РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13   березня  2007   року                                                                                         справа  № 2-1464/07

Малиновський  районний  суд  міста  Одеси  в   складі: Головуючого  судді  Михайлюка  О.А., при  секретарі  Бондаренко  Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданих в наслідок ДТП, за участю залученого судом  в  якості  співвідповідача  ОСОБА_3,   -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданих в наслідок ДТП, уточнивши позовні вимоги під час розгляду справи, просить суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду заподіяну дорожньо-транспортною пригодою в сумі 12 805 гривень 69 копійок, 2020 гривень в рахунок оплати юридичних послуг, 171 гривня 96 копійки в рахунок оплати державного мита та моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень, а всього 17 383 гривні 83 копійки, посилаючись на те, що 27 квітня 2006 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ІЖ» д/н НОМЕР_1, який належить на праві власності відповідачці - ОСОБА_2, по проспекту Свободи в місті Одесі, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Ситроен» д/н НОМЕР_2, під керуванням  позивача,   який  рухався  в  зустрічному  напрямку.

В наслідок ДТП автомобілю позивача були завдані механічні пошкодження. У зв'язку з тим, що до наступного часу відповідачка ОСОБА_2 добровільно не відшкодувала  заподіяну  шкоду,   він  змушений  звернутись  з  цим  позовом  до  суду.

Крім того, через те, що трапилось позивач втратив душевний спокій, був позбавлений транспортного засобу, з вини відповідачки ОСОБА_2, яка порушила його цивільні права, він нервував, переживав, чим відповідачка заподіяла йому моральну  шкоду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги свого довірителя, просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_2 12 805 гривень 69 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2020 гривень в рахунок оплати юридичних послуг, 171 гривня 96 копійки в рахунок оплати державного мита  та  моральну  шкоду  в  розмірі  2   000  гривень,   а  всього   17   383  гривні   83  копійки.

Представник відповідачки - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та пояснив суду, що 29 березня 2006 року ОСОБА_2 видала нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої уповноважила ОСОБА_3 експлуатувати належний їй на праві власності автомобіль марки «ІЖ» д/н НОМЕР_1. Дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої автомобілю позивача були завдані механічні пошкодження, сталася з вини ОСОБА_3, який керував автомобілем «ІЖ» д/н НОМЕР_1 на підставі зазначеної довіреності, що підтверджується постановою суду, тобто він як винний в скоєнні ДТП повинен відшкодувати позивачу матеріальні і моральні збитки, тому вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2  слід  відмовити.

ОСОБА_3, залучений судом до розгляду справи в якості співвідповідача, пояснив суду, що він знаходився в трудових відносинах з ПП «Ваш сад», засновником якого є ОСОБА_2. З метою виконання службових обов'язків ОСОБА_2 29 березня 2006 року видала на його ім'я нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої уповноважила його експлуатувати належним їй на праві власності автомобілем марки «ІЖ» д/н НОМЕР_1. 27 квітня 2006 року він керуючи зазначеним автомобілем, допустив зіткнення з автомобілем позивача в наслідок чого йому були завдані механічні пошкодження. Оскільки в той час коли сталася дорожньо-транспортна пригода він виконував покладені на нього трудові обов'язки, вважає що матеріальні та моральні збитки повинні бути стягнуті з власника транспортного засобу - ОСОБА_2.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної  та  моральної  шкоди  завданих  в  наслідок  ДТП  задоволенню  не  підлягають.

В судовому засіданні встановлено, що 27 квітня 2006 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ІЖ» д/н НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2, по проспекту Свободи в місті Одесі, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Ситроен» д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який  рухався  в  зустрічному  напрямку.

ОСОБА_3, керував автомобілем «ІЖ» д/н НОМЕР_1, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 29.03.2006 року, згідно якої ОСОБА_2 уповноважила  його  експлуатувати  зазначений  автомобіль.

Постановою Суворівського районного суду міста Одеси від 16.06.2006 року ОСОБА_3 був визнаний винним в порушенні ПДР та скоєнні адміністративного  порушення  передбаченого  ст.   124   КпАП  України.

Відповідно ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,   відшкодовується  в  повному  обсязі  особою,   яка  її  завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно п. 4 Постанови пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління  або  з   інших  підстав  -  договору  оренди,   довіреності   тощо.

Посилання ОСОБА_3 на той факт, що під час скоєння ДТП він знаходився в трудових відносинах з ПП «Ваш сад», засновником якого є ОСОБА_2, у зв'язку з чим суд, на його думку, повинен керуватися нормами цивільного законодавства відповідно яких юридична особа зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану її працівником при виконанні ним своїх трудових обов'язків,   не  найшли  свого  підтвердження  під  час  розгляду  справи.

Крім того відповідно акту перевірки Територіальної державної інспекції праці у Одеській області № 15-01-046/398 від 26.12.2006 року, встановлено що ОСОБА_3 не був працівником та не перебував в трудових відносинах  з  ПП  «Ваш  сад».

Відповідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її   вини.

З вини відповідачки ОСОБА_2 не були порушені цивільні права  позивача  та  нанесена  моральна  шкода.

Виходячи з викладеного, в судовому засіданні позивачу було запропоновано замінити відповідачку ОСОБА_2 належним відповідачем, однак у зв'язку з тим що позивач не надав на це свою згоду, ОСОБА_3  був   залучений  до  розгляду  справи  тільки  в   якості   співвідповідача.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної  шкоди  завданої  в  наслідок  ДТП.

Одночасно, слід зазначити, що відмова суду задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди завданої в наслідок ДТП, не позбавляє ОСОБА_1 звернутись до належного відповідача з позовом про відшкодування заподіяної йому шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, Постановою пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст. ст.   10,   58,   60,   209,   212,   213,   214,   215   ЦПК  України,   суд  -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданих в наслідок дорожньо-транспортної  пригоди  -  відмовити.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання  заяви  про  апеляційне  оскарження.