Справа  № 2-а-61  за  2010   рік.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

06  травня  2010  року.    Баглійський  районний  суд  м. Дніпродзержинська  Дніпропетровської                                         області   в  складі  головуючого  судді :                                                                                                         САВЧЕНКА  В.О.

                                        при   секретарі :                                                                                                         ГОРБ  С.Б.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Дніпродзержинську  справу  адміністративного  судочинства  за  адміністративним  позовом     ОСОБА_4  в  інтересах     ОСОБА_3  до  Управління  пенсійного  фонду  України  Баглійського  району  міста Дніпродзержинська  Дніпропетровської  області   про  перерахунок  пенсії  та  стягнення  заборгованості  по  пенсії              

В С Т А Н О В И В :  

Позивач  звернувся  до  Баглійського  районного  суду  м. Дніпродзержинська  з  адміністративним  позовом  та  просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Баглійському  районі міста Дніпродзержинська  Дніпропетровської  області  в  частині  нарахування  та  виплати   ОСОБА_3  в  період  з  01.02.2005 р. по  31.10.2009 р.  щомісячної  державної  пенсії  в  розмірі,  нижчому  ніж  8  мінімальних  пенсій  за  віком, додаткової  пенсії  за  шкоду,  заподіяну  здоров’ю,  в  розмірі,  нижчому  ніж  75%  мінімальної  пенсії  за  віком  та  доплати,  як  інваліду  війни,  у  розмірі  меншому  ніж  350%  мінімальної пенсії за віком, виходячи при розрахунку з  розміру  мінімальної  пенсії  за  віком  на  рівні  прожиткового  мінімуму  для  осіб,  що  втратили  працездатність.

Одночасно  позивач  просив  стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі міста Дніпродзержинська  Дніпропетровської  області  на  користь   ОСОБА_3.  недоплачену  в  період  з   01.02.2005 р. по 31.10.2009 р. держану  та  додаткову  пенсію,  як  інваліду  другої  групи  першої  категорії  за наслідками  катастрофи  на  Чорнобильській АЕС,  а  також  доплату,  як інваліду війни,  з  урахуванням  індексу  інфляції,  в  загальній  єдиній  в  сумі  256392,26  (двісті  п’ятдесят  шість  тисяч  триста  дев’яносто  дві) гривні                    26 копійок, в тому числі 184468,77 гривень (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят вісім) гривень                         77 копійок  заборгованості  по  сплаті  пенсії  та  71923,49 гривень (сімдесят  одна  тисяча  дев’ятсот  двадцять  три)  гривні  49  копійок  індексу  інфляції.

Також  позивач  просив  зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області починаючи з 01.11.2009 р. по дату прийняття рішення судом нарахувати  та  виплатити  ОСОБА_3,  як  учаснику  ліквідації  наслідків  аварії  на  Чорнобильській  АЕС             1-ї категорії,  інваліду  другої  групи  та  інваліду  війни,  щомісячну  державну  пенсію  в  усіх  випадках  в  розмірі  не  нижчому  за  8  мінімальних  пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі не нижчому  за  75%  мінімальної  пенсії  за  віком,  щомісячне  підвищення  пенсії,  як  інваліду  війни,  у  розмірі  не  меншому  ніж  350%  мінімальної  пенсії  за  віком,  застосовуючи  при  розрахунку  з  розміру  мінімальної  пенсії  за  віком  на  рівні  не  нижче  за  прожитковий  мінімум  для  осіб,  що  втратили  працездатність,  а  також  щомісячну  допомогу  інваліду  війни  на  прожиття  у  розмірі  не  нижчому  за  50,00   гривень.  

Крім  того,  позивач  просив  зобов’язати  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Баглійському  районі  міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області починаючи з дати прийняття рішення судом та довічно нараховувати та виплачувати ОСОБА_3,  як  учаснику  ліквідації  наслідків  аварії  на  Чорнобильській  АЕС  1-ї  категорії,  інваліду  другої  групи  та  інваліду  війни,  щомісячну  державну  пенсію  в  усіх  випадках  в  розмірі  не  нижчому  за  8  мінімальних  пенсій  за  віком,  щомісячну  додаткову  пенсію  за  шкоду,  заподіяну  здоров’ю  в  розмірі  не  нижчому  за  75%  мінімальної  пенсії  за  віком,  щомісячне  підвищення  пенсії,  як  інваліду  війни,                    у  розмірі  не  меншому  ніж  350%  мінімальної  пенсії  за  віком  застосовуючи  при  розрахунку  з  розміру  мінімальної  пенсії  за  віком  на  рівні  не  нижче  за  прожитковий  мінімум  для  осіб,  що  втратили  працездатність,             а  також  щомісячну  допомогу  інваліду  війни  на  прожиття  у  розмірі  не  нижчому  за  50,00  гривень.

В  судовому  засіданні  представник  позивача  позовні  вимоги  підтримав  в  повному  обсязі  з  тих  же  правових  підстав,  своїми  поясненнями  підтвердив  обставини  зазначені  в  позовній  заяві,  просить  суд  позов  задовольнити.  

Представник  відповідача  в  судове  засідання  з’явився,  позовні  вимоги  позивача  не  визнав  в  повному  обсязі,  надав  свої  письмові  заперечення  проти  позову,  згідно  яких  вважає  безпідставним  звинувачення  позивача  з  приводу  вчинення  УПФУ  Баглійського  району  незаконних  дій.  Вказує,  що  УПФУ  на  підставі  ст. 63  Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  нараховувало  позивачу  пенсію  в  порядку,  визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими до виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади.                Згідно  ст. 19  Конституції  України  УПФУ  Баглійського  району  м. Дніпродзержинська  діє  в  межах  повноважень   та  у спосіб,  що  передбачений  Конституцією  та  Законами України.  Просить  суд  залишити  позов  без  задоволення.                

З’ясувавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі з оцінкою належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини:

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.05.2002р. За наслідками чергового огляду МСЕК Позивачу з 26.01.2005р. встановлено безстрокову 2-гу групу інвалідності у зв’язку із захворюванням, що пов’язане з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою серії МСЕ-ДНА-01 № 395726 від 07.02.2005р. Окрім цього, Позивача  є  інвалідом  війни  2-ї  групи,  що  підтверджується  посвідченням  НОМЕР_2  від  10.02.2005 р.

Позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Баглійському районі міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, номер пенсійної справи 146131, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3.

У відповідності до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991р. (далі – Закон № 796), з моменту встановлення Позивачу інвалідності, він має право на державну та додаткову пенсію, яка є компенсацією шкоди заподіяної йому внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Окрім тогою, позивач відповідно до частини 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993р. (в редакції зазначеної статті станом на 08.09.2005р.) позивач, як інваліду війни 2-ї групи має право на підвищення пенсії у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком.

За період часу починаючи з 01 січня 2005 року по 01 серпня 2009 року нарахування та виплата позивачу державної пенсії здійснювалась відповідачем із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або загальну пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058. Але такі розміри нарахованої держаної пенсії не відповідали нормам ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» оскільки були меншими ніж 8 мінімальних пенсій за віком, розмір якої встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

При нарахування пенсії відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», відповідно до якої було встановлено здійснювати розрахунок пенсій відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розрахунку 19,91 гривень.

Додаткова пенсія позивача, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нараховувалась та виплачувалась позивачу також з розміру мінімальної пенсії за віком в сумі 19,91 гривень, яка була встановлена постановою КМУ № 1 від 03.01.2002р.

Виплачувана державна пенсія позивача була підвищена відповідачем в 3,5 рази відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 27.12.2005р. № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи». Однак навіть після підвищення державна пенсія позивача не досягала розмірів встановлених ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а додаткова пенсія – розміру встановленого ст. 50 Закону.  

Впродовж 2005 року підвищення пенсії позивачу, як інваліду війни, відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  також нараховувалась та виплачувалась позивачу також з розміру мінімальної пенсії за віком в сумі 19,91 гривень, яка була встановлена постановою КМУ № 1 від 03.01.2002р.

З Норма частини 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була змінена Законом України № 2939-ІV від 05.10.2005р., який набрав чинності з 01.01.2006р. Починаючи з січня 2006 року, підвищення нараховувалась та виплачувалась позивачу в розмірі 40% прожиткового мінімуму, відповідно до норм зміненої частини 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».  

З метою усунення порушення його прав, позивач звертався до відповідача із завою від 01.12.2008р., відповідно до якої вимагав провести перерахунок пенсії відповідно до норм Законів які відповідають Конституції України та виплатити заборгованість з урахуванням втрати частини доходів. Однак відповідачем було відмовлено в задоволенні вимоги позивача відповідно до листа № 04-07-159/к від 15.12.2008р.

Аргументуючи свою відмову, відповідач зазначив, що державна пенсія позивача розраховується відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, із заробітку отриманого в період виконання службових обов’язків під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з урахуванням коефіцієнту коригування заробітку встановленого постановами КМУ, що за весь період нарахування пенсії позивачу вища за мінімальні розміри пенсій встановлені Кабінетом Міністрів України. Також в своєму листі Відповідач навів розрахунок за яким розраховувалась пенсія Позивача, зазначивши наприкінці свого листа, що пенсія розрахована відповідно до вимог чинного законодавства.  

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з    таких мотивів.   

Згідно частини другої статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно Рішень Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року поновлено дію норми ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" N796-XII від 28 лютого 1991 року та визнано неконституційним нарахування пенсії за постановами Кабінету Міністрів України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ  (далі — Закон № 796-ХІІ).          

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.  

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст. 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність складав 332 гривні.  
Згідно ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність складав 366 гривень.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня — 481 гривню, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 498 гривні, з 01листопада – 573 гривні.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає частина четверта статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (796-12), а не постанова Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” (1-2002-п), яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на частину п’яту статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (796-12), якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав дану проблему, зокрема це зазначено в рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішенні Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Також необхідно враховувати роз’яснення Верховного Суду України, що викладені в Постанові № 9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», п. 2 якої визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії...

Виходячи із конституційних принципів на яких ґрунтується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбаченні статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодекс у Адміністративного Судочинства України.

Тому, цілком очевидне, що дії Управління пенсійного фонду України Дніпровського району  м. Дніпродзержинська, щодо виплати позивачу державної пенсії  у розмірах менших 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю позивача – у розмірах менших за 75% мінімальних пенсій та підвищення пенсії позивачу, як інваліду війни – у розмірах менших за 350% мінімальної пенсії за віком  є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам статті 54 та 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", частини 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст. ст. 19 та 22 Конституції України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо неможливість взяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (1058-15) на які посилався відповідач в своїх запереченнях проти позову, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (796-12).

    Таким чином, суд вважає обґрунтованим і доведеним, що відповідач починаю з січня 2005 року припустився бездіяльності відносно своєчасного перерахунку та виплати позивачу державної пенсії в розмірі 8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю позивача – у розмірах 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та підвищення пенсії позивачу, як інваліду війни – у розмірах 350% прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність є неправомірними, керуючись положеннями Закону та Конституції України.

Згідно діючого законодавства України, а саме  частини 2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:  Нараховані суми пенсії,  не отримані  з  вини  органу,  що призначає  і  виплачує  пенсію,  виплачуються  за  минулий час без обмеження будь-яким  строком з  нарахуванням компенсації  втрати частини доходів. Також відповід6но до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 2050-III від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Враховуючи, що норми законів не суперечать одне одному, а доповнюють, а також враховуючи, що факт неправомірного не нарахування відповідачем пенсії у належному розмірі, не може бути підставою для відмови позивачу в одержанні компенсацій втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків виплати пенсії, що є компенсацією інфляційних процесів, що відбуваються в державі, недоплачена пенсія позивачу має бути сплачена починаючи з січня 2005 року з урахуванням втрати частини доходів відповідно до вимог Закону.  

Проте вимоги позивача в частині стягнення з відповідача недоотриманої допомоги  у відповідній сумі - не підлягають задоволенню оскільки в даному випадку судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок пенсії та стане фактичним виконанням судом функцій органів управління пенсійного фонду, що неприпустимо відповідно до принципу поділу державної влади, закріпленому статтею 6 Конституції України.

Також підставою відмови у стягненні недоплаченої пенсії є те, що відповідно до  ст. 63 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, фінансування витрат за цим законом здійснюється за рахунок коштів держаного бюджету, а стягнення недоплаченої пенсії призведе до звернення стягнення на кошти Пенсійного Фонду солідарної системи.  

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та визначені виниклі спірні правовідносини між сторонами по справі, цілком очевидно, що відповідачем допущено бездіяльність щодо перерахунку позивачу пенсії починаючи з 01.01.2005 року,  проте керуючись частиною 2 статті II Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить за межі позовних вимог та вважає обґрунтованим вирішення питання про перерахунок позивачу недоплаченої пенсії по момент прийняття рішення суду. Однак обов'язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум законом покладено на відповідача, у зв’язку з чим суд не може виконувати обов’язки суб’єктів владних повноважень, покладених на них законом. Право позивача в такому випадку має бути захищене шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої суми пенсій починаючи з 2005 року.

Керуючись  статтями 22, 46 Конституції України,  Рішенням  Конституційного  суду  № 6-рп 2007 від 09.07.2007року №10 рп/2008 від 22.05.2008 року,  Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  № 796-ХІІ  від  28.02.1991 р.,  частиною  4  ст. 13  Закону України  «Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального  захисту»  № 3551-ХІІ  від 22.10.1993р.,  статтями  28, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  Законом  України «Про державний бюджет України на 2007 рік»,  Законом  України  «Про  державний  бюджет України на 2008 рік»,  Законом  України «Про державний бюджет України на 2009 рік»,  ст. 2  Закону України № 2050-III від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»,  керуючись статтями  9,  69, 71,  86, 94,  99,  100,  104,  122,  128,  158-163,  167  КАС  України,  суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний   позов    ОСОБА_4   в  інтересах    ОСОБА_3  до  Управління  пенсійного  фонду  України  Баглійського  району  міста Дніпродзержинська  Дніпропетровської  області   про  перерахунок  пенсії  та  стягнення  заборгованості  по  пенсії,   – з а д о в о л ь н и т и     ч а с т к о в о .  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської  області  починаючи  з  01  січня  2005  року  нарахувати     ОСОБА_3,  як  учаснику  ліквідації  наслідків  аварії  на  Чорнобильській  АЕС  1-ї категорії,  інваліду  другої  групи  та  інваліду  війни,  щомісячну  державну  пенсію  в  усіх  випадках  в  розмірі  не  нижчому  за  8  мінімальних  пенсій  за  віком,  щомісячну  додаткову  пенсію  за  шкоду,  заподіяну  здоров’ю,  в  розмірі  не  нижчому  за  75% мінімальної  пенсії  за  віком,  щомісячне  підвищення  пенсії,  як  інваліду  війни,  у  розмірі  не  меншому  за  350%  мінімальної  пенсії  за  віком  застосовуючи  при  розрахунку  розмір  мінімальної  пенсії  за  віком  на  рівні  не  нижче  за  прожитковий  мінімум  для  осіб,  що  втратили  працездатність,  та  виплатити  різницю  між  нарахованою  та   фактично  сплаченою  пенсією  з  урахуванням  втрати  частини  доходів,  у  зв’язку  з  порушенням  строків  їх  виплати  за  весь  час  по  момент  фактичної  виплати  різниці  пенсії.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської  області  нараховувати  та  виплачувати     ОСОБА_3,             як  учаснику  ліквідації  наслідків  аварії  на  Чорнобильській  АЕС  1-ї категорії,  інваліду  другої  групи  та  інваліду  війни,  щомісячну  державну  пенсію  в  усіх  випадках  в  розмірі  не  нижчому  за  8  мінімальних  пенсій  за  віком,   щомісячну  додаткову  пенсію  за  шкоду,  заподіяну  здоров’ю,  в  розмірі  не  нижчому  за  75%  мінімальної  пенсії  за  віком,  щомісячне  підвищення  пенсії,  як  інваліду  війни,  у  розмірі  не  меншому  за  350%  мінімальної  пенсії  за  віком,  застосовуючи  при  розрахунку  розмір  мінімальної  пенсії  за  віком  на  рівні  не  нижче  за  прожитковий  мінімум  для  осіб,  що  втратили  працездатність.

Заява  про  апеляційне оскарження постанови подається до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська протягом  10  днів з  дня  проголошення  постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна  скарга  може  бути  подана  без  попереднього  подання  заяви  про  апеляційне  оскарження,  якщо  апеляційна  скарга  подається  у  строк  встановлений  для  подання  заяви  про  апеляційне  оскарження.

                              С у д д я :                                                                                                          САВЧЕНКО В.О.

                                                                           Копія  вірна :

                                                                                 С у д д я :

                              Рішення  суду  за  станом  на  01  червня  2010  року  законної  сили  не  набрало.  

                             С у д д я :                                                                                                            САВЧЕНКО В.О.