ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.10 Справа № 12/109/10
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма ”ЗГОДА”, м. Запоріжжя, 69032, вул. Південне шоссе, 6а; 69037, м. Запоріжжя, а/с 411
Відповідач - Приватний підприємецьОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про стягнення 151,20 грн.
суддя Владимиренко І.В. Представники учасників:
від позивача - ліквідатор ТОВ "Фірма "ЗГОДА" Нікітенко М.О. відповідача - ОСОБА_2., на підставі довіреності № 4842 від 20.11.2009р.
Заявлено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЗГОДА" до Приватного підприємця ОСОБА_1. про стягнення 21 644,82 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.05.2010р. заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 12/109/10 з призначенням судового засідання на 09.06.2010р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. судове засідання було відкладено на 17.06.2010р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві № 5 від 28.04.2010р., просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнає, зазначив про неотримання даного товару, про що надав відповідний відзив. Відповідач вважає що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідач вважає, що позивачем не надано достатніх та належних доказів отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною №РН-0001799 від 27.12.2006 року. Відносно видаткової накладної №РН-0001314 від 21.09.2006 року зазначив, що вищезазначена накладна підписана не ОСОБА_1, позивачем не надано відповідної довіреності відповідача на отримання іншою особою товарно-матеріальних цінностей від його імені.
У судовому засіданні 17.06.2010р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до позовної заяви у вересні та грудні 2006р. згідно видаткових накладних № РН-0001314 від 21.09.2006 р. та № РН-0001799 від 27.12.2006 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЗГОДА" було поставлено товар, а ПП ОСОБА_1. прийнято Товар на загальну вартість 21 644.82 грн.
15.03.2010р. позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 5-Д, яким пропонував у встановлений законодавством термін погасити заборгованість в сумі 21 644,82 грн. Лист залишений відповідачем без відповіді, обов'язок по сплаті не здійснено.
До теперішнього часу оплати за отриманий товар здійснено не було.
Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
З вище встановленого суд може зробити висновок, що дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов’язків, що підтверджується видатковими накладними та дорученням на отримання товару, відповідно до яких позивач зобов’язався передати відповідачу товар, а відповідач - оплатити певну кількість отриманого товару за певною ціною. Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була укладена угода купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
У відповідності до п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналізуючи норми чинного законодавства України та надаючи оцінку представленим сторонами доказам, при прийнятті рішення у даній справі, господарський суд виходив із наступного.
Як вже зазначалось раніше, ТОВ "Фірма "ЗГОДА" відповідно до видаткових накладних №РН-0001799 від 27.12.2006 року. та №РН-0001314 від 21.09.2006 року було поставлено товар ПП ОСОБА_1 однак, як свідчать матеріали справи, а також стверджується представником відповідача, позивач товар по накладній №РН-0001314 від 21.09.2006 р. не отримував, а також позивачем не надано доказів хто отримав товар, а також відсутнє доручення на отримання товару.
Таким чином, Позивачем не надано достатніх та належних доказів отримання Відповідачем товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною №РН-0001314 від 21.09.2006 року.
Отже, відповідачем несплачено у визначені статтею 530 ЦК України терміни поставленого товару за видатковою накладною №РН-0001799 від 27.12.2006 року на суму 151,20 грн., господарський суд вважає доведеним та підтвердженим відповідними доказами.
За таких умов, вимога позивача, в частині стягнення з відповідача 151,20 грн. основного боргу, є обґрунтованою, та підлягає задоволенню судом.
В частині ж стягнення з відповідача 21 493,62 грн. основного боргу, господарський суд відмовляє, у зв’язку із необґрунтованістю нарахування вказаної суми, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у ПП ОСОБА_1. перед ТОВ "Фірма "ЗГОДА" боргу у розмірі 21 493,62 грн. У зв’язку з чим у господарського суду відсутні підстави вважати вказані документи належними доказами існування у відповідача такої заборгованості.
Таким чином, господарський суд вважає доведеним факт існування у відповідача перед позивачем суми основного боргу у розмірі 151,20 грн.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з ПП ОСОБА_1. основного боргу у розмірі 151,20 грн.
Судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1. (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р 26007315194501 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк” м. Запоріжжя, МФО 313010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма ”ЗГОДА” (м. Запоріжжя, 69032, вул. Південне шоссе, 6а; 69037, м. Запоріжжя, а/с 411, р/р 26005201307015 в ПАТ “ОТП Банк”, МФО 300528) 151 (сто п’ятдесят одна) грн.. 20 коп. - основного боргу; 1 (одна) грн..50 коп. - державного мита, 1(одна) грн. 65 коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В іншій частині позову – відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 17.06.2010р.
Суддя І.В. Владимиренко
Суддя