ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2010 р. Справа № 2-а-1808/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Аліменко Володимира Олександровича,
при секретарі судового засідання: Петрунчаку
за участю представників сторін:
позивача : Охрімовського Я.В.
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про: стягнення заборгованості перед бюджетом в сумі 1874 грн. 83 коп
ВСТАНОВИВ :
Вінницька міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості перед бюджетом в сумі 1874, 83 грн. за рахунок його активів.
Позовні вимоги мотивовано ти, що Вінницькою МДПІ проведена з 30.01.2008 року по 11.02.2008 року планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_2 вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року.
За результатами проведення перевірки було складено акт № 8-17/НОМЕР_1 в якому встановлені порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та встановлена заборгованість в сумі 1874, 83 грн.
На підставі складеного акту позивачем було направлено відповідачу податкове рішення повідомлення форми «Р» №0000521700/1 від 18.03.2008 року, першу та другу податкову вимогу.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини, просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог не заперечував, позов визнав в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 зареєстрований Вінницькою районною державною адміністрацією 09.12.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця № НОМЕР_2.
Згідно довідки № 1565-1 від 10.12.2002 р відповідач взятий на облік у Вінницькій міжрайонній державній податковій інспекції як платник податків.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 1874,83 грн., що підтверджується актом перевірки від 11 лютого 2008 року № 8-17/НОМЕР_1 в якому виявлено порушено вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зокрема, заниження податкового доходу за період з 01.01.2005 року по 30.09.2005 року на суму 13205, 68 грн., внаслідок чого на підставі п. 7.4, ст.7, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховано 1716, 74 грн. податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2005 рік. Окрім того, встановлено заниження оподаткованого доходу за період з 01.01.2006 року по 30.09.2006 року на суму 567.00 грн., внаслідок чого на підставі п. 7.4 ст.. 7, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховано 73,71 грн. податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2006 рік.
Вінницькою МДПІ надсилалось податкове повідомлення - рішення № 0000521700/1 від 18 березня 2008 року, яке відповідач отримав особисто 21.04.2008 року.
В матеріалах справи наявна перша та друга податкова вимога №1/869 від 11 квітня 2008 року, №2/1478 від 06 червня 2008 року, також облікові картки по податку з доходів фізичних осіб станом на 31.12.2008 року, 31.12.2009 року, 08.04.2010 року, які підтверджують дану заборгованість.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове держсоцстрахування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері ЗЕД, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(далі - Закон №2181).
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Наявність чи відсутність податкового боргу у значенні, встановленому пунктом 1.3 статті 1 Закону №2181, з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються державними податковими органами, визначається на підставі даних карток особових рахунків.
Порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, зокрема, в картках особових рахунків платників, регламентується Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року №276, зареєстрованим у Мін'юсті України 02.08.2005 року за №843/11123 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3.5 Інструкції залежно від призначення платежів особові рахунки платників відкриваються податковими органами за наступними формами: за формою особового рахунку ф. 6 - для здійснення обліку платежів, за якими законодавством передбачено подання платником податкових декларацій (розрахунків); за формою особового рахунку ф. 15 - для здійснення обліку платежів, за якими законодавством не передбачено подання платником податкових декларацій (розрахунків).
Облік сум, донарахованих за актами перевірок, здійснюється в картках особових рахунків ф. 6, в яких, крім нарахування сум податку з доходів фізичних осіб, застосованих фінансових санкцій та пені, відображається сплата зазначених сум.
Згідно з пункту 1.15 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Отже, відповідач як платник податку, виконує функції податкового агента.
Згідно з пунктом 8.12 статті 8 цього Закону податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним дорученням. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, тобто до 30 числа місяця наступного за звітним.
Відповідно до пункту 1.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Згідно з абзацом “а” пункту 19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” відповідач зобов’язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу фізичних осіб.
Оскільки Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ), який не є податковою декларацією, податковий борг у таких платників податків виникає лише у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати відповідної суми податкового зобов'язання відповідно до чинного законодавства.
Заявлена за позовом сума підтверджується належними доказами та відповідачем визнається.
Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни. Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Частиною 1 статті 11 вказаного Закону визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність, сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.
Оцінюючи заяву відповідача про визнання позову у повному обсязі суд виходить з наступного.
Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, перевіривши повноваження представника відповідача, дійшов висновку, що заява базується на дійсних обставинах, що підтверджуються відповідними доказами, а визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
З урахування встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, а також враховуючи те, що відповідачем позов визнано, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1, рах. НОМЕР_3 філія ПАТ ПІБ в м. Вінниці) на користь Державного бюджету України податкового боргу в розмірі 1874 (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) грн. 83 (вісімдесят три) коп. за рахунок активів.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 09.06.10
Суддя Аліменко Володимир Олександрович
07.06.2010