Справа №2а-1304/10/0114
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2010 року Нижньогірський районний суд АР Крим в складі:
головуючого судді - Чернецька В.В.
при секретарі - Круглик К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у смт. Нижньогірський справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язання її нарахування і виплати в подальшому,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просить зобов’язати провести нарахування йому, як особі, яка має статус дитини війни, підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008-2009 роки у сумі 1958 гривень 70 копійок, а також зобов’язати Управління пенсійного фонду в Нижньогірському районі АР Крим в подальшому здійснювати виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позов мотивований тим, що позивач має статус дитини війни, у відповідності з Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, тому позивачу щомісячно повинна виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але її було виплачено не в повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити вимоги з мотивів, які наведено у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, а також письмове заперечення проти позову. Свої заперечення відповідач мотивує тим, що позивач має статус дитини війни, але мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується, виключно для встановлення розміру пенсій, призначених згідно вказаного Закону, крім того, для надбавок до пенсії по іншим нормативним актам поняття „мінімальна пенсія за віком” не застосовується; фінансування виплат здійснюється з державного Бюджету України, ПФУ реалізацію нормативних розпоряджень і пенсійних програм здійснює шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибуткових частин бюджету Пенсійного фонду України, також на момент звернення до суду не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсій, передбачених ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в зв’язку з чим відсутні підстави відносно зобов’язання управління провести перерахунок пенсії та забезпечити виплату, а також просять врахувати пропущення позивачем строку для звернення до суду.
Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи разом із письмовими запереченнями представника відповідача, проаналізувавши усі наявні по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Справа розглядається за нормами адміністративного судочинства відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов,язанних із соціальними виплатами”, оскільки після набрання чинності цим законом суди завершують розгляд спав провадження в яких було відкрито за п.3 ч.1 ст. 18 КАС України
Відповідно до ст.. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Як вбачається з матеріалів справи позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що не спростовується у письмових запереченнях відповідача та підтверджується довыдкою №123741 .
За таких обставин, виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.
Так ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2008 року стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була викладена у наступній редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Але, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Положення ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо виплати щомісячної держаної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в 2009 році неконституційними визнані не були, не скасовані та незмінені, тому є чинними
Судом встановлено, що відповідач не нараховує державну соціальну допомогу, що повинна виплачуватися позивачеві замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, посилаючись на норми законів України Про Державний Бюджет України відповідного року, яким зупиняється дія ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, у тому числі і для дітей війни.
Згідно із ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Частиною другою ст.. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п6 п.2.2 розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.03.2008 року за № 209/14900, саме на територіальні управління пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, є Пенсійний фонд України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов’язаний відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.. 58 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим.
Посилання відповідача на ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо її застосування виключно для визначення розміру пенсії, призначених Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а також на те, що для надбавок до пенсії по інших нормативних актах поняття „мінімальна пенсія за віком” не застосовується, в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” безпідставні та необґрунтовані, так як згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в його постановах від 27.05.2008 р № 08/111, 08/119, 08/138, 08/151, 08/152, 08/153, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений Законом України „Про Державний Бюджет України” на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті визначення розміру мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних коштів за забезпечення виплат допомоги у розмірі, передбаченому Законом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови у позові, так як відповідач є органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених законом розмірах.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 27 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитина війни з дня визнання Конституційним судом України неконституційними відповідних норм законів України Про державний бюджет України на відповідний рік, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій, є безпідставними.
У позовній заяві позивач просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, мотивуючи тим, що про факт порушення прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі, у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України.
Але, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України 2008 року, № 38, 06.06.2008 року
Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України. З цього приводу суд не може визнати причини пропуску позивачем строку встановленого для звернення до суду за захистом своїх прав поважними. Інших доказів поважності причин пропуску звернення до суду за захистом прав позивач не надав.
Відповідно до ст.. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 ст. 100 КАС України, згідно якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач у запереченнях наполягає на застосуванні наслідків пропущення позивачем строків звернення до суду.
Оскільки адміністративний позов поданий позивачем до суду 17.02.2010 року, позовні вимоги мають бути задоволені частково в межах річного строку на звернення до суду, за період з 17.02.2009р. по 17.06.10р. ).
З урахуванням положень ст.19 Конституції України суд виходить з того, що оскільки єдиним органом, якому надано виключне право ( у випадку регулювання відносин Законом України” „Про соціальний захист дітей війни”) виплачувати підвіщення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є теріторіальне управління Пенсійного фонду України, тому суд не може бути органом, який нараховує спірну суму. З цього приводу у задоволенні вимог позивача щодо нарахування йому конкретної сумми недоплаченої щомісячної допомоги за період 2008-2009 рік в суммі 1958 грн. 70 коп. необхідно відмовити.
Крім того, вимоги позивача щодо забов,язання відповідача виконувати нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги в подальшому задоволенню не підлягають, оскільки строк виплати зазначенної державної соціальної допомоги ще не настав, а відповідно, забов,язання відповідача щодо її виплати на момент розгляду справи відсутне, так як і відсутне право позивача на її отримання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,158-163, КАС України, ст.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов,язанних із соціальними виплатами”
п о с т а н о в и в:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим провести донарахування та виплатити на користь ОСОБА_1, щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни встановлену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 17.02.2009 року по 17.06.2010 року.
В решті позов залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про оскарження до Нижньогірського районного суду АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження через Нижньогірський районний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Головуючий : п/п
Суддя Нижньогірського
районного суду АР Крим В.В.Чернецька