АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2006 року.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого судді Демковича Ю.Й.,

суддів Стефлюк О.Д., Зварича С.Б.,

при секретарі Смій К.В.,

з участю апелянта й представника позивача-відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1, Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації /надалі "БТГУ, Байковецької сільської ради /надалі "рада"/, третьої особи - Тернопільської районної державної нотаріальної контори /надалі "нотконтора'У

про визнання права на спадщину та спонукання його зареєструвати, та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2, третьої особи - Тернопільської районної державної нотаріальної контори

про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 04.05.06 задоволено первинний позов, визнано за ОСОБА_2 право на спадщину за законом і за заповітом, а саме - житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований поАДРЕСА_1, земельну ділянку в розмірі 0,7553 га, з яких 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,5053 га для ведення особистого підсобного господарства та земельну ділянку в розмірі 2,17 га для ведення сільського господарства. Також зобов'язано БТІ зареєструвати за ОСОБА_2 право на спадщину за заповітом і за законом на зазначене спадкове майн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.

Не погодившись із рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його, через порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий судовий розгляд.

Порушення норм матеріального права вбачає в тому, що суд невірно дав аналіз зібраним по справі доказам, а саме - не врахував, що після смерті матері ОСОБА_3 він фактично прийняв спадщину, оскільки доглядав за житловим будинком та обробляв землю.

Справа № 22а - 738                                           Головуючий у 1-й інстанції - Берегуляк Ф.Г.

Категорія                                                          Доповідач - Демкович Ю.Й.

Тому вважає, що суд безпідставно позбавив його права спадкувати.

Щодо порушень норм процесуального права, то вказує, що суд не в повному обсязі з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на мотиви, зазначені в ній.

Представник позивача-відповідача просить відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення є законним і обґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити,   виходячи із наступних мотивів.

У силу ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно визначені правовідносини, які виникли між сторонами спору та вірно оцінено докази, язі подані ними та досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що сторони є рідними братом та сестрою й після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, набули право на спадкування майна останньої як за законом так і за заповітом. Заповіт складений спадкодавцем 29.10.98 на обох спадкоємців щодо спадкового майна в рівних долях.

Спадщина складається із житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,7553 га для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства і земельної ділянки площею 2,17 га для ведення сільського господарства.

ОСОБА_2 прийняла спадщину, оскільки проживала разом із спадкодавцем на час її відкриття. Місцем її реєстрації є АДРЕСА_1

Заяви про відмову від спадщини вона не подавала.

У свою чергу ОСОБА_1 не прийняв спадщини та у встановлено законом шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини у нотконтору не подав. Місце проживання та реєстрації останнього є АДРЕСА_2.

Також не подавалася заява про прийняття спадщини ОСОБА_2

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка-відповідачка, проживаючи із спадкодавцем, прийняла спадщину й заяви про відмову від спадщини не подавала.

Відмовляючи в зустрічному позові, суд виходив із того, що ОСОБА_1 не прийняв спадщин, оскільки не проживав із спадкодавцем, та у встановлені строки не подав заяви про прийняття спадщини й поважні причини для поновлення або ж продовження строку відсутні.

Із таким висновком слід погодитися.

Дійсно, у силу ст.ст. 1270, 1272 ЦК України, суд вправі поновити спадкоємцю шестимісячний строк, який він пропустив для прийняття спадщини, але лише при наявності поважних причин його пропуску.

Відповідач-позивач не довів поважності причин пропуску строку, який почався з моменту відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 й закінчився 26.02.05, навпаки, у матеріалах справи наявні докази що останній мав таку змогу, однак не скористався своїм правом. Із позовом до суду останній звернувся лише 12.04.06, тобто понад рік та місяць пропустив цей строк.

Тому колегія погоджується із позицією суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову.

Враховуючи те, що фактично залишився один спадкоємець - ОСОБА_2, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину (ст. 1268 ЦК), однак не подала заяву про її прийняття, тому суд першої інстанції вірно визнав за нею право на спадщину й поклав обов'язок провести реєстрацію цього права.

Враховуючи наведене, апеляційна інстанція вважає, що судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права й підстав для скасування рішення, з мотивів, наведених в скарзі, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена

безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.