справа № 2-17/2010

              Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

09 квітня 2010 року             Жданівський міський суд Донецької області

в складі:

головуючого судді:   Шеїної Л.Д.

при секретарі:           Безкоровайній Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жданівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за прострочення виплати при звільненні та моральної шкоди,

встановив:

28.09.2009р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Шахта «Рассвет-1» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилається на те, що знаходився у трудових правовідносинах з відповідачем з 14.03.2009р. по 01.07.2009р., виконуючи роботу помічника начальника ділянки з видобутку вугілля.

На день звільнення у нього утворилася заборгованість по заробітній платі, яку в день звільнення йому не було виплачено.

Оскільки фактичний розрахунок в день звільнення з ним не  проведено, просив стягнути з відповідача по справі середній заробіток.

Порушенням трудового законодавства йому спричинено моральну шкоду, яка проявилася в пригніченому стані, виникненням скандалів у сім`ї, неможливості використати гроші за призначенням, яку оцінив в 1000грн.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, виклавши їх в позовній заяві відповідно до вимог ч.2 ст.173 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1. просив суд стягнути з відповідача по справі заборгованість по заробітній платі у сумі 294,74грн.,  яка утворилася за липень 2009р.

Оскільки протягом тривалого часу відповідач не провів з ним повний розрахунок по заробітній платі, то просить стягнути з нього на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку, тобто з 01.07.2009р. по 12.03.2010р., у сумі 8794,27грн.

На думку позивача, порушенням трудового законодавства йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 1.000грн і просив також стягнути з відповідача-ТОВ «Шахта Рассвет-1» на його користь.

Представник позивача ОСОБА_3 позов, з урахуванням уточнень, підтримав, посилаючись на ті ж підстави і просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, так як заробітна плата не виплачувалась у зв`язку з відсутністю коштів по причині  незадовільного фінансового стану підприємства.

Заробітна плата за 2009р. виплачена ОСОБА_1 на суму 1051,42грн. поетапно: 18.06.2009р. у сумі 387,34грн. (за квітень 2009р.), 02.10.2009р. у сумі 378,34грн. (за квітень 2009р.), у жовтні 2009р. у сумі 294,74грн. (за травень 2009р.).

На даний час залишилася невиплаченою заробітна плата за липень 2009р. на загальну суму 203,31грн., яка  депонована на підприємстві, про що повідомлено ОСОБА_1 у письмових запереченнях до позову, які надійшли до суду у листопаді 2009р.

Однак до тепер за сумою боргу (203,31грн.) позивач до підприємства не звертався.

Заперечуючи проти стягнення середнього заробітку, посилається на те, що не вбачає вини підприємства в невиплаті заробітної плати, у цей час підприємство втратило джерела фінансування діяльності і сплати заробітної плати.

Заходи, які приймало підприємство для покращення фінансової ситуації, були марними.

На думку відповідача, позивач ОСОБА_1 не довів наявність спричиненої йому моральної шкоди.

Тому, вимоги ОСОБА_1 в цій частині вважає необґрунтованими.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчив матеріали цивільної справи, встановив, що, дійсно, ОСОБА_1. перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Шахта «Рассвет-1» з 14.03.2009р. по 01.07.2009 року, виконуючи роботу помічника начальника ділянки з видобутку вугілля і був звільнений за ст..38 КЗпП України (а.с.     ).

На день звільнення у нього утворилася заборгованість по заробітній платі в розмірі 1.254,31 грн. , яку в день звільнення йому не було видано  (а.с.   ), а на день розгляду у суді заборгованість по заробітній платі становить 203,31грн..

Відповідно до вимог ст..116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівники в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним  орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк  виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з пояснень відповідача - сума заборгованості по заробітній платі за липень 2009 року становить 203,31 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.        )

Між тим, заробітна плата до тепер не виплачена.

Тому, з відповідача по справі на користь ОСОБА_1 слід  стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 203,31 грн. (двісті три гривні 31 копійка).

Згідно ст.. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст..116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до наданих доказів (а.с.   ) заробітну плату позивачу не виплачували у зв`язку з відсутністю коштів, так як основні споживачі вугільної продукції відмовилися від неї, що призвело до тяжкого фінансового стану підприємства (а.с.    ) і врешті-решт-до страйку робітників під стінами Верховної Ради та Кабінету Міністрів України (а.с.    ); на 01.06.2009р. кредиторська заборгованість у порівнянні  з дебіторською перевищує, у 2,6 рази,  що свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства (а.с.    ).

Однак, відсутність коштів не знімає відповідальності роботодавця щодо своєчасного розрахунку по заробітній платі.

При визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком працівника та інших обставин справи (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

-2-

Розмір невиплаченого заробітку ОСОБА_1 становить 203 грн. 31 коп., а вимоги щодо стягнення середнього заробітку становлять 8794,27 грн., що більш – ніж в сорок разів перевищує розмір боргу по заробітній платі.

Тому, на думку суду, з відповідача ТОВ «шахта «Рассвет-1» на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток у сумі  200 грн. (двісті гривень).

Згідно ст.. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних справ привели до моральних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки судом достовірно встановлено  порушення трудового законодавства, допущені відповідачем, та враховуючи характер моральних страждань, їх тривалість, а також принципи розумності і достатності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 150 грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, з відповідача ТОВ «шахта «Рассвет - 1» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у сумі 200 грн. (двісті гривень)

На підставі  викладеного,  керуючись  ст.ст.10, 11, 60,212-215,218 ЦПК України,  на  підставі ст..ст.116-117, 2371 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» на користь ОСОБА_1  заборгованість по заробітній платі у сумі 203,31 (двісті три гривні 31 копійка), середній заробіток за прострочення виплати при звільнені у сумі 200 грн. (двісті гривень) та грошову компенсацію у розрахунок відшкодування моральної шкоди у сумі 150 грн. (сто п’ятдесят гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» на користь ОСОБА_1  судові витрати у сумі 200 грн. (двісті гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» на користь держави судовий збір у сумі 8,50 грн. (вісім гривень 50 копійок).

    На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Жданівский міський суд протягом 10 днів з дня оголошення рішення, та скарга до Апеляційного суду Донецької області через Жданівский міський суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга  може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне  оскарження, якщо скарга подається  у строк, встановленний для подання  заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                     Л.Д.Шеїна.