У Х В А Л А

             22 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого -  Ігнатюка Б.Ю.

суддів –   Демченка С.М., Мацунича М.В.

при секретарі – Майор Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород  справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 30 березня 2010 року ,-

                                  В С Т А Н О В И Л А:  

Зазначеною ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 до  ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними окремих частин кредитного договору повернуто позивачці.

ОСОБА_1 оскаржила цю ухвалу, порушила питання про її скасування.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм процесуального права.

В судове засідання апелянтка не явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідача вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд констатував, що апелянткою не були виконані вимоги ухвали від 3 березня 2010 року, якою було вказано на недоліки позовної заяви та запропоновано позивачці усунути їх у встановлений строк.

Недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі судді від 3 березня 2010 року наступні: до позовної заяви не надано оригіналів документів, не зазначено доказів, якими підтверджуються обставини, копію кредитного договору неможливо прочитати.

В апеляційній скарзі зазначено, що відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України  подавати оригінали документів не обов’язково; в позовній заяві лише слід зазначити перелік документів;  подання доказів можливе і в наступних стадіях процесу.

Дійсно, ст.119 ЦПК України не містить вимог щодо надання до позовної заяви оригіналів документів. Тому вимоги в ухвалі від 3 березня 2010 року про надання таких документів є безпідставними: оригінали документів можна витребовувати в процесі розгляду справи. Тому цей довід апеляційної скарги є обгрунтований.

Що ж до вимоги про не зазначеня доказів, то п.6 ст.119 ЦПК України зобов’язує позивача зазначити докази в позовній заяві і це не суперечить роз’ясненням, які містяться в а.4 п.7 постанови Пленуму ВС України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції», де вказано на ненадання доказів: надавати докази можливе в інших стадіях процесу, але зазначити їх необхідно в позовній заяві. Таке зазначення доказів в позовній заяві відсутнє.

В а.7 ст.119 ЦПК України також міститься вимога про зазначення в позовній заяві документів, що додаються до заяви. Але якщо це зазначається, то вони додаються в такому вигляді, який дає можливість їх використати при розгляді справи.

До матеріалів справи приєднана ксерокопія кредитного договору, окремі умови якого позивачка просила визнати недійсним, і цю ксерокопію договору дійсно неможливо прочитати і, відповідно, не можливо встановити наявність в ньому тих умов, які позивачка просила визнати недійсним.

 Тому зазначені доводи апеляційної скарги, які стосуються останніх двох аргументів є безпідставними, вимоги ухвали від 3 березня 2010 року в зазначеній частині є обгрунтованими і законними, а невиконання їх позивачкою передбачає прийняття оскаржуваної ухвали, що відповідає вимогам ст.121 ЦПК України.

 Керуючись ст.ст.307,312, 314  ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 30 березня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:        

    Судді :