Справа № 22-ц-4812/2010 рік.               Головуючий 1-ї інстанції: - Мартинова О.М.

Категорія: перерахунок пенсії.                                Суддя-доповідач:  -  Кокоша В.В.

                                                            У Х В А Л А

                                  І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

        26 травня 2010 року.  Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                      головуючого - судді:  - Бобровського В.В.,

                      суддів: - Пономаренко Ю.А., Кокоші В.В.,

                      при секретарі: - Андрійко О.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова  від 20 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова - про  відновлення порушеного права на пенсію,

                                                         в с т а н о в и л а:

         У  травні 2009 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.

         В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому повинен отримувати основну та додаткову пенсії у розмірах визначених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

        Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідає діючому законодавству та відмову управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова привести їх у відповідність із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_6 просив суд визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки з 1 жовтня 2007 року.

         Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

         Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 липня 2009 року позов  задоволено частково.

         Визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова у здійсненні ОСОБА_6 перерахунку пенсії протиправною.

         Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова здійснити з 1 жовтня 2007 року ОСОБА_6 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком, розмір якої визначається ст. 28 Закону України «Про загальне обов’язкове державне пенсійне страхування», за виключенням періоду часу з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року.

         Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова здійснити з 1 жовтня 2007 року ОСОБА_6 перерахунок та виплату  додаткової пенсії  за шкоду, завдану здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, яка визначається ст. 28 Закону України «Про загальне обов’язкове державне пенсійне страхування», за виключенням періоду часу з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року.

         В іншій частині позову відмовлено.

         В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

          Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

          Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що відповідач безпідставно не здійснив позивачу перерахунок і виплату основної та додаткової пенсії у розмірах визначених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

         Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

          З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визнаний інвалідом ІІ групи та належить до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

         Позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, де  він перебуває на обліку як пенсіонер, з заявою про нарахування основної та додаткової пенсій у розмірах, визначених ст. ст. 50 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастроф», але в проведенні перерахунку пенсії йому відмовлено.

         Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

         Відповідно до ст. 50  вказаного Закону, особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

         Згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.  

         Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року  внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

         Відповідно до ст. 50  вказаного Закону, особам, віднесеним до 1 категорії  і які визнані інвалідами II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначалася щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

         Крім того, згідно зі змінами, внесеними до  ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було визначено, що в усіх випадках розмір пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

         Таким чином, у період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року  відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства та підстав вважати його дії такими, що не відповідають вимогам  діючого законодавства  у суду відсутні.

         Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Отже, з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року при визначенні розміру основної та додаткової пенсії ОСОБА_6 застосуванню підлягали  норми ст. ст. 50 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних  виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

         Зі  ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

         За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не існує.

         Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також: розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

         Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

         Аналіз вказаної норми, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

        Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

        Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

        Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

         Отже, висновок суду щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій позивачу у разі встановлення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність є обґрунтованим.

            Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін,  дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення.

         Доводи апеляційної скарги не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

         Керуючись  ст. ст. 15, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

                                                           у х в а л и л а :

         Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова - відхилити.

    Постанову  Фрунзенського районного суду м. Харкова  від 20 липня 2009 року  залишити без зміни.

        Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

          Головуючий:

          Судді: