№ 2-0-73/10

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 червня 2010 року                             м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Жупанової І.Б., при секретарі Брагіній І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа – Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В :

4.03.2010 року заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій пояснив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Голуметь Черемховського району Іркутської області. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є його батьками. Факт його народження був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3 в Голуметській сільській раді Черемховського району Іркутської області, актовий запис № 61.

Як вказує заявник, зі слів його матері та родичів він народився з тяжкою родовою травмою, не проявляв жодних ознак життя (не плакав, не рухався і знаходився майже на межі життя та смерті).

1932 року священнослужитель церковного приходу с. Голуметь забрав його у батьків, оскільки надії на його видужання практично не було, його сім’я бідувала і не могла надати належного догляду, крім того матір була впевнена, що він не виживе. Але 1934 року він видужав завдяки церкві, як розповідала йому його матір.

В зв’язку з тим, що оригінал його свідоцтва про народження матір’ю був загублений, а він практично відродився до життя лише в 1934 році, його матір, будучи релігійною, неосвіченою, юридично необізнаною, якимось чином замовила повторну метрику про його народження із зазначенням дати його народження ІНФОРМАЦІЯ_4 – тобто моментом його фактичного видужання.

Батько його помер 1945 року, матір – 1992 року.

2002 року до України повернувся брат батька заявника – ОСОБА_4, який і повернув йому оригінал свідоцтва про його народження від 1931 року, яке він вважав втраченим.

Встановлення факту належності йому свідоцтва про народження (ІНФОРМАЦІЯ_3), виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 Голуметською сільською радою Черемховського району Іркутської області, актовий запис № 61, необхідно йому для отримання статусу учасника війни.  

В судовому засіданні заявник заяву підтримала в повному обсязі, надав суду пояснення, як вони викладені в позовній заяві, додав, що встановлення факту необхідно йому в зв’язку з виїздом в Росію, де бажає отримати надбавку до пенсії, як учасник війни, просить суд заяву задовольнити.

Заінтересована особа – УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя в судове засідання не з’явилася, надіслала суду заяву, в якій просить суд розглядати справу без його участі, проти задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 не заперечує.

    Вислухавши заявника, дослідивши заяву заінтересованої особи та письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

    Заявник в суді та в заяві пояснив, що народився в 1931 році, про що надав суду в якості доказу свідоцтво про народження, яке, як він пояснив, він отримав вперше від свого дядька в 2002 році, а до цього в нього було інше свідоцтво про народження, де зроблено запис про його народження в 1934 році, на підтвердження чого надав суду копію повторно виданого свідоцтва в 1990 році. Як пояснив ОСОБА_5, первісне свідоцтво, на підставі якого він вперше отримав паспорт в 1952 році, він загубив.

    Досліджуючи письмовий доказ в справі – нотаріально завірену фотокопію свідоцтва про народження та його оригінал, наданий в судовому засіданні ОСОБА_5 для огляду, судом встановлено, що він має в місці зазначення року народження сліди зміни первісного тексту, в зв’язку з чим суд не може прийняти цей доказ до уваги. Крім того, на зазначеному документі знаходиться штамп паспортного столу про видачу паспорту в 1952 році, що спростовує ствердження ОСОБА_5 та письмові пояснення ОСОБА_4 (дядька заявника) про те, що ОСОБА_5 вперше отримав вказаний документ в 2002 році від ОСОБА_4, а також про те, що ОСОБА_5 отримував паспорт в 1952 році на підставі іншого свідоцтва про народження.

    Більш того, обидва свідоцтва про народження видані на підставі актових записів про народження, які за ствердженням заявника зроблені в різні роки (в 1931 та в 1934), мають один і той же № 61, що ставить під сумнів ствердження заявника, що первісне свідоцтво і повторне – це різні документи.

    З підстави того, що наданий заявником суду письмовий доказ не може  бути безспірним з зазначених обставин, суд не приймає до уваги і критично оцінює і інші надані заявником докази, а саме: пояснення свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в суді про те, що в 2002 році в їх присутності дядьком заявника в с. Ровівки, йому було передано його дійсне свідоцтво про народження; завірені секретарем Ровівської селищної Ради письмові пояснення ОСОБА_4 про обставини вчинення другого запису про народження заявника в 1931 році та про його дійсний рік народження – 1931.

Інші надані суду письмові докази – довідка начальника ЖЕУ ОСОБА_8, яка по суті містить свідчення фізичної особи, запис про запит в православний храм та про отриману відповідь протоієреєм Костянтином суд не бере до уваги з підстав отримання їх з порушенням порядку, встановленого законом, в зв’язку з чим не визнає ці докази допустимими.

Інших доказів заявником суду не надано, звернення до суду про сприяння іх отримання від заявника не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Таким чином, суд вважає, що заявником не надано суду безспірних доказів своїх вимог, всупереч вимогам ч.3 ст.10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

    Керуючись ст. 10, 11, 59-62, 208, 209, 212-218, 223, 256, 259 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: