Справа № 11а- 1342

Головуючий у 1 інстанції Мілейко Є.Д.

Доповідач Яременко А.Ф.

УХВАЛА

Іменем України

18 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Яременка А.Ф., Свіягіної ЇМ.

з участю

прокурора Красної К.О.

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями прокурора, адвоката ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_1 на вирок Микитівського районного суду м. Горлівки від 30.11. 2005 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, гр-на України, з восьмикласною освітдю, на працюючого, не одруженого, судимого 25.06. 1991 року Микитівським судом м. Горлівки за ст. 140 ч. 2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, 1.09. 1995 року тим же судом за ст. 86-1 КК України до 11 років позбавлення волі, жителя АДРЕСА_1, Артемівського р-ну , Донецької області засуджено за ст 121 ч.2 . КК України на сім років позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, гр-на України, з середньою освітою, працюючого, не судимого, жителя м. Горлівки засуджено за ст. 121 ч. 2КК України з застосуванням ст. 69 КК України до п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбуття покарання з 2-х річним іспитовим строком, з покладанням обов'язків не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про переміну місця роботи та проживання, періодично з'являтися на реєстрацію.

За вироком суду засуджених визнано винними в тому, що вони 31. 10. 2004 року близько 20 годин 30 хвилин, на грунті неприязних стосунків, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень , перебуваючи в продовольчому магазині по вул. Обручева 13 м. Горлівки, де ОСОБА_2 завдав ОСОБА_3 удару кулаком в обличчя, після чого ОСОБА_1 металевим швелером завдав ОСОБА_3 удару по голові, від останній упав, потім ОСОБА_1 металевим швелером і ногами завдав численні удари по різним частинам тіла і в голову, а ОСОБА_2 ломом і ногами завдав численних ударів по різним частинам тіла потерпілого.

В результаті сумісних дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 потерпілому була заподіяна черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась забиттям головного мозку, закритим багатооскольчатим переломом теменно-скроневої області з переходом на основу черепа, тобто тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні в момент спричинення, переломи 6-9 ребер зліва, тобто середньої тяжкості тілесні ушкодження, крововиливи стегна, що відносяться до легких тілесних ушкоджень .

В апеляціях: прокурор ставить питання про скасування вироку і постановлення нового вироку в зв'язку з м'якістю покарання призначеного ОСОБА_2, необґрунтованістю обставин врахованих судом як пом'якшуючих і неправильним встановленням об'єктивної сторони злочину в діях ОСОБА_2.

Адвокат ОСОБА_5 просить вирок змінити, дії ОСОБА_1 перекваліфікувати на ч. 1 ст. 121 КК України і пом'якшити покарання, вказуючи на те, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому було завдано лише діями одного ОСОБА_1.

Засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому він завдав перебуваючи в стані необхідної оборони.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, ОСОБА_2, що просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнала, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з направленням справи на додаткове досудове слідство з наступних причин.

Визнаючи ОСОБА_2 винним в скоєнні злочину передбаченого ст. 121 ч.2 КК , суд порушення вимог ст. 334 КПК України в мотивувальній частині вироку не описав об'єктивної сторони злочину в діях ОСОБА_2, не вказав якими його діями потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, чи діяли ОСОБА_1 і ОСОБА_2 узгоджено з метою досягнення загальної мети. Разом з тим суд у мотивувальній частині вироку вказав на спричинення засудженими потерпілому середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень, хоча обвинувачення їм за скоєнч цих злочинів не пред'являлось.

Хоча в вироку суд і зазначив, що ОСОБА_2 вину визнав, але з його показань як на досудовому слідстві, так в суді вбачається, що винним він себе в спричиненні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень не визнавав, наполягаючи на тому , що він завдав потерпілому лише один удар кулаком в обличчя. Такі ж показання дала свідок ОСОБА_4. Але суд в порушення вимог ст. 334 КПК України не навів в вироку жодних доказів, які спростовували твердження засудженого.

З показань свідків - очевидців злочину, викладених в вироку, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 випливає, що вони не бачили, що б ОСОБА_2 взагалі завдавав ударів потерпілому.

Як видно з протоколу судового засідання засуджений ОСОБА_1 в відповідності до вимог ст. 263 КПК України виявив бажання давати показання по суті справи. Але суд порушуючи його права і вимоги ст.ст.300 і 301 КПК України зразу оголосив його показання на досудовому слідстві з якими, як пояснив засуджений він не зовсім згоден. Але в чому була неправильність його показань на досудовому слідстві суд не з'ясував і фактично по обставинам вчинення злочину його не допитував.

За таких обставин вирок не можна визнати як законний і обгрунтований і він підлягає скасуванню.

Як встановив апеляційний суд в судовому засідання засуджений не вміє писати, а в наслідок перенесеної черепно-мозкової травми він практично не розмовляє і що - небудь зрозуміти з його пояснень фактично не можливо. В висновках  судово  - психіатричної  експертизи  зазначено,   що   контакт з   ним

утруднений, мислення тугорухоме, більше спілкується за допомогою жестів. Такі

ж фізичні вади він мав під час досудового слідства і в судовому засіданні. Тому

незрозуміло як, без притягнення до участі в справі спеціаліста (перекладача), який

міг би розуміти ОСОБА_1, з ним спілкувались слідчий, захисник та суд. За таких

обставин   колегія   суддів   вважає,           проведення   всіх   процесуальних   дій   на

досудовому слідстві за відсутності спеціаліста, який міг би розуміти ОСОБА_1 є порушенням його прав як підозрюваного і обвинуваченого давати показання і захищатись від пред'явленого обвинувачення. А з огляду на те, що в справі нема даних, що і захисник міг розуміти його, то було порушено і його право на захист. Тому справа підлягає поверненню на додаткове досудове слідство.

Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про вчинення ОСОБА_2 злочину не менш тяжкого чим йому пред'явлено обвинувачення, то покарання призначене судом слід визнати м'яким.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України апеляційний суд

Ухвалив:

Вирок Микитівського районного суду м. Горлівки від ЗО листопаду 2005 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового досудового слідства, частково задовольнивши апеляції прокурора, адвоката та засудженого ОСОБА_1.