Справа №22-ц-5799/2010 рік.                Головуючий 1-ї інстанції: - Скородєлова В.В.

Категорія: діти війни.                                                   Суддя-доповідач:  -  Кокоша В.В.

                                                           У Х В А Л А

                                   І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

        2 червня 2010 року.  Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                      головуючого - судді:  - Бобровського В.В.

                      суддів: - Хребтова В.П., Кокоші В.В.,

                      при секретарі: - Андрійко О.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області на постанову Куп’янського міськрайонного суду Харківської області  від 15 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області - про покладання обов’язку здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії,

                                                       в с т а н о в и л а :

          У січні 2010 року  ОСОБА_6  звернулася в суд із вказаним позовом.

         В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона відноситься до категорії  громадян «діти війни» та згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

         Проте управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області де вона перебуває на обліку, перерахунок пенсії не проводить та підвищену пенсію не виплачує.

         Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просила суд визнати противоправною бездіяльність відповідача та зобов’язати його провести перерахунок їй пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.      

         Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

         Постановою Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 15 лютого 2010 року позов задоволено частково.

         Визнано противоправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області.

         Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати  з  9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

         В іншій частині позову відмовлено.

         В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

         Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

         Відповідно до ст.   308 ЦПК України   апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

        Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення та виплати пенсій і доплат до них, повинно було здійснити позивачці відповідні нарахування та виплати, однак в порушення  вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» таких нарахувань та виплат не проводило.

        Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

        З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у відповідача як пенсіонерка та відноситься до категорії громадян, які мають статус «дитина війни», що стверджується пенсійним посвідченням.

         Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

         Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  призупинено на  2007 рік дію ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

          Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсій, відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

         Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».

         Відповідно до п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

         Положення п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з рішенням Конституційного Суду України  №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

          Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

        Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року спірні відносини регулювалися ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Оскільки відповідач не нараховував та не сплачував ОСОБА_6  щомісячну доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», суд правомірно зобов’язав управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області провести перерахунок пенсії позивачці з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

        Судова колегія погоджується з висновком суду про відмову позивачці у задоволенні позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком  з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.

         При цьому судова колегія виходить з того, що Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом всього 2006 року.

         З огляду на це, у відповідача   не було підстав нараховувати та виплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 19 січня 2006 року її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

         Доводи апеляційної скарги про відсутність коштів на забезпечення  доплат до пенсії, не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність механізму та коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

         Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни».

          Пенсійний фонд України діє у відповідності  до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

         Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

         З огляду на це, суд обґрунтованого дійшов висновку про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачці, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.

         Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін,  дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення.

         Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

        Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

        Керуючись  ст. ст. 15, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

                                                           у х в а л и л а:

         Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України Куп’янському районі Харківської області - відхилити.

        Постанову Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 15 лютого 2010 року залишити без змін.

        Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

               Головуючий:

               Судді: