Справа № 2а-51/2010

П о с т а н о в а

                                                      Іменем України

16 червня 2010 року                   Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого        судді                   Соколовської Т.О.

при секретарі                                            Пруц І.Л.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ОДДВ м. Житомир ГУМВС України у Житомирській області Бокула Сергія Сергійовича про оскарження акту індивідуальної дії - постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

    11.05.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даною позовною заявою, в якій вказав, що 01 травня 2010 року він рухався на автомобілі «Мерседес S-350», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 у с. Станишівка Житомирського району Житомирської області і був зупинений інспектором ДПС роти ОДДВ м. Житомир Бокул С.С., який повідомив, що він перевищив швидкість на 25 км, що зафіксовано вимірювальним приладом «Беркут» №0801167 без функції фото-відео фіксації. Зазначив, що інспектор ДПС під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом збільшується. Інспектору ДПС він пояснив, що рухався зі швидкістю 60-65 км/год, тим більше позаду іншого автомобіля, що можуть підтвердити його пасажири ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Але на його заперечення інспектор ДПС Бокул С.С. не відреагував, взяв його документи, сів у свій автомобіль та склав протокол про адміністративне правопорушення та одночасно з цим виніс постанову про адміністративне правопорушення серії АМ №153058. В протоколі він виклав свої заперечення, однак інспектор ДПС ВДАІ зовсім не звернув на це увагу, а записав, що він відмовився надавати пояснення та підписувати постанову та протокол.

           З рішенням працівника ДАІ не згоден, вважає дану постанову необґрунтованою, оскільки ПДР України він  не порушував.

              Ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих свідків, висновком експерта, речовими доказами.

            В порушення цієї статті інспектор виніс постанову відразу після складання протоколу не ознайомивши його з суттю складеного протоколу, та не вніс до протоколу як свідків, пасажирів його автомобіля ОСОБА_3 та ОСОБА_4

            Просив скасувати  постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності і справу закрити.

     Позивач ОСОБА_1 в судому засіданні підтримав вимоги, посилаючись на ті ж  обставини, що і в позовній заяві.

            Інспектор ДПС роти ОДДВ м. Житомир ГУМВС України у Житомирській області Бокул С.С. на виклик суду вдруге не з’явився, хоча про дату, місце і час судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення йому судових повісток, про причини неприбуття не повідомив, заяв про відкладання справи  або  про розгляд справи в його відсутності до суду не надходило. За таких обставин, згідно з вимогами ст.128 ч.4 КАС України, суд вважає за необхідне вирішити справу у відсутності відповідача, на підставі наявних в ній доказів.

              Встановленому судом факту відповідають адміністративно-правові відносини, що регулюються  ст.ст. 9, 69,70, 71 КАС України,  ст.ст. 251, 280  КУпАП.

              Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд, при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.            

              Докази в адміністративному судочинстві мають бути належними та допустимими. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.ст. 69,70 КАС України).

              Частиною 2 ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

           Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих свідків, висновком експерта, речовими доказами.

             Відповідно до вимог ст.ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду…, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

              Відповідач Бокул С.С. в судове засідання не з’явився, заперечень проти адміністративного позову та доказів,  які достовірно вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП не надав. Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1   відразу, при складанні протоколу, заперечував свою вину, просив опитати свідків проте відповідач Бокул С.С., не прийняв, передбачених законом заходів по встановленню істини по справі, не відібрав пояснення у свідків, та не  представив суду  доказів, що підтверджують винуватість позивача, хоча законом обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

              Таким чином, право ОСОБА_1 на використання своїх конституційних прав у сфері публічно - правових відносин з боку відповідача порушено і підлягає судовому захисту.

    Керуючись ст.ст. 9, 17, 19, 71, 160-162 КАСУ, на підставі ст.ст.280, 293  КУпАП,  суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

          Скасувати  постанову серії АМ №153058  по справі про адміністративне правопорушення від 01 травня 2010 року винесену  інспектором ДПС роти ОДДВ м. Житомир ГУМВС України у Житомирській області Бокулом Сергієм Сергійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст.122 ч.1 КУпАП  і накладення стягнення у виді штрафу  у розмірі 255 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, копія якої подається до суду апеляційної інстанції.

Суддя: