ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 червня 2010 р.                                                                                    № 18/204-09  

  Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачане з’явився

відповідачів:1. ОСОБА_4 дов. б/н від 25.12.2009 р.

2. не з’явився

3-тіх осібне з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні      

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля"

на постанову   Дніпропетровського апеляційного господарського  суду  від  11.03.2010 р.

у справі№18/204-09 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ"

до1.Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля"

2. Закритого акціонерного товариства Української акціонерної страхової компанії "АСКА"

3-ті особи1.ОСОБА_8

ОСОБА_6

3.Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"

простягнення 104 514,8 грн.

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство  "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (надалі ЗАТ "СК "ІНГОССТРАХ") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ)  "Павлоградвугілля", треті особи –ОСОБА_8, ОСОБА_9,   про стягнення 104 514,8 грн. збитків, понесених у зв'язку з виплатою Страхувальнику страхового відшкодування відповідно до умов  договору страхування наземного транспорту на належний останньому автомобіль.

 В процесі розгляду справи до участі у справі залучено 2-го відповідача Закрите акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", яким  відповідно до договору №1895289 від 20.03.2001 року

Доповідач: Шаргало В.І.

 застрахована цивільно-правова відповідальність ВАТ  "Павлоградвугілля" як власника наземних транспортних засобів. Також до участі у справі залучено Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" як третю особу.

 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2009 року (суддя Петрова В.І.), залишеним без змін  постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.20010 року (судді: Герасименко І.М., Джихур О.В., Ясир Л.О.), позов задоволений,  з ВАТ  "Павлоградвугілля" на користь ЗАТ СК "ІНГОССТРАХ"  стягнуто 77 310,45 грн.  відшкодування  витрат на страхове відшкодування, з АСК "АСКА" на користь ЗАТ СК "ІНГОССТРАХ"  стягнуто 24 990 грн. відшкодування  витрат на страхове відшкодування. Відповідним чином розподілені судові витрати.

Судові рішення мотивовані  посиланням на норми ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 979, 993, 1187 Цивільного кодексу України  ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оцінку майна та оціночну діяльність" та тим, що постановою райсуду підтверджується вина працівника відповідача у скоєнні ДТП,  розмір шкоди підтверджується складеним відповідно до вимог чинного законодавства звітом про оцінку пошкодженого автомобіля.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ВАТ  "Павлоградвугілля"   звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та  процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. спільним наказом Мінюсту та Фонду державного майна України від 24.11.03 р. №142/5/2092,  просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові щодо стягнення з ВАТ  "Павлоградвугілля"   суми страхового відшкодування. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що господарські суди неправомірно прийняли в якості доказів у справі представлені позивачем рахунок фактуру №СФ-рр-2144 від 09.09.2008 року та звіт про оцінку пошкодженого автомобіля.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача-1, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,  судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.11.2007 року за №DNUOAE00007497 між ЗАТ “Страхова компанія “ІНГОССТРАХ” (страховик) та ОСОБА_8 (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту.

Згідно п.4.2. договору страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, а страхувальник зобов’язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору і правил страхування.

Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом –автомобілем TOYOTA RAV-4, 2000 року випуску, номер кузову НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, дійсною вартістю 105040,00 грн., який належить на праві приватної власності ОСОБА_8 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2).

Розмір страхової суми (п.6 договору) складає 105 040 грн.

Строк дії договору 12 місяців (1 рік) з 30.11.2007 року по 29.11.2008 року включно.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.10.2008 року встановлено, що 30.08.2008 року в 17 годин 00 хвилин водій ОСОБА_9 на перехресті не врахував переваги у русі автомобіля Тойота н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_8, який наближався справа, в результаті чого сталося зіткнення.

Цією ж постановою дії водія автобуса ЛАЗ-699 н. з. НОМЕР_4 ОСОБА_9 визнано винними та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Як домовились сторони в п.15.4 договору, страхувальник має право для визначення розміру збитку скласти кошторис на підприємстві (станції технічного обслуговування, авто майстерні), яке за згодою страхового агента буде виконувати ремонт пошкодженого ТЗ. Кошторис повинен містити повний перелік робіт, їх вартість та вартість запчастин та матеріалів, які повинні бути використані при ремонті.

Відповідно до рахунку ТОВ “Алмаз Мотор Лтд” №СФ-рр-2144 від 09.09.2008року розмір збитків заподіяних ОСОБА_8 складає 222 530,3 грн.

Загальна сума виплат страхового відшкодування за одним або декількома страховими випадками, які настали під час кожного оплаченого року дії цього договору, не може перевищувати розмір страхової суми.

Відповідно до страхового акту № И-13737 від 20.10.2008 року сума страхового відшкодування складає 104 514,80 грн. (105 040,00 грн. - страхова сума, 525,20 грн. – франшиза) тому, платіжним дорученням №21906 від 24.10.2008 року ЗАТ “Страхова компанія “ІНГОССТРАХ” сплатила ОСОБА_8 страхове відшкодування у повному розмірі.

01.04.2008 року між ЗАТ “УАСК АСКА” та ВАТ “Павлоградвугілля” було укладено договір –  Поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, ВАТ “Павлоградвугілля” забезпечив страхування цивільно-правової відповідальності належного йому транспортному засобу “ЛАЗ 699” н.з. НОМЕР_4.

Ліміт відповідальності по полісу за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого становить 25 500 грн., франшиза – 510 грн.

За звітом від 27.08.09р. за  №1507-11150162-А про оцінку автомобіля TOYOTA RAV 4, державний номер НОМЕР_1, складеним СПД - фізичною особою ОСОБА_11, матеріальний збиток, завданий власникові TOYOTA RAV 4, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає: 102 300,45 грн.

Вказаний звіт виконаний на підставі договору, укладеного з  СК “ІНГОССТРАХ”.

Відповідно до частини 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з вимогами частини 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України  юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.

За правилами ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Встановлюючи розмір  заявлених до стягнення збитків, суди попередніх інстанцій враховували звіт №1507-11150162-А та, надаючи йому оцінку,  відзначили, що цей звіт відповідає вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. спільним наказом Мінюсту та Фонду державного майна України від 24.11.03 №142/5/2092.

Основним доводом касаційної скарги є посилання відповідача на невідповідність названого звіту вимогам названих законодавчих актів.

З приводу  вищезазначених доводів касаційної скарги судова колегія касаційної інстанції відзначає, що  відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.  Матеріали справи не містять жодного документу  поданого скаржником  на спростування розміру шкоди, заявленої позивачем до відшкодування.

Між тим, зокрема,  ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" з метою контролю за якістю оцінки майна передбачено право  заінтересованої особи здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) у встановленому цим Законом порядку.

Згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки та недостатньої перевірки господарськими судами доказів у справі не входять до повноважень суду касаційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

З   огляду на викладене та виходячи з  меж перегляду справи в касаційній інстанції,  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Згідно зі  статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України  №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського  суду  від  11.03.2010 р. у справі №18/204-09 залишити без змін.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя
Кравчук Г.А.

СуддяМачульський Г.М.

Суддя
Шаргало В.І.