справа № 2- /10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2010 року
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого – судді Невойта П.С.
при секретарях Пелех О.М., Ванькевич В.В.,
Лотоцькому А.А., Галоян К.Л.
за участю представників ОСОБА_1., ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та органу опіки та піклування Шевченківської райадміністрації про визнання втратившими право на користування та зняття з реєстрації у житловому АДРЕСА_1 ,-
у с т а н о в и в:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить постановити рішення про виселення з будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. та ОСОБА_7 В подальшому уточнила позовні вимоги, а саме просила визнати ОСОБА_4 з повнолітньою донькою ОСОБА_5 та неповнолітніми доньками ОСОБА_6. ОСОБА_7. такими, що втратили право користування житловими приміщеннями у будин-ку АДРЕСА_1 та зобов’язати Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області зняти відповідачів з реєстрації за вищевказаною адресою. В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що вона є власницею будинку № АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_4 з 1985 року проживала з її сином ОСОБА_9 однією сім’єю, від спільного проживання у них народилось троє доньок – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 Всі вони проживали в будинку № АДРЕСА_1 та були зареєстровані за даною адресою. Однак у лютому 2006 року відповідачка разом із дітьми добровільно залишила місце реєстрації та з того часу проживає в АДРЕСА_2. Донька ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_3 Відповідачі забрали з будинку всі свої речі та добровільно залишили помешкання. Крім цього з 2006 року не несе жодних витрат по утриманню помешкання та не цікавиться ним. У зв’язку з вищенаведеним вважає, що відповідачі втратили право на користування житловим приміщенням та просить зняти їх з реєстрації за даною адресою.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 позовні вимоги з відповідними уточненнями підтримала, посилаючи на викладені у позовній заяві мотиви просить позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позов з подальшими уточненнями та додатково пояснив, що відповідачка ОСОБА_4 разом із доньками була зареєстрована та проживала у будинку АДРЕСА_1 Однак у 2006році добровільно залишила житлове приміщення забравши з нього всі свої речі. Жодних перешкод у користуванні житлом їй та її донькам вчинено не було, крім цього з даного часу відповідачі не несуть жодних витрат по утриманню приміщення не цікавляться ним, на підтвердження чого 20.05.2009 року комісією ЛКП «Балатон-409» було складено відповідний акт. Просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона зі згоди власників була зареєстрована у АДРЕСА_1 з 1985 року. Після одруження з ОСОБА_9 його батьками, їм була виділена кімната. Вона разом із чоловіком ОСОБА_9 навели у будинку порядок, добудували кухню, ванну та туалет. Від шлюбу у них народилось троє доньок, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 яких також зареєстрували за даною адресою. Однак згодом чоловік почав зловживати спиртними напоями, внаслідок чого між ними почали виникати сварки, чоловік погрожував їй ножем, застосовував до неї фізичну сила, внаслідок чого спільне проживання виявилось не можливим та у 2006 році вона залишила будинок та переїхала у с. Куликів, де працює та винаймає житло. Іншого місця реєстрації та житла, окрім будинку АДРЕСА_1 у неї не має. Крім цього вказала, що вона не проживає за вищевказаною адресою не зі своєї волі, а оскільки спільне проживання з ОСОБА_9 є неможливим. Просить у позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вона зареєстрована у будинку № 268 по вул. Замарстивській у м. Львові з народження де проживала до 2006 року. У 2006 році її мати ОСОБА_4 через неможливість подальшого спільного поживання з батьком – ОСОБА_9 переїхали у с. Куликів, а вона залишилась доглядати батька. Однак батько продовжував пиячити і через пів року вона також переїхала до мами. Вказала, що іншого постійного житла у неї не має. Просить у позові відмовити.
Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та пояснила, що вона являється донькою позивачки та зареєстрована і проживає у будинку АДРЕСА_1. Відповідачі у 2006 році добровільно у будинку не проживають не цікавляться ним, не сплачують комунальних послуг, жодних речей відповідачів у будинку не має. Просить позов задовольнити.
Представник третьої особи органу опіки піклування ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив та поясник, що у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані неповнолітні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, яких позивачка просить визнати втратившими право на користування житловим приміщення та зняти з реєстрації за даною адресою. Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що дані особи мають інше постійне місце проживання, та спірний будинок залишили через обставини, що склалися між подружжям, а тому вважає даний позов безпідставним.
Представник відповідача Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області в судове засідання не з’явився про причини своєї неявки суду не повідомив, а тому суд вважає, що відповідно до ст.169 ЦПК України, розгляд справи слід проводити у відсутності представника.
Треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання повторно не з’явились про причини своєї неявки суду не повідомили, а тому суд вважає, що відповідно до ст.169 ЦПК України, розгляд справи слід проводити у їх відсутності
Заслухавши пояснення сторін, представників, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, показання свідка, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити з наступних підстав.
У відповідності до ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займа-не ним жиле приміщення інших членів сім’ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Даний житловий будинок складається з трьох житлових кімнат площею 40,0 кв.м. та двох кухонь (а.с.4). Згідно з копією довідки ЛКП «Балатон-409» від 06.06.2009 року у будинку АДРЕСА_1 власником якого є ОСОБА_3, зареєстровані – ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.6).
На час розгляду справи у даному будинку проживають позивач та треті особи ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_8
ОСОБА_9 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 та не позбавлений батьківських прав щодо своїх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3
В судовому засіданні встановлено та сторони не заперечили, що прописка у даний будинок відповідачів як членів сім’ї, відбулася зі згоди попередніх власників ОСОБА_10 та ОСОБА_11., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10.
З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що вона з своїм чоловіком та дітьми проживали окремо у кімнаті, яку їм виділив власник ОСОБА_10 За спільного життя провели добудову, яка є самочинним будівництвом. У зв’язку з тим, що чоловік ОСОБА_9 часто випивав та вчиняв скандали, вона з дітьми у 2006 році змушена піти жити за іншою адресою.
З показань свідка ОСОБА_12. в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_9 разом із ОСОБА_7 та доньками після одруження проживали у будинку АДРЕСА_1 Їм було виділено одну кімнату до якої вони прибудували туалет та кухню. Однак, ОСОБА_9 на протязі довго часу зловживає алкоголем через, що відповідачка ОСОБА_4 змушена була переїхати на інше місце проживання.
А тому суд вважає, що твердження позивача про те, що відповідачі добровільно залишили житлове приміщення і що їм не чинились перешкоди у користуванні даним житлом в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження.
Також на думку суду, в разі задоволення позову будуть суттєво порушені права неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Відповідно до ст.29 ЦК України, місце проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
У відповідності до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
У судовому засіданні також встановлено, що відповідачі іншого постійного місця проживання не мають.
Згідно довідки виданої директором середньої загальноосвітньої школи № 87, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. є ученицями даної школи та згідно записів у клас-них журналах, зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 однак фактично проживають у АДРЕСА_2
Відповідно до ч.2 ст.405 член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7. з 2006 року у АДРЕСА_1 не проживають, однак залишили дане приміщення не з власної волі, а через неможливе спільне проживання з чоловіком та батьком ОСОБА_9., що стверджується доказами.
Посилання позивача як на підставу позову, на не оплату відповідачами за комунальні послуги суд не приймає до уваги, оскільки на час залишення житла ОСОБА_7, їх діти були неповнолітні, а обов’язок сплачувати комунальні послуги також лежить і на батьку дітей – ОСОБА_9
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки суд відмовляє у позовних вимогах про визнання втратившими право на користування житлом, то відповідно немає підстав задовольняти вимоги про зняття з реєстрації відповідачів та неповнолітніх дітей.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
У позові Кир’янкової Клавдії Федорівни до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України У Львівській області, третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та орган опіки та піклування Шевченківської райадмінстрації про визнання втратившими право на користування та зняття з реєстраці ОСОБА_4 з неповнолітніми доньками ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 у житловому будинку АДРЕСА_1 відмовити повністю за безпідставністю.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя /підпис/ П.С.Невойт