^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа № 22 ас-197\2006р.                        Головуючий

в 1 інстанції Проценко О.І.

Категорія 29    Доповідач в апеляційній

інстанції Володіна Л.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

13 липня 2006 року колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Севастополя  в складі:

головуючого                 - Єфімової В.О.

суддів                          - Володіної Л.В., Харченко М.С.

при секретарі              - Федоніні Є.О.

за участю                     - позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Севастополі справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації про спонукання у виконанні зобов'язань щодо забезпечення житлом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 19 квітня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач у січні 2006 року звернувся до суду з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про спонукання у виконанні зобов'язань щодо забезпечення житлом. Мотивує вимоги тим, що він перебуває на обліку осіб, які мають потребу у поліпшенні  житлових умов у Севастопольській міській державній адміністрації з 19.07.2001 року, як інвалід війни має право на позачергове забезпечення житловою площею. Однак відповідач у порушення норм закону відмовляє йому у надані житлової площі, чим порушує його право на отримання житла, яке він просить захистити у судовому порядку.

Постановою суду від 19 квітня 2006 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказує, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення позивача,  який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна  скарга  підлягає задоволенню,  а  постанова  суду скасуванню.

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволені позову, суд виходив з того, що термін, передбачений ст. 46 ЖК України, протягом якого позивач повинний бути забезпечений житлом, ще не минув, тому права позивача не є порушеними.

З  такими  висновками  суду  першої  інстанції  не  може погодитися судова колегія.

Підстави для позачергового надання жилих приміщень передбачені ч.1 ст. 4 6 ЖК України. Крім того, ч.2 ст. 4 6 ЖК України передбачено, що поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, тобто перелік підстав позачергового надання жилих приміщень, який передбачений ст. 4 6 ЖК України, не є вичерпним.

Згідно ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.12.1995 року № 488/95-ВР) інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: п.18) позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих Рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач є інвалідом війни, цей статус він отримав з 21 вересня 1998 року. На квартирному обліку у Севастопольській міській державній ■ адміністрації перебуває з 19 липня 2001 року зі складом сім'ї з  двох осіб (а.с.5,15,21).

За таких підстав судова колегія погоджується з доводом позивача про те, що згідно до діючого законодавства України, а саме ст. 13 п.18 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" він має право на позачергове отримання житлового приміщення протягом двох років з дня взяття його на квартирний облік, тобто з 19 липня 2001 року. Відмова відповідача в наданні позивачу житлового приміщення порушує його права. Та обставина, що позивач знаходиться у списку на позачергове отримання житла серед інвалідів війни під НОМЕР_2 (а.с.22), правового значення по справі не має.

Закон України „Про внесення змін до Житлового кодексу Української РСР" від 29 червня 2004 року N 1925-ІУ ніяким чином не відхиляє, та не звужує раніше встановлені права і пільги інвалідів війни на позачергове отримання житлового приміщення.

При таких обставинах, на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог з зобов'язанням відповідача протягом шості місяців надати позивачу житлове приміщення на двох осіб з урахуванням вимог ст.ст. 4 8,50 ЖК України.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню державне мито в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 7 грн. 50 коп.

Судова колегія повертає увагу суду першої інстанції на те, що вказана справа підлягає розгляду у цивільно-процесуальному порядку, згідно ч.1 ст. 15 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303-315 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 19 квітня 2006 року скасувати. Постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації про спонукання у виконанні зобов'язань щодо забезпечення житлом задовольнити.

Зобов'язати Севастопольську міську державну адміністрацію в шестимісячний строк забезпечити ОСОБА_1 житловим приміщення у відповідності з нормами ст. ст. 48, 50 ЖК України.

Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації державне мито у сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 7 грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді:

В.О.Єфімова

Л.В.Володіна

М.С.Харченко