Справа № 2-2667/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючої судді                 Гладишенко І.В.

при секретарі                        Мінченковій С.В.

за участю адвоката               ОСОБА_1

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка ОСОБА_2, яка діяла і інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, 1995 року народження, звернулася до суду з позовом, вказавши, що  20 листопада 2009 року приблизно о 17 годині 45 хвилин відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки ДЕО-Ланос державний номер НОМЕР_1 в районі перехрестя пр. Панфілова та вул. Краснозорінської у м. Донецьку скоїв наїзд на її неповнолітню доньку – ОСОБА_3, 1995р.н..

У результаті дорожньо-транспортної пригоди  її донці були спричинені легкі тілесні ушкодження, а саме – забиття плеча, забиття тазу справа, закрита черепно мозкова травма, струс головного мозку, відкрита забита рана голови, відрита рвана рана в області лобу, яка була зашита у лікарні.

11 грудня 2009 року та 27 березня 2010 року  постановою інспектора відділу по оформленню  матеріалів ДТП та дізнання відділу ДАІ по обслуговуванню адміністративної території  м. Донецька т та автомобільно-технічної інспекції  у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 було відмовлено за п.2 ст. 6 КПК України.

У зв’язку з отриманням вказаних тілесних ушкоджень з вини відповідача її донька тривалий час перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуваннях. На ліки вона витратила 524 грн.80 коп., крім того покупала для дитини продукти харчування на суму 2000 грн.. під час ДТП було пошкоджено одяг, який був одягнений на її донці, а саме : пальто вартість 600 грн., зимові чоботи вартістю 500 грн., джинси вартістю 300 грн.. також був пошкоджений мобільний телефон «Нокиа-6060» за ремонт якого вона сплатила 140 грн. Таким чином з вини відповідача їй спричинена матеріальна шкода на загальну суму 4064 грн.

Крім того, діями відповідача їй та її донці спричинена значна моральна шкода, яка полягала у тому, що  дитина відчувала сильний фізичний біль, жах, втрачала свідомість, була вимушена проходити курси лікування. Дотепер погано спить та її часто мучить головний біль та вона продовжує лікування від наслідків перенесених травм.  Натепер від шва на лобі  від рани, яку зашили лікарі її дитина іспитує дискомфорт та соромиться своєї зовнішності.  Вона, як мати неповнолітньої дитини, яку збив автомобіль під керуванням відповідача, пережила сильне нервове потрясіння та страх за життя та здоров’я своєї дитини. Була вимушена  знаходити додаткові  кошти  та час для її лікування. Всі ці обставини порушили їх звичний спосіб життя та потребували від них додаткових зусиль для організації життєдіяльності.

Просить суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4064 грн. 80 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та надала суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та суду пояснив, що дійсно 20 листопада 2009 року приблизно о 17 годині 45 хвилин відповідач керуючи автомобілем марки ДЕО-Ланос державний номер НОМЕР_1 в районі перехрестя пр. Панфілова та вул. Краснозорінської у м. Донецьку він скоїв наїзд на  неповнолітню ОСОБА_3, 1995р.н.. Після оформлення документів працівниками ДАІ, він їздив до лікарні куди відвезли потерпілу та у лікаря дізнавався про стан її здоров’я. Декілька разів він зустрічався з позивачкою намагаючись допомогти їй на лікування дитини, але вона спочатку не могла встановити розміру шкоди, а потім стала витребувати 10 000 грн.. він пропонував їй суму у три чотири тисячі гривень, а потім обіцяв ще відшкодувати шкоду, але позивачка не це не погодилася та вимагала усю суму відразу. Визнає позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування згідно з наданими суду квіт націями та витрат пов’язаних з ремонтом мольного телефону. Крім того, вважає, що позовні вимоги з приводу відшкодування моральної шкоди є значно завищеними, оскільки він скоїв наїзд на дитину не навмисно та приймав заходи для відшкодування потерпілій стороні шкоди у добровільному порядку.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, свідок  ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він разом з відповідачем після того, як останній скоїв наїзд на дитину позивачки, декілька разів ходив до них додому щоб вирішити питання з приводу відшкодування шкоди у добровільному порядку, але позивачка в рахунок відшкодування шкоди просила 10000 грн.. Такої суми відповідач на той час не мав та пропонував позивачці три-чотири тисячі гривен, але вона відмовилася від вказаних грошових коштів.

У судовому засіданні достовірно встановлений факт того, що 20 листопада 2009 року приблизно о 17 годині 45 хвилин відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки ДЕО-Ланос державний номер НОМЕР_1 в районі перехрестя пр. Панфілова та вул. Краснозорінської у м. Донецьку скоїв наїзд на її неповнолітню – ОСОБА_3, 1995р.н.., спричинивши останній тілесні ушкодження, а саме – забиття плеча, забиття тазу справа, закрита черепно мозкова травма, струс головного мозку, відкрита забита рана голови, відрита рвана рана в області лобу, яка була зашита у лікарні.

Згідно з постанови інспектора відділу по оформленню  матеріалів ДТП та дізнання відділу ДАІ по обслуговуванню адміністративної території  м. Донецька та автомобільно-технічної інспекції  від 27 березня 2010 року у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 було відмовлено за п.2 ст. 6 КПК України.

З вказаної постанови вбачається, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася у результаті порушення відповідачем п. п. 14.6 та 18.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідності зі ст. 1187 ч.2 ЦК України збиток, заподіяний джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним  засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992р. зі змінами, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦПК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід). Втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати. Викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду.

Згідно з наданим  суду товарними чеками встановлено, що позивачка витратила на лікування своєї доньки 470 грн. 20 коп.

Крім того, позивачка понесла витрати по ремонту мобільного телефону доньки, вартість якого становила 140 грн., що також підтверджується відповідною квитанцією.

У судовому засіданні достовірно встановлений факт того, що неправомірними діями відповідача, який керував транспортним засобом – джерелом підвищеної небезпеки на відповідній правовій підставі позивачці спричинена матеріальна шкода на загальну суму 610 грн. 20 коп., які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки.

Суд вважає що не підлягають задоволенню позовні вимоги з приводу відшкодування  позивачці витрат на продукти харчування, стягнення  вартості пошкодженого одягу, оскільки суду не надано достовірних та допустимих доказів тому, що саме на ту суму, яку позивачка вказує у позові вона понесла ці витрати.

 Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В судовому засіданні встановлено, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_4 позивачці  та її неповнолітній донці, в інтересах якої вона діє в зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою була спричинена моральна шкода, яка полягала у тому, що неповнолітня ОСОБА_3, 1995р.н.  відчувала сильний фізичний біль, жах, втрачала свідомість, була вимушена проходити курси лікування. дотепер погано спить та її часто мучить головний біль. Вона продовжує лікування від наслідків перенесених травм, що вбачається з медичної карти та виписного епікризу.  На лобі у дитини залишився шрам, від якого вона іспитує дискомфорт та соромиться своєї зовнішності.  Сама позивачка, як мати неповнолітньої дитини, яку збив автомобіль під керуванням відповідача, пережила сильне нервове потрясіння та страх за життя та здоров’я своєї дитини. Була вимушена  знаходити додаткові  кошти  та час для її лікування. Всі ці обставини порушили їх звичний спосіб життя та потребували від них додаткових зусиль для організації життєдіяльності. В рахунок відшкодування моральної шкоди позивачка ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 25 000 грн., але суд, обміркувавши питання про розмір спричиненої моральної шкоди, враховуючи ступінь перенесених страждань, вважає вимогу необґрунтовано завищеною та вважає за необхідне стягнути з відповідача.  на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди 8000 грн.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»  від 30.04.1993р. з подальшими змінами та доповненнями суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та 51 грн., а також відповідно до постанови Кабінету Міністрів  України  від 05.08.2009р. № 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258»  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2, заявлені в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 610 грн. 20 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 8 000 грн., а всього 8 610 (вісім тисяч шістсот десять) грн. 20 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 59 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження  протягом 10 днів з дня його проголошення до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду  подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя :