АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2006 року

Колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:

головуючого судді Фащевської Н.Є.,

суддів Стефлюк О.Д., Демковича Ю.Й.,

при секретарі Смій К.В.,

з участю представника апелянта і відповідача-позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень

на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2006 року по справі за позовом державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська Залізниця" /надалі" Львівська залізниця"/

до  ОСОБА_2,   ОСОБА_1,   ОСОБА_3, ОСОБА_4,

про визнання осіб таким, що втратили право користування житловим приміщенням, та  за   зустрічним   позовом   ОСОБА_2,   ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Львівської залізниці про усунення перешкод в користуванні житлом,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким його вимоги задовольнити, а в зустрічному позові відмовити. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи.

Крім цього зазначає, що через невірну оцінку доказів суд застосував неналежні норми матеріального права.

Рішенням Гусятинського районного суду від 11.05.06 відмовлено у задоволенні первинного позову, зустрічний позов задоволено, зобов'язано Львівську залізницю не чинити перешкод відповідачам-позивачам у користуванні квартирою в будинку АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на мотиви, викладені в ній.

Відповідач-позивач ОСОБА_1 просить відхилити скаргу, вважаючи доводи апелянта безпідставними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що рішення слід залишити без змін, виходячи із наступних мотивів.

У силу ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Справа № 22а -745                                             Головуючий у 1-й інстанції - Козяр Л.В.

Категорія                                                          Доповідач - Демкович Ю.Й.

Судом першої інстанції вірно визначені правовідносини, які виникли між сторонами спору та вірно оцінені докази.

Постановляючи рішення, суд виходив із того, що позивачем-відповідачем не наведено доказів про відсутність відповідачів-позивачів по місцю проживання (у спірній квартирі) понад шість місяців, а тому відмовив за безпідставністю у визнанні їх таким, що втратили право користування спірним житлом.

Із даним висновком слід погодитися.

Встановлено, що віддовідачі-позивачі проживають у квартирі АДРЕСА_1. За вказаною адресою проведена їх реєстрація.

Підставою вселення відповідачів у квартиру є ордер НОМЕР_1, виданий позивачем-відповідачем 24.11.80.

Із позовних вимог вбачається, що Львівська залізниця вважає спірне приміщення житлом, оскільки позов заявлений у відповідності до ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР.

У силу ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Із показів сторін встановлено, що позивач-відповідач отримав від відповідачів-позивачів ключі від житла для проведення ремонту й в подальшому чинить перешкоди останнім у користуванні ним.

Акт від 06.02.06 стверджує, що у спірній квартирі знаходилися речі повсякденного вжитку і їх перелік дає підстави вважати, що у квартирі постійно проживають відповідачі й даний акт заперечує твердження апелянта, що у житловому приміщенні останні не проживають понад 10 років.

Враховуючи дані обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом вірно вирішені позовні вимоги за первісним позовом, оскільки не доведено що відповідачі-позивачі без поважних причин впродовж останніх 6 місяців покинули житло й не проживають в ньму..

Апеляційна інстанція не приймає до уваги тверджень апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вони спростовуються доказами, зібраними у справі.

Так, Львівською залізницею не доведено, що дане приміщення є нежилим, навпаки, підстави позову та докази, які подані сторонами, стверджують, що спірне приміщення є житловим.

Крім цього встановлено, що позивач-відповідач чинить перешкоди відповідачам-позивачам в користуванні житлом, тому суд вірно дійшов до висновку про необхідність зобов'язати Львівську залізницю усунути ці перешкоди.

Доказів, що вказані перешкоди чинять інші особи, судом не здобуто і ці обставини не є предметом даного спору.

Враховуючи наведене, апеляційна інстанція не вбачає підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених у скарзі.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Тернопільської дирекції залізничних перевезень - відхилити.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2006 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий

Судді