Справа № 10-414/ 2006 р. Суддя 1 інстанції: Виродов Ю.Т.
Категорія 115 ч.2 КК України Доповідач: Мозговенко В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Огурецького В.П.
суддів Мозговенка В.В., Горшкова М.П.
з участю прокурора Танабаш Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області справу за апеляцією прокурора на постанову судді Київського районного суду м. Донецька від 8 липня 2006 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Макіївки Донецької області, громадянина України, не судимого який затриманий за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ст. 115 ч.2 п.1 КК України.
Постановою судді Київського районного суду м. Донецька від 8 липня 2006 року слідчому відмовлено в обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
На вказану постанову суду прокурором принесено апеляцію. В апеляції він просив постанову суду скасувати посилаючись на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину за якого передбачена відповідальність від 10 років до довічного позбавлення волі, а перебуваючи на волі він може продовжувати злочинну діяльність, переховуватися від слідства та суду та ухилятися від виконання процесуальних рішень.
Вислухавши доповідача, думку прокурора який підтримав доводи апеляції, колегія суддів перевіривши матеріали справи й обсудивши доводи апеляції вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно вимогам ст. 148 КПК України будь який запобіжний заход може бути застосованим тільки за наявності достатніх підстав, вважати що обвинувачений буде продовжувати злочинну діяльність, може переховуватись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі, ухилитися від виконання процесуальних рішень по справі.
З подання слідчого видно, що обґрунтовуючи необхідність взяття ОСОБА_1 під варту слідчий фактично не навів обставин, які б з достатньою вірогідністю свідчили про неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого. Доводи слідчого про можливість такої поведінки ОСОБА_1 та необхідність взяття його під варту грунтуються тільки на його припущеннях й не підтверджені відповідними доказами.
В апеляції прокурор також не навів ніяких аргументованих доводів, а також доказів на їх обґрунтування про вірогідність неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого. Вимогами ж ст.ст. 148, 155 КПК України не передбачено підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за однією лише тяжкістю вчиненого злочину. Крім того, 8 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 слідчим обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Але в апеляції прокурора також не наведено ніяких доводів про те, чому обраний слідчим запобіжний заход не може забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 .
Також з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 незважаючи на те, що продовжений судом строк тримання ОСОБА_1 під вартою вже скінчився обвинувачення, ще зовсім не пред*явлене. Тобто слідчий, у встановлений законом термін, не знайшов законних підстав для пред'явлення ОСОБА_1 обвинувачення.
За таких обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття його під варту, та на законних підставах відмовив у обранні щодо останнього такого запобіжного заходуприйшов до обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття його під варту, а тому апеляція задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст.365,366 КПК України,
колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м. Донецька від 8 липня 2006 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1 - без зміни.