Справа № 2-681

                                                    2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

17 червня 2010 року                                                 м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої – судді             Хоминець М.М.

        секретаря                     Павликівської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року до 31 березня 2010 року в сумі 5463,50 грн., -

в с т а н о в и в :

Позивачка 12.04.2010 р. звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 р. до 31 березня 2010 р. в розмірі 5463,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, до яких вона відноситься, з 01.01.2006 р. пенсії підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнано неконституційними вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Виклад ст.6 у новій редакції Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним згідно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Наведені Рішення Конституційного Суду мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. У зв’язку з цим відповідач незаконно не виплачував їй протягом 2006-2007 р.р. 30% підвищення до пенсії, а протягом 2008 р. – трьох місяців 2010 р. виплачував лише 10% підвищення до пенсії. За перід з 01.01.2006 р. по 31.03.2010 р. відповідач не виплатив їй підвищення до пенсії як дитині війни у сумі 5463,50 грн. (1290,60 грн. + 1442,70 грн. + 1159,20 грн. + 1227,20 грн. + 343,80 грн.).

    Позивачка в судове засідання не з’явилась, у поданій суду заяві просила справу розглянути в її відсутності.

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився, у поданій суду заяві просив справу розглянути в його відсутності; у запереченні відповідач посилався на те, що відсутній механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; ч.3 вказаної статті зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених  згідно з цим Законом. У 2008 році п.41 розд.ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни  виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що складало 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата виплачувалась позивачу у повному обсязі. Крім того, при вирішенні спору просив застосувати позовну давність, встановлену ст.257 ЦК України. Просив відмовити у позові.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

    Встановлено, що між сторонами виник спір щодо захисту порушеного права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Позивачка є пенсіонеркою, народилася 18 вересня 1939 р. (а.с.4,6). Вона відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 р., набула статусу «дитина війни» (а.с.6), тому згідно ст.6 вказаного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зазначене підвищення пенсії дітям війни в 2006 р. повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 р. так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, тому позовна вимога за 2006 р. не підлягає до задоволення.

    Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 р. було зупинено ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону).

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. У відповідності з вимогами ч.2 ст.152 Конституції України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню і виплаті передбаченої ст.6 Закону доплати до пенсії позивачці покладено на управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі.

Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України відповідач не нараховував та не виплачував позивачці вказане підвищення до пенсії, що мало бути нараховане і виплачене, починаючи з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. включно. З урахуванням встановленого ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» мінімального розміру пенсії за віком, згідно якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1% (з 01.04.2007 р. – 406 грн.+1%=410,06 грн., з 01.10.2007 р. – 411 грн.+1%=415,11 грн.), сума заборгованої позивачці пенсії становить 710,93 грн., виходячи з наступного розрахунку. За 23 дні липня підвищення складає 91,29 грн. (410,06:31=13,23х23=304,29х30%); за серпень-вересень – 246,04 грн. (410,06х2х30%); за жовтень-грудень – 373,60 грн. (415,11х3х30%).

Положення ч.3 ст.28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини – мінімального розміру пенсії за віком – для розрахунку інших, пов’язаних з нею, пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст.28 вказаного Закону, мінімального розміру пенсії за віком.

Стосовно вимог за 2008–2010 р.р. судом встановлено, що згідно п.41 розд.П Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказані положення визнані неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Незважаючи на те, що з 22.05.2008 р. відновлено дію ст.6 Закону у попередній редакції, відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України в період з 22.05.2008 р. до 31.03.2010 р. нараховував та виплачував позивачці підвищення до пенсії у розмірі лише 10% мінімальної пенсії за віком (а.с.19).

З урахуванням встановленого ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімального розміру пенсії за віком, що дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (з 01.04. – 481 грн., з 01.07. – 482 грн., з 01.10. – 498 грн.), сума заборгованої позивачці пенсії за період з 22.05. до 31.12.2008 р. становить 715,26 грн., виходячи з наступного розрахунку. За 10 днів травня підвищення складає 46,56 грн. (481:31=15,52х10=155,20х30%); за червень – 144,30 грн. (481х30%); за липень-вересень – 433,80 грн. (482х3х30%); за жовтень-грудень – 448,20 грн. (498х3х30%), тобто за вказаний період позивачка мала отримати 30% підвищення до пенсії у розмірі 1072,86 грн., а фактично отримала 357,60 грн. (15,50 грн. за 10 днів травня (48,10:31=1,55х10) + решту сум за червень – грудень згідно довідки відповідача).

З урахуванням встановленого ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що з 01.01.2009 р. дорівнював розміру, який діяв у грудні 2008 р. – 498 грн., з 01.11.2009 р. – 573 грн., відповідач заборгував позивачці за 2009 р. 1240,20 грн. підвищення до пенсії, виходячи з розрахунку: за 10 місяців позивачка мала отримати 1494 грн. підвищення до пенсії (498х10х30%), за листопад-грудень – 343,80 грн. (573х2х30%), а всього за 2009 р. – 1837,80 грн., а фактично отримала 597,60 грн. (49,80х12).

З урахуванням встановленого ст.52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» мінімального розміру пенсії за віком, що дорівнює розміру прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність (з 01.01. – 695 грн.), відповідач не виплатив позивачці за три місяці 2010 р. 476,10 грн. підвищення до пенсії, виходячи з розрахунку: за січень – березень позивачка мала отримати 625,50 грн. підвищення до пенсії (695х3х30%), у той час, як отримала лише 149,40 грн. (49,80х3).

Таким чином, сума заборгованої позивачці пенсії за період з 22.05.2008 р. до 31.03.2010 р. становить 2431,56 грн. (715,26+1240,20+476,10).

Посилання відповідача на необхідність застосування передбаченої ст.257 ЦК України позовної давності суд вважає безпідставним, оскільки трьохрічний строк позовної давності для позивачки не сплив. Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги підлягають до часткового задоволення. З відповідача слід стягнути у користь позивачки невиплачене підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07 до 31.12.2007 р. у сумі 710,93 грн. та у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 р. до 31.03.2010 р. у сумі 2431,56 грн., а всього стягнути 3142,49 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», ст.52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, Рішення Коституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області у користь ОСОБА_1 невиплачене підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року в сумі 710 (сімсот десять) грн. 93 коп. та у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року до 31 березня 2010 року в сумі 2431 (дві тисячі чотириста тридцять одну) грн. 56 коп., а всього 3142 (три тисячі сто сорок дві) грн. 49 коп.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Уразі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються через Тисменицький районний суд.

Головуюча                                               М.М.Хоминець

    Рішення не набрало законної сили.

    З оригіналом вірно.

    Суддя                                                 М.М.Хоминець