Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22-Ц-772/2006 р.                    Головуючий в 1 інстанції

Категорія 41                                            Пузіна В.І.

Доповідач      Клочко В.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

«13 липня» 2006 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя в складі:

головуючого - Куцеконя І.П.

суддів      - Клочка В.П., Птіціної В.І.

при секретарі - Соменко С.П.

за участю - позивача ОСОБА_1, відповідача Шагарової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса 6-ї Севастопольської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 20 квітня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 в лютому 2006 року звернувся до суду з позовом до державного нотаріуса 6-ї Севастопольської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи вимоги тим, що позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3, однак нотаріус, посилаючись на ст.49 ЗУ „Про нотаріат", ч.4 ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, неправомірно відмовила йому у видачі свідоцтва.

Рішенням суду позов задоволено, постановлено скасувати постанову державного нотаріуса шостої- Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_2  від 13 лютого 2006 року про відмову у здійсненні нотаріальних дій; зобов'язано нотаріуса шостої Севастопольської державної нотаріальної контори видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі відповідач - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та через порушення судом вимог матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи рішення, суд виходив з того, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачеві у вчиненні нотаріальних дій, що й спричинило задоволення позову та покладення обов'язку на нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.69 Закону України „Про нотаріат", державний нотаріат при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.

Згідно з ч.2 ст.51 вищевказаного Закону, якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі затримати цей документ і направити його на експертизу.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, однак, нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні даних нотаріальних дій, посилаючись на непропорційність часток, які належатимуть співвласникам двох об'єктів права власності - земельної ділянки та жилого будинку, розміщених в АДРЕСА_1.

При цьому нотаріус вказав, що померла ОСОБА_3 була власником 1/2 частини земельної ділянки та 1/3 частини жилого будинку, а громадянка ОСОБА_4 - власник 1/2 частини земельної ділянки та 2/3 частин жилого будинку. Дані обставини стали причиною для відмови у видачі свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на спадкове майно, що залишилось після ОСОБА_3

Разом з тим, будь-яких правових підстав для винесення рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії у нотаріуса не було.

Доводи скарги щодо невідповідності актів про право власності на земельну ділянку та жилий будинок вимогам законодавства щодо рівності часток не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані акти не скасовані і спір по ним відсутній.

Так, нотаріус при виявленні будь-якого порушення закону при вчиненні ним нотаріальних дій мав змогу скористатись наданим ст.51 Закону України „Про нотаріат" правом та затримати даний акт, направивши його на експертизу. Дане положення Закону виконано не було, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого рішення про необхідність визнання таких дій нотаріуса невідповідаючими вимогам закону.

Інші доводи скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування винесеного судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 20

КВІТНЯ 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.