ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 червня 2010 р.                                                                                    № 62/17-10  

  Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

За участю представників сторін:

позивача Антонюка В.М. дов. №251 від 10.11.2009 р.

відповідачане з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні       

касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області

на рішення   господарського  суду  Харківської області  від  02.03.2010 р.

у справі№62/17-10

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області

доФізичної особи підприємця ОСОБА_5

простягнення 125 58,54 грн.

В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (надалі Фонд) звернулося до господарського суду  Харківської області   позовом до Фізичної особи підприємця (надалі ФОП, підприємець)  ОСОБА_5   про стягнення неустойки у сумі 12 558,54 грн. за період з лютого 2009 року по вересень 2009 року за порушення відповідачем зобов'язання щодо звільнення приміщення у зв'язку з закінченням договору оренди.

Рішенням господарського суду  Харківської області  від 02.03.2010 року (суддя Суярко Т.Д.) в позові відмовлено з тих підстав позивачем не доведено факту припинення  укладеного між сторонами договору оренди  у спірний період.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 764, 785 Цивільного кодексу України, просить його скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що Фонд належним чином повідомив підприємця позивача про закінчення договору оренди, однак останній не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованого майна, тому позовні вимоги про стягнення неустойки є обґрунтованими.

Доповідач: Шаргало В.І.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права,  судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом встановлено, що 16.05.06 р. між Фондом (орендодавець) та  підприємцем (орендар)  укладено договір оренди №2594-Н нежитлового приміщення. Балансоутримувачем даного нежитлового приміщення є Державний проектно-вишукувальний та науково дослідний інститут "Укренергомережпроект".  За умовами договору оренди  орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення (к. №№25) на 10-му поверсі 11-ти поверхової будівлі інженерно-лабораторного корпусу "А-11", інв. №82166,  загальною площею 17,70 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Факт  передачі орендареві орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 16.05.06 р.

Строк дії вказаного договору становить 11 місяців та діє він до 15.04.07 р. включно. Строк дії договору може бути продовжено, за умови погодження його з органом, уповноваженим управляти майном (п. п. 10.1-10.8 Договору).

Додатковими угодами №2 від 20.11.07 р. та №3 від 13.05.08 р. до договору оренди №2594-Н від 16.05.06 р., строк дії договору було продовжено до 13.02.09 р.

Орендар - ФОП  ОСОБА_5  30.09.09 р. за актом приймання-передачі складеним між орендодавцем –позивачем,  орендарем –відповідачем та балансоутримувачем орендованого майна, повернув орендоване приміщення.

Листом №06-396 від 29.01.09 р.  Фонд повідомив ФОП  ОСОБА_5 , що договори оренди, строк дії яких закінчується у 2009 р., продовжені не будуть, та запропонував взяти участь у конкурсі на право оренди майна.

Фонд зазначав про те, що ним було направлено  підприємцю для підписання 3 примірники Угоди про припинення дії договору оренди № 2594-Н від 16.05.06 р. в якій було зазначено, що відповідач повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення за весь період фактичного користування державним майном з дати закінчення договору оренди 08.02.09 р. до моменту повернення об'єкту оренди за Актом приймання-передачі майна 30.09.09 р.

ФОП  ОСОБА_5 листом від 08.12.09 р. відмовилась підписувати Угоду про припинення дії договору оренди №2594-Н від 16.05.06 р.

Згідно ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Строк  договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов  договору  оренди  протягом  одного  місяця  після закінчення строку дії договору він  вважається  продовженим  на  такий  самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (284 ГК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Строком договору є  час,  протягом  якого  сторони  можуть здійснити  свої  права  і  виконати  свої  обов'язки відповідно до договору (ст. 631 ЦК України).

Господарським судом встановлено, що строк дії договору сплинув 08.02.09 р., а Фондом не надані докази припинення дії договору у встановленому договором та чинним законодавством порядку.

При цьому господарський суд відхилив як такий доказ  наданий позивачем лист №06-396 від 29.01.09 р. про можливість продовження договору оренди на конкурсних засадах, відзначивши, що цей документ не може вважатись заявою про припинення або зміну умов договору, в розумінні положень ст. 284 Господарського кодексу  України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки  цей лист не містить чіткого волевиявлення щодо розірвання  спірного договору оренди. Крім того, позивачем не надано доказів направлення або вручення цього листа відповідачеві –орендарю.

Таким чином суд встановив, що строк дії договору оренди №2594-Н від 16.05.06 р. було продовжено і після 08.02.09 р.

ФОП  ОСОБА_5  протягом лютого-вересеня 2009 року сплачувала орендну плату за вказані місяці, що підтверджується  наданими відповідачем квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору  найму  оформляється відповідним   документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як свідчить акт приймання-передачі майна, відповідач повернув позивачеві орендоване майно  30.09.09 р.

З   урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин справи, господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність  підстав для нарахування Фондом неустойки як-то передбачено нормами ст. 764 Цивільного кодексу України, тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.      

Згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки та недостатньої перевірки господарськими судами доказів у справі не входять до повноважень суду касаційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

З   огляду на викладене та виходячи з  меж перегляду справи в касаційній інстанції,  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого у справі рішення.

Згідно зі  статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України  №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області  залишити без задоволення.

Рішення господарського  суду  Харківської області  від  02.03.2010 р.  у справі №62/17-10 залишити без змін.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя
Кравчук Г.А.

СуддяМачульський Г.М.

Суддя
Шаргало В.І.