Справа № 2-873/10

                            Р І Ш Е Н Н Я

                    І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                             18 червня  2010 року                                                                               Ковельський міськрайонний суд  Волинської області

в складі : головуючого-судді                                                             Бондара В.М.

з участю: секретаря                                                                       Рижко О.М.

      позивача                                                                       ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Західінкомбанк» (далі Банк) про повернення банківського вкладу та нарахування відсотків, -

        В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Банку про повернення суми депозитного вкладу, внесеного на підставі строкового договору банківського вкладу № 16712-03 від 26.08.2008 року, відповідно до якого вона передала відповідачу 45 814.86 гривень. По закінченню строкового договору, вона звернулася до Банку із заявою про повернення коштів, однак отримала відмову мотивовану відсутністю грошових коштів. Вважає, що дії відповідача суперечать умовам договору та положенням цивільного законодавства. Просить стягнути з відповідача в її користь суму депозиту 45 814.86 гривень, відсотки – 6 694.91 гривень, що разом складає 52 409.77 гривень з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час протермінування (з моменту подачі заяви про повернення коштів), а також 3% річних від протермінованої суми та судові витрати по справі в сумі 120 гривень.

    В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнила, просить стягнути з відповідача в її користь суму депозиту 45 814.86 гривень, відсотки – 6 694.91 гривень, що разом складає 52 509.77 гривень, а також 3% річних від протермінованої суми в розмірі 393.8 гривень та судові витрати по справі в сумі 120 гривень. Позивач пояснила суду, що вона поклала свої гроші в гривнях на депозит в Банку на обумовлений термін. Із закінченням строку договору вона звернулася до Банку з усною, а потім і письмовою заявою про повернення вкладу, однак їй відмовили, вказавши причину, що немає грошей  накладено мораторій на видачу вкладів. Вона не погоджується з таким рішенням Банку, оскільки це порушує її права, умови договору та чинне законодавство. Крім того, дані гроші їй зараз потрібні для використання. Просить зобов’язати відповідача повернути їй банківський вклад з усіма нарахуваннями  та судові витрати по справі.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про виклики до суду, причину неявки суду не повідомив.  З раніше поданих заперечень слідує, що фактично відповідач не заперечує проти позову, однак не визнає вимог про стягнення сум вкладу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення позивача, зважаючи на заперечення представника відповідача та  дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір банківського вкладу на суму 45 814.86 грн., на строк до 09.03.2010 року зі сплатою 17 процентів річних в кінці строку договору.  

По закінченню строку дії цього договору Банк за зверненням позивачки не повернув банківський вклад.  

Суд оцінює, що відмова Банку видати вклад позивачці суперечить ст. ст. 526, 1060 ЦК України, тому обґрунтовано ставиться вимога про стягнення з відповідача на користь вкладника вкладу.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї, на умовах та в порядку, встановлених договором.  

Статтею 1060 ч. 1 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу, або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строкового вкладу). Ця угода між банком та клієнтом є видом договірних зобов'язань і тому за порушення зобов'язання однією стороною вона повинна відповідати за нормами ЦК України.  

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовляє позивачу у поверненні їй грошових коштів (депозиту), чим грубо порушує її права та законні інтереси, а тому з відповідача належить стягнути належну позивачу суму за договором банківського вкладу у розмірі 45 814.86 гривень.

Крім того, відповідно до ст. 1061 ч. 1 ЦК України банк виплачує вкладнику проценти на суму вкладу у розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Отже вимоги щодо нарахування та сплату позивачу 17 % річних від суми вкладу також підлягають задоволенню.  

Доводи Банку стосовно обмежень щодо повернення вкладів, встановлених постановами НБУ є безпідставними, оскільки спір повинен бути вирішений не на підставі підзаконних актів державних органів, зокрема, на підставі постанови Правління НБУ, а згідно з Цивільним кодексом України, який має пріоритет над вищезгаданими підзаконними актами.

Крім того, Банк згідно з договором банківського вкладу від 26.08.2008 року зобов'язався повернути повністю вклад у "Дату повернення", якою є 09.03.2010 року.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання взяті сторонами за договором повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Неналежне виконання умов зобов'язання вважається порушеним і тягне за собою негативні наслідки для відповідача, у даній справі це сплата боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

Даний обов'язок боржника встановлений для всіх випадків неправомірного утримання суми боргу та його неповернення.  

Наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання і є зобов'язання боржника сплатити кредитору суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.  

Оскільки законом передбачена така відповідальність Банку, тому суд вважає підставними вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача коштів за договором банківського вкладу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.  

Суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо вимог про стягнення неустойки та трьох відсотків річних з посиланням на п.1.6 Договору банківського вкладу, оскільки вказаний відповідачем пункт договору не передбачає сплату процентів саме по простроченій сумі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повинен повернути позивачці суму депозитного вкладу, відсотки по депозиту, три проценти річних від простроченої суми та понесені судові витрати.  

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати по справі  в розмірі витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень. Також з відповідача слід стягнути на користь держави державне мито.

На підставі ст.ст. 526, 625, 1058, 1060, 1061 ЦК України, керуючись ст.ст.  88,  209, 212-215 ЦПК  України, -

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Західінкомбанк» (далі Банк) про повернення банківського вкладу та нарахування відсотків задовольнити.

    Стягнути з публічного акціонерного товариства «Західінкобанк» (43005 м. Луцьк пр. Перемоги, 15), на користь  ОСОБА_1, (прож. в АДРЕСА_1) суму депозитного вкладу в сумі 45 814 (сорок п’ять тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 86 копійок, відсотки по вкладу в сумі 6 694 (шість тисяч шістсот дев’яносто чотири) гривень 86 копійок, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 393 (триста дев’яносто три) гривень 80 копійок, всього 52 903 (п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот три) гривні 50 копійок та судові витрати в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

    Стягнути з публічного акціонерного товариства «Західінкобанк» (43005 м. Луцьк пр. Перемоги, 15), на користь держави державне мито в сумі 529 (п’ятсот двадцять дев’ять) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.    

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

ГОЛОВУЮЧИЙ:                                                                       В. М. БОНДАР