^{Апеляційний суд міста Севастополя_____________________________}

Справа № 22ц-695/2006 р.                                                     Головуючий

у 1 інстанції Полівод С.В.

Категорія  33                                                                          Доповідач апеляційної

інстанції  Птіціна В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 липня 2006 року колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого                                   - Єфімової В.О.

суддів                                              - Птіціної В.І., Харченко М.С.

при секретарі                              - Федоніні Є.О.

за участю позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 представника третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права землекористування, повернення самозахопленої частки ділянки та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 22 березня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив суд зобов'язати відповідача знести самовільно збудований кам'яний забір, повернути йому захоплену частину земельної ділянки, встановити межові знаки між їх ділянками, привести ділянку в придатний для використування стан. Стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Вимоги мотивовані тим, що 25 червня 2003 року він став членом садівничого товариства „Рибак-6" і йому в користування була передана земельна ділянка за НОМЕР_1, площею 0,0713 га. В Гагарінську районну Раду ним була подана заява про передачу йому у приватну власність земельної ділянки у зв'язку з чим складений акт про встановлення її границь.01 листопада 2004 року на підставі держакту позивачу були видані межові знаки, закріплені на місцевості сітковою огорожею і план встановлених границь ділянки. Однак 27 листопада 2004 р. землекористувачем сусідньої ділянки НОМЕР_2 - відповідачем по справі, самовільно були порушені межові знаки і зайнята частина його земельної ділянки. Після самозахоплення земельної ділянки відповідачем самовільно збудований кам'яний забір, чим позивач позбавлений права користування значною частиною земельної ділянки.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовує тим, що у зв'язку з порушенням відповідачем його прав по землекористуванню він позбавлений можливості отримання вказаної ділянки у приватну власність.

Рішенням суду в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, з тих підстав, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом, а також вбачається з матеріалів справи земельна ділянка НОМЕР_1 в СТ „Рибак-6" площею 0,0713 га у 1984 р. була надана члену СТ ОСОБА_6 (арк.с.66,67), а в подальшому його дружині ОСОБА_7  Поруч з земельною ділянкою НОМЕР_1 знаходиться земельна ділянка НОМЕР_2, площею 693 кв.м. яка у І984 році була надана та до цього час  належить відповідачу ОСОБА_2(арк.с.65,89) . Площі вказаних ділянок підтверджені відповідним планом.

У 2003 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий в члени садівничого товариства „Рибак-6" і йому була надана земельна ділянка НОМЕР_1, площею 0,0713 га, що підтверджується його заявою (арк.с.50), членською книжкою (арк.с.7), а також довідкою голови СТ „Рибак-6" (арк.с.8).

Після виникнення спору про захист права землекористуавння між сторонами, Державним комітетом по земельним ресурсам була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства і складений відповідний акт № НОМЕР_3 (арк.с.56-57) із якого вбачається, що земельна ділянка НОМЕР_1 користувача ОСОБА_1 має розмір 713 кв.м, земельна ділянка НОМЕР_2 користувача ОСОБА_2 має розмір 693 кв.м.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що розміри та границі земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змінам не підлягали, їх право на користування ними у частині їх розміру не порушувалось.

Згідно замірів спірних земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2, проведених комісією СТ „Рибак-6" 12.03.2006 р. за дорученням суду першої інстанції, площа ділянки НОМЕР_2 користувача ОСОБА_2 складає 568,3 кв.м, що менше площі первісно наданої йому земельної ділянки (арк.с.60).

Крім того, як вбачається із акту обстеження земельної ділянки НОМЕР_1, проведеною 20.03.2006 р. інвентаризаційною комісією СТ „Рибак-6" за дорученням суду у присутності ОСОБА_1, площа його земельної ділянки складає 780 кв.м, що також закріплено в протоколі засідання правлення СТ „Рибак-6" від 20.03.2006 р.(арк.с.63). Таким чином фактична площа земельної ділянки позивача значно більше площі, яка йому була надана товариством у 2003 році.

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що доказів порушення права позивача по землекористуванню ділянкою не встановлено, а тому суд дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.303-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення місцевого суду Гагарінського району М.Севастополя від 22 березня 2006 року - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її

проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги

протягом двох місяців з дня набрання   законної сили до Верховного Суду

України.