Справа № 22-ц- 5134/2010 рік.                          Головуючий 1-ї інстанції: - Шестак О.І.

Категорія: договірні.                                                      Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.                        

                                            У Х В А Л А

                             І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

         2 червня   2010 року.    Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                        головуючого - судді: - Бобровського В.В. ,

                        суддів: - Хребтова В.П.,   Кокоші В.В.,

                        при секретарі: - Андрійко О.В.,      

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дзержинського  районного суду м. Харкова від 9 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Східно-Український банк «Грант»  - про зобов’язання здійснити перерахунок суми банківського вкладу,

                                                        в с т а н о в и л а :

         У червні 2008 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.

         В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 12 квітня 1993 року він та акціонерний Східно-Український біржовий банк «Студгрант», правонаступником якого є  ПАТ «Східно-Український банк «Грант», уклали договір банківського вкладу (контракт), згідно з яким він вніс до банку на ім’я неповнолітньої  ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 вклад у суму 10 000 крб., строком понад 5 років, з умовою нарахування 150 % річних.

        8 квітня 1994 року сума банківського вкладу збільшена ним до 110 000 крб.

        У грудні 2007 року він звернувся до відділення №19 ПАТ «Східно-Український банк «Грант» з проханням надати  йому відомості про стан вкладу.

        У січні 2008 року відповідач надав розрахунок, згідно з яким станом на 21 січня 2008 року сума банківського вкладу складала 1 грн. 10 коп., а сума  нарахованих процентів 21 грн. 16 коп.

         Здійснений №19 відділенням ПАТ «Східно-Український банк «Грант розрахунок є невірним, оскільки відповідач не приєднує до суми  банківського вкладу нараховані проценти та при наступному нарахуванні не бере до уваги вже збільшену суму вкладу.

         За його розрахунком  на 30 квітня 2008 року сума банківського вкладу повинна складати 726 447 грн. 23 коп.

         Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 526, 629, 1061 ЦК України, ОСОБА_6 просив суд зобов’язати ПАТ «Східно-Український банк «Грант» здійснити перерахунок банківського вкладу, відкритого на ім’я ОСОБА_7, відповідно до  розрахунку наведеного ним в позовній заяві.  

         Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

         Рішення Дзержинського  районного суду м. Харкова від 9 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

         В запереченнях ПАТ «Східно-Український банк «Грант» просить відхилити апеляційну скаргу, та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

        Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

        Відповідно до ст.   308 ЦПК України   апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

         Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що розрахунок суми банківського вкладу ОСОБА_7, проведено відповідачем з дотриманням чинного законодавства.

         Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

         З матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 1993 року  між ОСОБА_6 та акціонерним Східно-Українським біржовим банком «Студгрант», правонаступником якого є акціонерний «Східно-Український банк «Грант», а в подальшому ПАТ «Східно-Український банк «Грант», укладено договір банківського вкладу (контракт), згідно з яким позивач вніс до рахунок  банку на ім’я неповнолітньої  ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 вклад у сумі 10 000 крб., строком понад 5 років, з умовою нарахування 150 % річних.

         8 квітня 1994 року сума вкладу збільшена позивачем до 110 000 крб.

         З дня внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок на них  банком нараховувались проценти з розрахунку 150% річних. При цьому, проценти нараховувались безпосередньо на суму вкладу, без додавання до нього суми попередньо нарахованих процентів, оскільки умовами укладеного контракту передбачалося нарахування процентів  лише на суму вкладу.

         Листом від 23 червня 1995 року №284 відповідач  повідомив ОСОБА_6, що у зв’язку зі зміною облікової ставки Національного банку України з 7 червня 1995 року на вклад будуть нараховуватись проценти виходячи зі ставки 10 % річних.

         Починаючи з 7 червня 1995 року до 5 квітня 2008 року відповідач нараховував проценти на  банківський вклад з розрахунку 10 % річних.

          На підставі Указу Президента України №762/96 від 25 серпня 1996 року «Про грошову реформу в Україні» українські карбованці підлягали обміну до 2 вересня 1996 року на гривні за курсом 100 000 крб. за 1 гривню.

         Згідно розрахунку, наданого ПАТ «Східно-Український банк «Грант» до суду,  внесена позивачем сума  банківського вкладу у розмірі 10000 крб. після обміну стала дорівнювати 10 коп., а сума вкладу в розмірі 100000 крб. після обміну стала дорівнювати 1 грн.      

        Сума нарахованих процентів, яка становила 220 509 крб. 58 коп., після обміну стала дорівнювати 2 грн. 21коп.

        Станом на 1 вересня 1996 року сума вкладу  ОСОБА_7 складала 1 грн. 10 коп., сума нарахованих процентів 2 грн. 21коп.

        1 січня 2004 року втратив чинність ЦК Української РСР,  та набрав чинності  новий ЦК України.

         Частиною 2 ст. 1058 ЦК України передбачено, що  договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

         Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 1061 ЦК України банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

         У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

         Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

          Листом від 29 лютого 2008 року №974/03-1-01 позивача повідомлено про застосування до  депозитного банківського вкладу процентів, виходячи зі ставки 1 % річних.

          Вказаний лист був отриманий позивачем 6 березня 2008 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, у зв’язку з чим з 6 квітня 2008 року банк став застосовувати до депозитного вкладу процентну ставка з розрахунку 1 % річних.

         Станом на 1 травня 2008 року  загальна  сума  банківського вкладу ОСОБА_7 становила 4 грн. 70 грн., яка складалася з  суми вкладу в розмірі 1грн.10 коп., суми нарахованих процентів в розмірі 3грн. 60 коп.

        Відповідно до  вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  

        Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

        Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

        Доказів того, що проведений відповідачем розрахунок суми банківського вкладу є невірним, матеріали справи не містять.

         Не надані такі докази ОСОБА_6 і у судовому засіданні апеляційної інстанції.

         З огляду на це, суд першої інстанції обґрунтовано  дійшов висновку, що розрахунок банківського вкладу ОСОБА_8 проведено відповідачем відповідно до чинного законодавства.  

         Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення.

         Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

        Зважаючи на те, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

         Керуючись  ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319  ЦПК України, судова колегія,

                                                         у х в а л и л а :

          Апеляційну  скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

         Рішення Дзержинського  районного суду м. Харкова від 9 лютого 2010 року без змін.      

        Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

           Головуючий:

           Судді: