УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3962/2006р. Головуючий у першій інстанції - Димерлій О.О.
Доповідач - Сегеда С.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Сегеди С.М.
суддів - Станкевича В.А.,
Гайворонського С.П.,
при секретарі - Шкрабак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою директора комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2006 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради, комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості» про визнання права власності та реєстрації об'єкту нерухомості, третя особа: ОСОБА_2,
ВСТАНОВИЛА:
06 жовтня 2005 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі договору купівлі-продажу № НОМЕР_1 вона являється власником квартири АДРЕСА_1, а в 2004 році нею зроблена реконструкція вказаної квартири під офіс-салон, з дотриманням всіх будівельних норм і стандартів, а також згідно вимог протипожежної безпеки, охорони праці, енергопостачання, водопостачання, опалення.
Так як реконструкція була проведена згідно розробленого в законному порядку проекту, але без погодження з органами місцевої влади, позивачка просила визнати за нею право власності на реконструйоване нежиле приміщення, та зобов'язати «КП ОМБТІ і РОН» зареєструвати його за нею.
Відповідачі позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що переведення жилих приміщень у нежилі можливо тільки на підставі ст. 7 ЖК України і позивачкою не був додержаний встановлений порядок прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією об'єкту, а тому і підстави для його реєстрації відсутні.
Третя особа ОСОБА_2 з позовними вимогами повністю погодилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Рішенням приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі, та було визнано право власності за нею на нежиле приміщення, загальною площею 174, 3 кв. м., що розташоване в будинку АДРЕСА_1.
КП Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апелянт мотивує свою заяву тим, що Приморським районним судом неправильно застосовані та порушені норми матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачка має на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, що знаходиться на першому поверсі двоповерхового будинку і складається із 5 кімнат, загальною площею 174.3 кв.м., житловою площею 97.9 кв.м.
У 2004 році ОСОБА_1 зроблена реконструкція зазначеної квартири під офіс-салон з набором приміщень, необхідних для функціонування офісу, на підставі робочого проекту, виготовленого інвестиційною групою ТОВ "Атланта".
Згідно реконструкції були частково демонтовані стінні перегородки, два віконних блоки замінені на двері, пристроєний ґанок, наружні стіни викрашені фарбами.
Судом першої інстанції зроблений обгрунтований висновок про те, що реконструкція житлового приміщення була виконана без узгодженої в установленому порядку проектної документації та без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, що передбачено п.п. 5.1 Положення про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень в м. Одесі.
Для виконання будівельних робіт потрібно було отримати дозвіл інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на підставі узгодженої проектно-кошторисної документації. На підставі п.п. 5.7, 5.8 зазначеного Положення після завершення будівельних робіт об'єкт підлягає прийняттю в експлуатацію.
Згідно п.п.1 ч. 1 с. 31 Закону України про місцеве самоврядування в Україні, ст. 14 Закону України "Про основи містобудування" проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в порядку, встановленому законодавством, віднесено до компетенції виконавчих органів місцевих рад.
Позивачка зазначених вимог законодавства не дотрималась і самочинно реконструювала житлове приміщення в нежитлове.
Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 самочинно збудувала об'єкт, а тому право власності на нього може бути визнано у судовому порядку на підставі ст. 331 ЦК України.
З таким висновком суду погодитись не можна, тому що позивачка не створювала нове майно, квартира вже належить їй на праві приватної власності і визнання права власності на реконструйовану квартиру чинним законодавством не передбачене.
В даному випадку мова може йти про переведення квартири із житлової в нежитлову.
Переобладнання, перепланування та реконструкція житлових приміщень, належних громадянину на праві приватної власності може здійснюватися тільки з дозволу виконавчого комітету місцевої ради, що передбачено ст. 152 ЖК України.
Слід зазначити, що законодавство України не передбачає окремої норми про порядок перепланування житлових приміщень для розміщення в них офісів, контор, торгових організацій та для інших цілей непромислового характеру, тобто переведення житлової квартири, належної на праві власності громадянину в нежитлову.
Переобладнання житлових приміщень для використання їх в інших цілях проводиться в разі визначення їх непридатними для проживання з подальшим переведенням їх в нежитлові, що регулюється ст. 8 ЖК України.
У виняткових випадках переведення жилих будинків і житлових приміщень у нежитлові може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у ч. 2 ст. 7 ЖК України, а саме за рішенням виконкому місцевої ради.
Вищезазначені обставини знайшли своє підтвердження в листах голови Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 5\2-6 від 05.01.2001 року, № 3841 від 08.06.2004 року та № 5162 від 29.07.2004 року.
Таким чином, перепланування, реконструкція, а також переведення житлового приміщення, належного позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності в нежитлове можливе як виняток, лише за рішенням виконкому Одеської міської ради, куди ОСОБА_1 з відповідною заявою не зверталась, самочинно вчинила зазначені дії, що не дає їй правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судом також зроблений помилковий висновок про те, що згідно п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно КП ОМБТІ і РОН зобов'язане зареєструвати право власності позивачки на переобладнану квартиру, тому що згідно п. 1.6 цього ж Положення реєстрації підлягає право власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчені та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, судове рішення першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову позивачці у задоволенні позовних вимог.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307; п. 4 ст. 1 ст. 309; ст. 313; ч.2 ст. 314; ст.ст. 316; 317; 319 ЦПК України колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу директора комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості» задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2006 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради, комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості» про визнання права власності та реєстрації об'єкту нерухомості, третя особа: ОСОБА_2, скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного суду України.