені.

Таким чином, загальна сума позову складає 162709,00грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

01 січня 2008року сторони уклали типовий договір № 101 ремонт і технічне обслуговування ліфтів та обладнання диспетчерських систем та 01 лютого 2009року –договір № 75 на ремонт та технічне обслуговування ліфтів на підставі яких між сторонами виникли певні правовідносини в силу яких позивач надавав відповідачу послуги по технічному обслуговуванню ліфтів, що підтверджується Актами –рахунками № 75 приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню обладнання ліфтів за лютий-грудень 2008року, січень-грудень 2009року та січень-лютий 2010року, які останній зобов»язався оплатити на умовах визначених відповідними договорами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності та в межах норм цивільного та господарського законодавства України, Відповідачу згідно із умовами Договору надавалася відстрочка щодо оплати вартості отриманої продукції. 

Пунктом 3.2 договору № 101 від 01.01.2008року визначено, що замовник проводить оплату виконаних робіт не пізніше десятого числа наступного місяця, а п.п.3.3 договору № 75 від 01.02.2009року зазначено, що на підставі підписаних Актів «замовник»проводить оплату виконаних робіт не пізніше десятого числа наступного місяця.

Проте, Відповідач на власний розсуд та ризик, оплати послуг в повному обсязі не здійснив, заборгувавши позивачу на момент подання позову 142526,42грн.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки щодо оплати не виконав чим порушив свої обов'язки за Договором. 

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов»язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні втрити понесені ним внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов’язань та 3% річних за користування чужими коштами.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Також, позивач просить суд стягнути із відповідача пеню в розмірі 1092,79грн. передбачену п.4.1 договорів у розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу, але не більше подвійної ставки НБУ.

За правовою природою договір підряду є консенсуальним, двохстороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі [контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, підписавши договір без будь-яких зауважень, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 ГК України, погодився з його умовами, у тому числі і застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно вимог ст. ст. 32. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,- 

 

 в и р і ш и в :

 Позов задоволити повністю.

 Стягнути з Комунального підприємства «Розділжитлосервіс», вул. Грушевського, 37, м.Новий Розділ Львівської області (код ЄДРПОУ 22362258) на користь Приватного підприємства «Астра», вул. Гет.Мазепи, 4/112, м.Львів (код ЄДРПОУ 30477310) 162709,00грн. боргу, з яких: 142526,42грн. –основна заборгованість, 15723,32грн.-інфляційні, 3366,47грн.-річні, 1092,79грн.-пені,1627,09грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

 Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

  

Суддя