^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа №22-ц-751/2006р.        Головуючий

в першій інстанції Колбіна Т.П.

Категорія    Доповідач Клочко В.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

«20 липня» 2006 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя в складі:

головуючого  - Куцеконя І.П.

суддів      - Клочка В.П., Володіної Л.В.

при секретарі -Благовідові А.В.

за участю - ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача Ростовської О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Придніпровської залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 07 лютого 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 в листопаді 2004 року звернулась до суду з позовом до Придніпровської залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, мотивуючи вимоги тим, що відповідач незаконно звільнив її з займаної посади провідника, двічі наклав на неї стягнення за одне й те ж правопорушення (провезення безбілетних пасажирів) - переведення на нижчеоплачувану посаду та звільнення, чим порушив вимоги законодавства та спричинив позивачеві моральні страждання.

Вимоги позивачки щодо стягнення заробітної плати виділені судом у окреме провадження.

Рішенням суду в позові відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та через порушення судом вимог матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи рішення, суд виходив з того, що позивачка була звільнена з займаної нею посади за п.З ст.40 КЗпП України з дотриманням вимог матеріального права, підстав для її поновлення на роботі немає, що й стало причиною для відмови в позові в повному обсязі.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з п.З ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 працювала в Сімферопольському пасажирському вагонному депо державного підприємства „Придніпровська залізниця" на посаді начальника потяга з 31 травня 1994 року (а.с.78).

За порушення посадових обов'язків, неякісну підготовку складу до рейсу ОСОБА_1 наказами від 13 липня та 16 серпня 2004 року двічі притягувалась до дисциплінарної відповідальності з оголошенням їй догани (а.с.160, 161-162).

Дані дисциплінарні стягнення достроково зняті з ОСОБА_1 не були, позивачка їх не оскаржувала у встановлені законом строки.

З наказами про накладення даних стягнень ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчать підписи позивачки. Доводи ОСОБА_1 про те, що підпис на наказах про ознайомлення з накладенням стягнень було зроблено не нею, а іншою особою, були предметом розгляду суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. При цьому клопотання про проведення експертизи для встановлення автентичності підписів на наказах позивачкою не заявлялись, судом не проводились.

За чергове порушення посадових обов'язків, допущене позивачкою 22 серпня 2004 року (провезення безбілетних пасажирів у кількості 33 чоловік, зафіксоване ревізією Ярославської дирекції Північної залізниці на дільниці „Бєлгород - Курськ"), наказом від 15 листопада 2004 року ОСОБА_1 була звільнена за п.З ст.40 КЗпП України (а.с.5).

Звільнення позивачки, у відповідності до вимог ст.43 КЗпП України, було погоджено з цеховим комітетом Севастопольської виробничої ділянки ЛВЧД, на засіданні якого 14 листопада 2004 року була присутня сама ОСОБА_1 (а.с.112). При цьому позивачка давала пояснення з приводу допущеного нею порушення посадових обов'язків, не оспорюючи допущений нею факт масового провозу безбілетних пасажирів. На запитання про обізнаність щодо наявності накладених на неї попередніх стягнень, позивачка відповідала позитивно, зазначивши, що про ці стягнення вона знає (а.с.112).

Такі ж показання щодо обізнаності про накладені на неї попередні стягнення давала ОСОБА_1 і в суді першої інстанції (а.с.229).

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та постановив законне та обґрунтоване рішення по справі. При цьому порушень вимог матеріального чи процесуального закону, які б спричинили його зміну чи скасування, колегією суддів не встановлено.

Інші доводи скарги позивачки висновків суду не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування винесеного судом рішення по справі.

За таких обставин, апеляційна скарга, в силу ст.308 ЦПК України, підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 07 лютого 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.