Справа № 22-ц-5318/2010 рік.                     Головуючий 1-ї інстанції: - Пілюгіна О.М.

Категорія: право власності.                                          Суддя-доповідач: -  Кокоша В.В.

                                                    У Х В А Л А

                                     І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

         2 червня 2010 року.  Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                      головуючого - судді:  - Бобровського В.В.,

                      суддів: - Хребтова В.П., Кокоші В.В.,

                      при секретарі: - Андрійко О.В.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області - про визнання права власності на автомобільний причіп за  набувальною давністю,  

                                                      в с т а н о в и л а :

         У липні 2009 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.

         В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з липня 1982 року по 28 лютого 1998 року він працював водієм в радгоспі ім. Кірова та КСП ім. Кірова Харківського району і області.

          Рішенням загальних зборів членів КСП ім. Кірова №17  від 25 січня 1998 року задоволено його заяву про вихід із членів КСП з належним йому майновим паєм та передачею в натурі земельної ділянки.

         В зазначеному рішенні сума та вид переданого йому майнового паю чітко не визначені, але фактично за рішенням зборів йому передано автомобільний причіп  ГКБ 8350, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та технічний паспорт на нього.

         З 2000 року по день звернення з позовом в суд вказаний причіп перебуває біля будинку АДРЕСА_1 та використовується ним для зберігання різних речей.

         Оформити право власності на майновий пай у вигляді автомобільного причепа він не має можливості, оскільки 12 липня 2004 року  КСП ім. Кірова  виключено з ЄДРПОУ.

         Посилаючись на те, що він добросовісно заволодів автомобільним причепом та безперервно і відкрито користується ним протягом 9 років, ОСОБА_6 просив суд визнати за ним права власності на автомобільний причіп  ГКБ 8350, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 за набувальною давністю.

         Відповідач, в особі свого представника, проти позову не заперечував.

         Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

         Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

         Відповідно до ст.   308 ЦПК України   апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

         Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не довів у суді, що спірний автомобільний причеп був переданий йому рішенням загальних зборів членів КСП ім. Кірова у вигляді майнового паю при виході його з членів КСП та добросовісного заволодіння причепом.

         Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

         Згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

         Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

         З матеріалів справи вбачається, що з 2 липня 1982 року ОСОБА_6 працював на посаді водія в радгоспі ім. Кірова Харківського району Харківської області, який розпорядженням Харківського районного виконавчого комітету №183  від 11 березня 1997 року  перереєстровано в  КСП ім. Кірова.

         28 лютого 1998 року позивач звільнився з роботи з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП України.

         Рішенням загальних зборів членів КСП ім. Кірова №17 від 25 січня 1998 року задоволено заяву ОСОБА_6 про вихід його з членів КСП ім. Кірова з передачею в натурі земельної ділянки (паю) згідно з сертифікатом серії ХФ №0158046  на полі  за  №6 (а. с.9).

         Вказане рішення загальних зборів не містить відомостей щодо передачі ОСОБА_6  майнового паю у вигляді спірного автомобільного причепу.

         В той же час,  із довідки начальника ВРЕР №2 ГУ МВС України в Харківській області від 18 червня 2009 року вбачається, що автомобільний причіп ГКБ 8350, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстровано за радгоспом ім. Кірова Харківського району і області (а. с. 12).

         Згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області від 18 червня 2009 року КСП ім. Кірова видалено з ЄДРПОУ 12 липня 2007 року на підставі повідомлення про скасування державної реєстрації, наданого Харківською районною державною адміністрацією (а. с.13).

         Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

          Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

         Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

         Матеріали справи не містять доказів того, що рішенням загальних зборів членів КСП ім. Кірова №17  від 25 січня 1998 року ОСОБА_6 передано майновий пай у вигляді спірного автомобільного причепу.

         Не надано такі докази позивачем і в судовому засіданні апеляційної інстанції.

         З огляду на це, суд правильно дійшов висновку, що позивач не довів   добросовісного заволодіння автомобільним причепом, який належить КСП ім. Кірова та обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.

         Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін,  дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення.

         Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що спірним причепом він добросовісно володіє на підставі договору оренди, укладеного між ним та КСП ім. Кірова 11 січня 2000 року, не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги,  оскільки заволодіння майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, не було предметом розгляду суду першої інстанції та з цих підстав позивач до суду з позовними вимогами не звертався.    

         Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

         Зважаючи на те, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

         Керуючись  ст. ст. 15, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

                                                          у х в а л и л а :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

         Рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 березня 2010 року залишити без змін.

        Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

 Судді: