ЗАОЧНЕ     РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

Справа № 2-153/10

14 травня 2010 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в

складі головуючої: судді Янжули С.А.

при секретарі: Лиман Н.П.

за участю     позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», третя особа Закрите акціонерне товариство «ОКП Банк» про захист прав споживачів, стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В  :

16.07.2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», третя особа Закрите акціонерне товариство «ОКП Банк» про захист прав споживачів, стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що 06 березня 2008 року між нею, як страхувальником, та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова», як страховиком, було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, про відшкодування Страховиком збитків, які може зазнати Страхувальник у разі пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього. (Договір №1672 від 06.03.2008 року). Договір страхування стосувався купленого нею автомобіля «Пежо-308», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2.

Згідно п. 6.5. договору, страхова сума складає 148 888,29 гривень.

22 грудня 2008 року настав страховий випадок, тобто сталась ДТП, внаслідок якої був пошкоджений належний їй автомобіль. В момент ДТП керував вказаним застрахованим автомобілем ОСОБА_3, який вписаний в реєстраційний документ транспортного засобу, та керував автомобілем на законних підставах. На місце пригоди були викликані працівники ДАІ, які склали необхідні документи, та зареєстрували факт ДТП. Внаслідок вказаного страхового випадку її автомобіль «Пежо-308» отримав технічні ушкодження на загальну суму 51850,32гривень.

У встановлений договором страхування термін вона звернулась в страхову компанію, якій відразу були надані необхідні документи для одержання страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль.

Згідно п. 8.6 договору №1672 від 06.03.2008 року, укладеного між позивачкою, як страхувальником та ВАТ « Страхова компанія «Нова» як страховиком, страхова компанія впродовж 10 банківських днів з моменту одержання необхідних документів для підтвердження страхового випадку, повинна здійснити виплату.

Згідно пам’ятки страхувальнику про надання документів № Д-00006293 від 25 грудня 2008 року, вона надала ВАТ «СК «Нова» всі необхідні документи.

Згідно наряду-замовлення сервісного центру «Пежо» №6423 від 19.10.2009 року фактичні витрати на ремонт пошкодженого автомобіля на теперішній час складають 61285,23гривень, що і є дійсним розміром шкоди завданої позивачці пошкодженням автомобіля.

Не дивлячись на це, починаючи з моменту звернення до страхової компанії і до цього часу вона не одержала передбаченого договором страхового відшкодування.

Просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача на її користь в рахунок страхового відшкодування 56706 гривень 56 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди – 50000 гривень, та 250 гривень, сплачених нею за інформаційно-технічне забезпечення позову в суді.

21 січня 2010 року позивачка подала уточнену позовну заяву, в якій просить суд:

- визнати незаконними дії відповідача за будь-якою або сукупністю таких підстав, як:

а) використання відповідачем нечесної підприємницької практики;

б) обман позивача;

- стягнути з ВАТ « СК «Нова» на її користь матеріальну шкоду на загальну суму 152637,38 гривень за такими складовими:

а) витрати на ремонт транспортного засобу у сумі - 61285,23 гривень;

б) за прострочення термінів здійснення виплати страхового відшкодування неустойку у сумі – 6008,91 гривень;

в) збитки від інфляції у сумі – 4562,80 гривень;

г) три проценти річних від простроченої суми – 1461,75 гривень;

д) сума за використання обману при вчинені правочину у розмірі – 73318,69 гривень;

е) витрати на правову допомогу у сумі - 6000 гривень;

- стягнути з ВАТ «СК «Нова» на її користь витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі – 32 гривні;

- відшкодувати позивачу за рахунок відповідача моральну шкоду на загальну суму -  50000 гривень за такими складовими:

а) за укладання Договору добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №1672 від 06.03.08р., який із самого початку не передбачав страхового захисту позивача, у сумі 5000 гривень;

б) за необхідність захисту порушених прав, моральні страждання викликані незаконною відмовою Страховика від виплати страхового відшкодування, що призвело до значних змін у повсякденному житті позивачки в сумі 10000 гривень;

в) за шкоду, завдану позивачці у вигляді її душевних страждань, наслідком яких є ушкодження її здоров’я в сумі 35000 гривень.

31 березня 2010 року позивачка подала уточнену позовну заяву, в якій просить суд:

- визнати незаконними дії відповідача за будь-якою або сукупністю таких підстав, як:

а) використання відповідачем нечесної підприємницької практики;

б) обман позивача;

- стягнути з ВАТ « СК «Нова» на її користь матеріальну шкоду на загальну суму 179195,14 гривень за такими складовими:

а) витрати на ремонт транспортного засобу у сумі - 61285,23 гривень;

б) за прострочення термінів здійснення виплати страхового відшкодування неустойку у сумі – 15124,86 гривень;

в) збитки від інфляції у сумі - 8102,11 гривень;

г) три проценти річних від простроченої суми - 2085,37 гривень;

д) сума за використання обману при вчинені правочину у розмірі - 86597,57 гривень;

е) витрати на правову допомогу у сумі - 6000 гривень;

- стягнути з ВАТ «СК «Нова» на її користь витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі – 32 гривні;

- відшкодувати позивачу за рахунок відповідача моральну шкоду на загальну суму -  50000 гривень за такими складовими:

а) за укладання Договору добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №1672 від 06.03.08р., який із самого початку не передбачав страхового захисту позивача, у сумі 5000 гривень;

б) за необхідність захисту порушених прав, моральні страждання викликані незаконною відмовою Страховика від виплати страхового відшкодування, що призвело до значних змін у повсякденному житті позивачки в сумі 10000 гривень;

в) за шкоду, завдану позивачці у вигляді її душевних страждань, наслідком яких є ушкодження її здоров’я в сумі 35000 гривень.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день слухання справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду невідомі.

Надав суду заперечення, в якому зазначив, що 06 березня 2008 року між ВАТ «Страхова компанія «Нова» та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №1672. Об’єктом страхування за цим договором були майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпоряджанням автомобіля «Пежо-308», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі – застрахований автомобіль).

23 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до страховика із письмовим повідомленням про подію із транспортним засобом, згідно якого із застрахованим автомобілем 22 грудня 2008 року сталася подія, яка має ознаки страхового випадку. З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого позивачу, ВТ «Страхова компанія «Нова» було замовлено експертизу у ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Легіон». Відповідно до Звіту №3438 від 22 січня 2009 року, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 51850 гривень 32 копійки. Враховуючи той факт, що згідно п.21.1 Договору вигодо набувачем є ЗАТ «ОТП Банк», ВАТ «Страхова компанія «Нова» на адресу останнього було направлено листа №498/0/3-09 від 27 січня 2009 року. У відповідь «ОТП Банк» листом №21-4/158 від 29 січня 2009 року повідомив, що не має заперечень щодо виплати суми страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_1 на ремонт транспортного засобу «Пежо-308», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, але після укладання Додаткової угоди до Договору страхування №1672 від 06 березня 2008 року на суму не меншу, ніж сума страхового відшкодування та надання її до Банку. Враховуючи вказану відповідь вигодонабувача, ВАТ «Страхова компанія «Нова» звернулося з листом №1106/0/3-09 від 27 лютого 2009 року до позивача з проханням укладення Додаткової угоди до Договору, однак, ОСОБА_1 не виконала умови Банку. Крім того, дослідивши документи, надані позивачем на підтвердження обставин страхового випадку, ВАТ «Страхова компанія «Нова» було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, про що й було повідомлено останню листом №1387/0/3-09 від 13 березня 2009 року. Причини відмови полягали в наступному. Договір страхування було укладено на підставі письмової заяви ОСОБА_1 (заява на страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу), яка була нею особисто підписана, про що свідчить власний підпис страхувальника. Слід зазначити, що підпис, який міститься на даній заяві ідентичний підпису, який міститься на договорі страхування та позовній заяві. Таким чином, твердження позивача про те, що вона не підписувала зазначеної заяви є абсолютно неправдивими та такими, що вводять суд в оману. У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначила, що найменший стаж водія для осіб, які мають право знаходитись за кермом застрахованого автомобіля складає 1-3 повних років. Такі дані є особливо важливими, оскільки на підставі Заяви на страхування Страховик визначає умови страхування та страховий тариф. Як вбачається з довідки про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ з обслуговування м. Ялта, 22 грудня 2008 року на вул. Сеченова, 25а у м. Ялта сталася дорожньо-транспортна пригода і внаслідок порушення правил маневрування застрахований автомобіль здійснив наїзд на перешкоду. За кермом автомобіля знаходився ОСОБА_3, водійський стаж якого на момент ДТП становив 9 місяців. Таким чином, дані обставини страхового випадку відрізняються від відомостей, викладених в заяві на страхування. Крім того, у заяві на страхування, яку підписала позивач, зазначено, що відомості, зазначені у заяві, є дійсними, а у разі, якщо вони частково або повністю зміняться, ОСОБА_1 зобов’язується сповістити про це страховика у письмовій формі протягом трьох робочих днів з моменту настання змін. Разом з тим, згідно ст.21 Закону України «Про страхування» та ст.989 Цивільного Кодексу України страхувальник зобов’язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику. Відповідно до п.5.2.1. Договору страхування страхувальник зобов’язаний надати страховику необхідну інформацію про об’єкт страхування, всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, відповідно до заяви про страхування і надалі інформувати його у письмовій формі про будь-яку суттєву зміну інформації, наданої у заяві про страхування, протягом трьох робочих днів з моменту такої зміни. Водійський стаж є суттєвою обставиною, оскільки, як вже зазначалося, тягне збільшення страхового ризику. Однак, позивач письмово не повідомила ВАТ «Страхова компанія «Нова» про такі зміни, чим порушила умови договору страхування. Таким чином, позивач надала страховику неправдиву інформацію при укладенні договору та ввела ВАТ «Страхова компанія «Нова» в оману. У заяві на страхування міститься положення, що страхувальник поінформований, що зазначивши у цій заяві завідомо неправильні дані, або здійснивши будь-які шахрайські дії щодо застрахованих ризиків протягом строку дії Договору, може отримати з боку страховика – ВАТ «Страхова компанія «Нова» відмову у виплаті страхового відшкодування. Також згідно умов п.11.2.2. Договору страхування Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страховиком не було своєчасно повідомлено страховика без поважних на те причин про суттєві зміни інформації, наданої у заяві про страхування. Саме на таких обставинах базувалися причини відмови ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування. ОСОБА_3, який на момент ДТП керував застрахованим автомобілем, вписаний в свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Пежо-308», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, як особа, яка має дозвіл керування зазначеним автомобілем. Таким чином, на момент укладання договору страхування ОСОБА_1 мала знати, що ОСОБА_3 буде керувати застрахованим автомобілем. Також вона повинна була знати й про його водійський стаж. Отже, при укладенні договору позивач навмисно замовчувала відому їй інформацію та натомість свідомо надала страховику неправдиві дані щодо істотних умов. За таких обставин, вважає, що відмова позивачу у виплаті страхового відшкодування за страховим випадком, який мав місце 22 грудня 2008 року, цілком правомірна та така, що здійснена з дотриманням умов договору страхування. Також в позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір страхування внаслідок використання ВАТ «Страхова компанія «Нова» нечесної підприємницької практики, обману замовника послуги, невідповідності волевиявлення замовника послуги її внутрішній волі та не спрямованості договору страхування на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Щодо такої позиції позивача, слід зазначити, що при укладанні договору страхування обман не мав місце. Позивач зазначає, що ВАТ «Страхова компанія «Нова» спонукало її надати згоду на укладення договору. Однак, ОСОБА_1 при укладенні договору ознайомилася з його положеннями та добровільно погодилася зі всіма його умовами, про що свідчить її власний підпис на кожному аркуші договору та заяві про страхування. Тому твердження про примушення до укладення договору страхування є безглуздим та таким, що не відповідає дійсності. Щодо того, що в договорі використані недоступні для розуміння позивача поняття та використана її необізнаність у сфері страхування, вважає, що такі обставини не можуть братися до уваги як підстави визнання договору недійсним. Відповідач звертає увагу суду, що ніхто не позбавляв ОСОБА_1 права скористатися послугами фахівців та спеціалістів у сфері правознавства з метою роз тлумачення незрозумілих їй умов та положень. Також вона мала право при укладенні договору звернутися до представників ВАТ «Страхова компанія «Нова» з метою роз’яснення положень, які були їй незрозумілі. Крім того, договір страхування був укладений на основі Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №202 від 18.05.2005 року, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 17.06.2005 року. За таки обставин положень договору страхування повністю відповідають нормам законодавства України, а тому вислови позивача щодо їх некоректності є безпідставними та свідчать лише про особисту некомпетентність позивача. Також позивач зазначає, що укладений договір не передбачав захисту майнових інтересів позивача та настання страхових випадків. Слід зазначити, що укладаючи договори страхування, ВАТ «Страхова компанія «Нова» приймає на себе певний обов’язок, а саме у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Даний обов’язок страховика також закріплений нормами Закону України «Про страхування». За невиконання своїх обов’язків за договором, страховик несе відповідальність. Тому твердження про те, що договір страхування з самого початку не передбачав захисту майнових інтересів ОСОБА_1 є безпідставним. Натомість, позивач, надавши неправдиві відомості та не виконавши свої обов’язки за договором звинувачує ВАТ «Страхова компанія «Нова» у обмані. У разі дотримання позивачем умов договору страхування, ВАТ «Страхова компанія «Нова» здійснило б виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору та законодавства України. Крім того, позивач у своїй позовній заяві вказує, що вона не була ознайомлена з Правилами страхування та не підписувала заяву про страхування. Відповідач звертає увагу суду, що заява про страхування є додатком до договору страхування та є невід’ємною його частиною. Тому при укладенні договору страхування страхувальник завжди заповнює відповідну заяву. Таку заяву заповнювала й ОСОБА_1 та самостійно і добровільно поставила під заявою власний підпис. Наприкінці вказаної заяви міститься пункт, що страхувальник ознайомлений з умовами і правилами страхування, а підпис на заяві свідчить про згоду страхувальника на такі умови. Отже, на момент укладення договору страхування ОСОБА_1 були зрозумілі всі умови та положення договору та вона не мала заперечень щодо його укладення. Таким чином, ОСОБА_1 виразила своє власне волевиявлення на укладення договору страхування. Відповідач зауважує, що ніхто її не примушував на укладення договору, це була виключно воля позивача. За таких обставин у даному випадку відсутні правові підстави для визнання даного договору недійсним, оскільки не мала місце жодна з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України. У зв’язку з цим й не мають місце наслідки недійсності договору, а саме упущена вигода та повернення суми страхового платежу. Таким чином, така вимога позивача не підлягає задоволенню. Щодо стягнення штрафних санкцій зазначає, що Цивільним кодексом України передбачені штрафні санкції у разі порушення зобов’язання. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Слід зазначити, що відповідно до п.5.3.7 Договору страхування страховик має право затримати або відмовити у виплаті страхового відшкодування (страховій виплаті) відповідно до умов договору. Таким чином, ВАТ «Страхова компанія «Нова» скористалося наданим йому правом та враховуючи те, що ОСОБА_1 порушила свої обов’язки за договором страхування, відмовила їй у виплаті страхового відшкодування. Отже, такі дії ВАТ «Страхова компанія «Нова» були цілком законні та такі, що відповідають умовам договору страхування.

Враховуючи викладене, ВАТ «Страхова компанія «Нова» не порушило виконання зобов’язання, а тому вимога позивача про стягнення неустойки, річних та збитків від інфляції не підлягає задоволенню. Крім того, згідно п.4.5.7. договору страхування не підлягають відшкодуванню страховиком будь-які непрямі збитки страхувальника, пов’язані зі страховим випадком, зокрема, упущена вигода, штрафні санкції, моральні збитки. Позивач зазначає, що обман з боку ВАТ «Страхова компанія «Нова» пригнічує її психіку та спонукає її до негативної оцінки своєї особистості. Однак, у даному випадку, мав місце обман саме з боку позивача, оскільки вона надала неправдиві відомості та ввела в оману ВАТ «Страхова компанія «нова» щодо істотних умов при укладанні договору. Надані ОСОБА_1 довідки з медичних закладів щодо погіршення стану її здоров’я не доводять належним чином, що такі погіршення знаходяться в причинно-наслідковому зв’язку з діями ВАТ «Страхова компанія «Нова». Та власне й погіршення душевного стану ОСОБА_1 стало наслідком її власних нечесних дій, наміру обдурити страхову компанію та ще й отримати страхове відшкодування в сумі 51850,32 гривень. Отже, у ВАТ «Страхова компанія «Нова» відсутні підстави для сплати позивачу штрафних санкцій та моральної шкоди.

Просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи – Закритого акціонерного товариства «ОКП Банк», залученої до участі в справі ухвалою суду, в судове засідання не з’явився, про день слухання справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду невідомі.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 є власником автомобіля «Пежо-308», VIN: НОМЕР_2, рік випуску 2008, державний реєстраційний номер НОМЕР_1; дозволено керування ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Копією договору добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №1672 від 06 березня 2008 року, укладеного між ВАТ «Страхова компанія «Нова» та ОСОБА_1, підтверджується, що вона сплатила по страховому тарифу 6,26% з нульовою франшизою 9320 гривень 41 копійку страхового платежу.

Копією довідки №8304385 про дорожньо-транспортну пригоду, зареєстровану на дорозі Н-19 Ялта-Севастополь, підтверджується, що 22.12.2008 року о 21.30 годині на 12км 300м вказаної дороги сталася дорожньо-транспортна пригода – наїзд на перешкоду за участю автомобіля «Пежо-308», номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, керував автомобілем ОСОБА_3, автомобіль отримав наступні технічні пошкодження: передня центральна частина, передня права частина, бокова права частина, задня права частина.

Копією наряду-замовлення №6423 від 19.10.2009 року на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту «Пежо-308» VIN: НОМЕР_2 рік випуску 01.01.2008 року пробіг 2951км, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного представником сервісного центру «Пежо» ВАТ КАТП «Укрпродконтракт» підтверджується, що повна сума ремонту склала 61 285 гривень 23 копійки.

Листом СК «Нова» №1106/0/3-09 від 27.02.2009 року, надісланого на адресу ОСОБА_1, підтверджується, що вони отримали повідомлення про подію з транспортним засобом 23 грудня 2008 року.

Листом СК «Нова» №1387/0/3-09 від 13.03.2009 року, надісланого на адресу ОСОБА_1, підтверджується, що вони відмовили їй у виплаті страхового відшкодування через ті ж обставини, що наведені у запереченні на позовну заяву.

Листом СК «Нова» №1970/0/3-09 від 13.04.2009 року, надісланого на адресу ОСОБА_1, підтверджується, що відповідач не відмовляється від того, що знав про той факт, що застрахованим автомобілем буде керувати ОСОБА_3, водійський стаж якого є меншим, ніж 1 рік. Також відповідач ухиляється від чіткого пояснення правил формування страхового тарифу з урахуванням страхових ризиків, не вказуючи конкретні розміри тарифів щодо предмету спору: який його процент у разі керування автомобіля водієм зі стажем керування до 1 року та понад 1 рік, що могло б дати змогу хоча б опосередковано перевірити, до якої ж страхового ризику відноситься страховий тариф у розмірі 6,26%, сплачений позивачкою.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги);

Ч.9 – під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Ч.8 ст.18 – нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Ст. 982 ЦК України - істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

П.2 ч.1 ст.989 ЦК України – страхувальник зобов’язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.

Ст. 992 ЦК України – у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Шляхом аналізу договору страхування ризиків, пов’язаних х експлуатацією наземних транспортних засобів №1672 від 06 березня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Страхова компанія «Нова» вбачається наступне:

п.21.3 Розділу І передбачено, що транспортний засіб є застрахованим у разі керування ним на законних підставах будь-якою особою та у разі зберігання транспортного засобу у будь-якому місці;

п.4.3 Розділу ІІ описані випадки, коли не відшкодовуються збитки, які сталися внаслідок використання застрахованого транспортного засобу страхувальником, експлуатантом, або іншою особою (будь-яка особа, яка внаслідок добровільних дій страхувальника (експлуатанта) мала можливість користуватись застрахованим транспортним засобом або отримала ключі від цього транспортного засобу), які:

- перебували в стані алкогольного, токсичного або наркотичного сп’яніння, під дією психотропних, медикаментозних препаратів, використання яких протипоказано при управлінні транспортним засобом;

- не мали належного посвідчення (дозволу) на керування транспортним засобом відповідної категорії;

- залишили місце дорожньо-транспортної пригоди або відмовилися від здійснення медичного обстеження (експертизи);

- здійснили непокору представникам державної влади, втеча з місця події, переслідування працівниками Державної автоінспекції, або здійснили вчинки, що підлягають кримінальному покаранню, крім випадків, пов’язаних з порушенням ПДР.

п.5.2.1. Розділу ІІ – страхувальник зобов’язаний надати страховику необхідну інформацію про об’єкт страхування, всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, відповідно до заяви про страхування і надалі інформувати його у письмовій формі про будь-яку суттєву зміну інформації, наданої у заяві про страхування, протягом трьох робочих днів з моменту такої зміни;

п.11.2.2 Розділу ІІ передбачено, що страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у зв’язку з своєчасним неповідомленням страховика, без поважних причин, про суттєві зміни інформації, наданої у заяві про страхування;

п.13.1 Розділу ІІ на страховика при прострочені термінів здійснення виплати страхового відшкодування або неналежне виконання обов’язків за цим договором покладається обов’язок сплатити страхувальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на кінцеву дату такого платежу.

п.19.9 зазначає, що однією з невід’ємних частин цього договору є заява на страхування.

В заяві про страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу дійсно міститься пункт, в якому страхувальник просить укласти договір страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, дані про який наведено нижче, а саме найменший стаж водія для осіб, які мають право знаходитися за кермом транспортного засобу, повні роки, де вірне треба було обвести. Але в друкованому комп’ютерному варіанті вже було підкреслені роки 1-3, нічого обведено власноруч позивачкою ОСОБА_1 не було, тобто відповідачем не було зроблено акцент на цей пункт заяви, чим навмисно не було надано повну та достовірну інформацію про послуги, які надаватимуться, як того вимагає ЗУ «Про захист прав споживачів».

Таке комп’ютерне підкреслення та не вимагання від страхувальника обвести потрібний пункт зі сторони страховика, а також відсутність пояснення про розміри страхових тарифів для страхових ризиків, пов’язаних зі стажем керування водіїв застрахованого транспортного засобу, суд розцінює як навмисне замовчування про всі істотні умови страхування.

Наданими до суду поясненнями свідків також підтверджується не надання з боку відповідача повної та достовірної інформації про послуги, які надаватимуться:

поясненням свідка ОСОБА_6, яка пояснила, що у березні 2008 року вона обіймала посаду менеджера по роботі з банками в автоцентрі «Ілта на Харківському» м. Києва. Позивачка разом зі своїм чоловіком придбала в цьому автоцентрі автомобіль марки «Пежо-308» з використанням банківського кредиту «ОТП Банк». На той момент партнером автоцентру з питань страхування автомобілів на той час була «Страхова компанія «Нова». Крім того, ця страхова компанія була акредитована в «ОТП Банку», тому вона запропонувала позивачці укласти договір страхування автомобіля в СК «Нова». Представник СК «Нова» привезла для ОСОБА_1 надрукований договір добровільного страхування транспортного засобу та надрукований поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які позивачка повинна була підписати. Вона, як представник ЗАТ «ОТП Банк» була присутня і підписувала зі сторони банку договір між СК «Нова» та ОСОБА_1 та її чоловіка, що за кермом автомобіля може знаходитися будь-яка особа, яка керує ним на законних підставах. Ніякі умови щодо обмеження водійського стажу осіб, які можуть знаходитись за кермом транспортного засобу, не оговорювалися. Потім ОСОБА_1 підписала договір страхування, готівкою передала гроші представнику СК «Нова». Підтверджує той факт, що ОСОБА_1 власноруч не писала ніяких заяв на страхування свого автомобіля та найменший стаж водія для осіб, які мають право знаходитись за кремом транспортного засобу, був відомий представникові СК «Нова», так як ОСОБА_1 та її чоловік пред’явили представникові СК «Нова» оригінали усіх необхідних документів, необхідних для оформлення договору страхування;

поясненням свідка ОСОБА_7, який у березні 2008 року працював експертом з продажу автомобілів в автоцентрі «Ілта на Харківському» м. Києва, котрий дав пояснення аналогічне тому, що дала ОСОБА_6.

Отже суд вважає недоведеними доводи відповідача про порушення вимог ст.21 Закону України «Про страхування» та ст.989 Цивільного Кодексу України, відповідно до яких страхувальник зобов’язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.

Натомість суд вважає доведеним той факт, що позивачка не порушила п.5.2.1. Договору страхування, яким передбачено, що страхувальник зобов’язаний надати страховику необхідну інформацію про об’єкт страхування, всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, відповідно до заяви про страхування і надалі інформувати його у письмовій формі про будь-яку суттєву зміну інформації, наданої у заяві про страхування, протягом трьох робочих днів з моменту такої зміни. Позивачка додатково письмово не повідомляла ВАТ «Страхова компанія «Нова» про водійський стаж водія ОСОБА_3, оскільки при укладанні договору вона надавала інформацію про те, що він буде керувати застрахованим транспортним засобом, та й доведений той факт, що страховик взагалі не акцентував уваги на необхідність обвести в заяві найменший водійський стаж, та страхування проводилося за умови керування автомобілем будь-якою особою.

Тобто посилання відповідача на п.11.2.2. Договору страхування, відповідно до якого Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страховиком не було своєчасно повідомлено страховика без поважних на те причин про суттєві зміни інформації, наданої у заяві про страхування, є нікчемним.

Суд також вбачає порушення прав позивача як споживача послуг по страхуванню, що надавалися йому відповідачем й в п.13.1 Договору де зазначено, що за невиконання або неналежне виконання обов’язків за цим договором сторони несуть майнову відповідальність шляхом сплати пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на кінцеву дату такого платежу. Не вказано взагалі, за який строк затримки буде стягнуто пеню, тобто відповідач по умовах договору при будь-якій затримці виплати у часі сплатить тільки 0,1%, що, логічно, не може задовольнити будь-якого споживача. Цей пункт також суперечить вимогам ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», яким передбачено, що положення договору не повинні бути нечіткими та двозначними, що тлумачиться на користь позивача.

Згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними. Якщо внаслідок застосування умов такого договору споживачеві завдано збитків, вони мають бути відшкодовані винною особою в повному обсязі.

З урахуванням цього, слід по п.13.1 Договору страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №1672 від 06 березня 2008 року, суд вважає за необхідне стягти з відповідача пені в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний календарний день прострочення виплати, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п.8.6 Розділу ІІ договору строк виплати страхового відшкодування за ризиком ДТП складає десять банківських днів після одержання страховиком всіх необхідних документів, зазначених у п.7.1 Розділу ІІ договору. Суд не оговорює правильність та повноту надання страхувальником страховику переліку документів для врегулювання страхового випадку та виплати страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування, оскільки ці положення договору жодна зі сторін не оскаржує.

Відповідно до правил статті 20 Закону України «Про страхування» страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність один рік.

Матеріалами справи встановлено, що страховик одержав всі необхідні документи 25 грудня 2008 року, з урахуванням вихідних та святкових днів, виплату страховик повинен був провести до 13 січня 2009 року. Суд, в період позовної давності, вважає за необхідне стягнути пені за період з 14 травня 2009 року по 13 травня 2010 року – по день затримки виплати страхового платежу.

Постановою НБУ від 21.04.2008 року №107 установлено облікову ставку в розмірі 12% річних, яку листом НБУ від 16.02.2009 року №14-011/778-2395 залишено без змін. Постановою НБУ від 12.06.2009 №343 з 15 червня 2009 року – 11% річних, постановою НБУ від 10.08.2009 року №468 з 12 серпня 2009 року – 10,25 % річних.

Сума страхової виплати складає 61 285 гривень 23 копійки, тому розмір пені складає:

-   за період з 14 травня по 14 червня 2009 року (32 дні затримки):

61285,23 Ч (12 Ч 2/365) Ч 32/100 = 1289 гривень 51 копійку;

-   за період з 15 червня по 11 серпня 2009 року (58 днів затримки):

61285,23 Ч (11 Ч 2/365) Ч 58/100 = 2142 гривні 46 копійок;

-   за період з 12 серпня 2009 року по 13 травня 2010 року (275 днів затримки):

61285,23 Ч (10,25 Ч 2/365) Ч 275/100 = 9465 гривень 63 копійки.

Всього сума пені складає 12897 гривень 60 копійок.

Порахувавши суму пені з розрахунку 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день затримки, він складає: 61285,23 Ч 0,1% Ч 365= 22369 гривні 11 копійки.

З урахуванням цього, суд приймає до уваги розмір пені, який не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, тобто 12897 гривень 60 копійок.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості.

У виконання рекомендацій Верховного Суду України (Лист ВСУ від 03.04.97 року №62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») вважається, що сума, яка була внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. По аналогії якщо погашення заборгованості (в нашому випадку – винесення рішення) сталося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційне змінення розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця – інфляційне змінення розраховується з урахуванням цього місяця.

Сукупний індекс інфляції розраховуємо по формулі:

ііс = (іі-1:100) х (іі-2:100) х ... (іі-Z:100), де

іі-1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

іі-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення,

іі-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочення

Індекс інфляції у 2009р.: січень – 102,9%; лютий – 101,5%; березень – 101,4%; квітень – 100,9%; травень – 100,5%; червень – 101,1%; липень – 99,9%; серпень – 99,8%; вересень – 100,8%;жовтень –100,9%;листопад-101,1%; грудень-100,9%.

Індекс інфляції у 2010р.: січень – 101,8%; лютий – 101,9%; березень – 100,9%; квітень – 99,7%.

Перш ніж перемножити вказані індекси, для зручності розрахунків розділимо кожний з них на 100 (згідно наведеній формулі):

61285,23грн х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,009 х 1,005 х 1,011 х 0,999 х 0,998 х 1,008 х 1,009 х 1,011 х 1,009 х 1,018 х 1,019 х 1,009 х 0,997 = 61285,23 х 1,172= 71826,29грн.

Інфляційне збільшення заборгованості складає:

71826,29 – 61285,23 = 10541 гривню 06 копійок.

Суму 3% річних слід розраховувати по формулі:

Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д – кількість днів прострочення.

За період з 14 січня 2009 року по 13 травня 2010 року прострочено сплату за 455 днів.

Таким чином, сума санкції (3%річних за несвоєчасне виконання зобов’язань) складає:

61285,23грн х 3% х 455 : 365 : 100 = 2291 гривню 90 копійок.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, що підпадають під дію законів, якими врегульовано такі зобов’язання і передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Тому, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд звертає увагу на те, що між сторонами існували договірні правовідносини, які врегульовані спеціальним законом - Закон України «Про страхування» - та нормами глави 67 ЦК України, які не передбачають такого виду відповідальності страховика як відшкодування моральної шкоди, не передбачає такої відповідальності й Договір, а дія Закону України «Про захист прав споживачів» на цей випадок також не поширюється.

Не підлягають також задоволенню вимоги позивача про стягнення суми за використання обману при вчинені правочину, оскільки обман у розумінні ст.230 ЦК України – це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає, так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину. Відповідно до ч.1 цієї статті – якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Загальним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок обману, є двостороння реституція, яка здійснюється за правилами ст. 216 ЦК України.

Судом встановлено, що хоча відповідачем й було замовчення про необхідність зазначення водійського стажу, але це не перешкоджало укладенню правочину взагалі, властивості й наслідки цього правочину насправді наступили, оскільки доведена необхідність сплати страхового відшкодування.

Згідно ст. 88 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягають понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по оплаті витрат, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права в сумі 6000 гривень, та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень.

Керуючись ст.ст. 15, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 230, 258, 625, главою 67 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», третя особа Закрите акціонерне товариство «ОКП Банк» про захист прав споживачів, стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на ремонт транспортного засобу 61285 гривень 23 копійки , за прострочення термінів здійснення виплати страхового відшкодування пені в розмірі 12897 гривень 60 копійок , за інфляційне збільшення заборгованості – 10541 гривню 06 копійок , три відсотки річних від простроченої суми – 2291 гривню 90 копійок , витрати на правову допомогу в розмірі 6000 гривень 00 копійок , витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи в розмірі 30 гривень 00 копійок.  Всього 87015 (вісімдесят тисяч п’ятнадцять) гривень 79 копійок

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»» судовий збір на користь держави в розмірі 870 гривень 16   копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:                             Янжула С.А.